4.3. Поняття складу злочину та його ознаки

Поняття складу злочину відоме з часів римського права: согризщкІісіЩсогризц— основа, суть, склад; сіеіісіитц— правопорушення). У римському праві також согризц— тіло, согрогац— тілесні речі, на відміну від прав — щга.

Визначення злочину через притаманні йому ознаки, розглянуті раніше, розкриває його соціальний та правовий зміст, відмежовує правопорушення-злочин від інших видів правопорушень й аморальних проявів. Одначе ознаки злочину не дають можливості, та перед ними і не ставиться таке завдання, відмежувати один злочин від іншого. Адже в межах ознак злочину і вбивство, й одержання хабара не можна відрізнити одне від одного.

Аби серед усієї маси діянь, визнаних законом як злочин, “діагностувати” саме вбивство, одержання хабара, хуліганство, фіктивне підприємництво, невиконання судового рішення тощо, необхідно встановити ознаки, які притаманні саме цьому злочинові. І робити це треба саме в рамках складу злочину.

Отже, поняття злочину, як ми вже бачили, відповідає на питання, що спільного між усіма злочинами, а поняття складу злочину — на питання, чим відрізняється один злочин від іншого. Включаючи в себе всі об’єктивні й суб’єктивні ознаки, притаманні кожному складу злочину, поняття складу злочину дає можливість розкрити загальні риси структури злочину в цілому й окремих, конкретних складів злочину.

Встановлення ознак окремого складу злочину вимагає знання не тільки Особливої частини кримінального права, а й Загальної частини, у якій зібрані загальні положення, що належать до характеристики ознак, загальних для всіх або значної частини складів злочину. Без знання цих ознак не можуть бути належним чином встановлені й ознаки складів кожного конкретного злочину.

Отже, загальне вчення про склад злочину має велике значення як для визначення окремих складів, так і для правильного застосування закону про кримінальну відповідальність у процесі правозастосовчої діяльності (як ми побачимо далі, в деяких випадках одне діяння відрізняється від іншого лише за однією ознакою у складі злочину).

Зауважимо, що склад злочину наявний не тільки в закінченому злочині, але й у злочині незакінченому (готуванні до злочину — крім готування до злочинів невеликої тяжкості, у замаху на злочин), а також не тільки у діянні виконавця злочину, але й у його співучасників (організатора, підбурювача, пособника).

Законодавець не дає визначення поняттю “склад злочину”, але використовує його в нормах закону: ч. 1 ст. 2 та ч. 2 ст. 17 КК, п. 2 ч. 1 ст. 6 та ч. 4 ст. 327 КПК тощо.

Склад злочину визначається як сукупність встановлених у кримінальному законодавстві об’єктивних та суб’єктивних правових ознак, які характеризують певне суспільно небезпечне діяння як злочин. Ці ознаки є типовими й необхідними для конкретних видів злочину. Саме наявність їх “набору” свідчить про вчинення певного злочину, наприклад, саме вбивства, крадіжки, службового підроблення тощо.

Звичайно, кожний випадок вчинення злочину має свої особливості й нюанси, які стосуються як самого діяння, так і особи, що його вчинила, але перебувають за межами складу злочину. Вони можуть мати значення обставин, що пом’якшують або обтяжують покарання (ст. 66, 67 КК), і враховуватися тільки при призначенні покарання.

У теорії кримінального права виділяють загальне поняття складу злочину (наукова абстракція, яка узагальнює й розкриває зміст загальних ознак, які утворюють склад злочину), склад окремих груп злочинів, об’єднаних родовим об’єктом посягання (склади злочинів проти життя і здоров’я особи, проти власності, правосуддя тощо; вони покликані віднайти те спільне і те різне, що характеризує ці злочини) і склади конкретних злочинів (залишення в небезпеці, забруднення або псування земель тощо), які зафіксовані в конкретних нормах Особливої частини КК і саме наявність їх у діянні особи є підставою для її притягнення до кримінальної відповідальності.

Які ж функції виконує склад злочину, які завдання на нього “покладені”?

Першу, найзначнішу функцію ми розглянули — це функція бути підставою кримінальної відповідальності (фундаментальна функція).

Серед інших — це функція забезпечення конституційних прав і свобод громадян, адже відсутність хоча б однієї ознаки конкретного складу злочину в діянні особи виключає будь-яку можливість її притягнення до кримінальної відповідальності за це діяння (забезпечувальна функція).

Саме за допомогою ознак складу злочину одне злочинне діяння відмежовується від іншого злочинного діяння, якими б близькими за змістом вони не були (скажімо, крадіжка і грабіж, шахрайство і шахрайство з фінансовими ресурсами), злочин — від некри-мінальних деліктів (хуліганство і дрібне хуліганство), тобто наявна розмежувальна функція складу злочину.

Правильне визначення конкретного складу злочину на підставі його об’єктивних і суб’єктивних ознак визначає й обсяг розслідування у конкретній справі: обов’язкове встановлення вказаних ознак і визнання достатності зібраних матеріалів у справі (процесуальна функція).

Склад злочину створюють чотири групи ознак, які характеризують чотири його сторони (елементи): об’єкт, об’єктивну сторону, суб’єкт, суб’єктивну сторону.

У теорії Загальної частини кримінального права вчення про склад злочину розглядає властиві всім злочинам загальні риси об’єкта, об’єктивної сторони, суб’єкта й суб’єктивної сторони складу злочину. У процесі аналізу окремих складів злочину (при вивченні Особливої частини) розглядаються конкретні особливості об’єкта й об’єктивної сторони, суб’єкта і суб’єктивної сторони, властиві саме цьому злочинові.