§ 2. Склад злочину та його елементи
Поняття злочину необхідно відрізняти від поняття складу злочину. Вони співвідносяться між собою як антисуспільне явище, котре вносить певні деструктивні зміни в суспільні відносини (злочин), та юридична конструкція встановлює відповідальність за злочин і закріплює її на рівні норм Особливої частини КК.
2 — 4-673
18 Глава 2.
Отже, склад злочину потрібно розглядати як сукупність закріплених у нормах законодавства про кримінальну відповідальність юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), які визначають суспільно небезпечне діяння як злочинне.
Склад злочину структурно складається з чотирьох обов'язкових елементів: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона.
Для констатації наявності складу злочину необхідне встановлення усіх чотирьох його елементів. Відсутність хоча б одного з них виключає склад злочину вцілому.Об'єкт злочину — надзвичайно важливий, хоч і юридично рівноправний, рівнозначний, обов'язковий елемент складу будь-якого кримінально протиправного і суспільно небезпечного діяння. Загальна теорія об'єкта злочину детально і глибоко розроблена в юридичній науці проте питання, пов'язані з його визначенням, є одними з найбільш проблемних у науці кримінального права. Правильне встановлення об'єкту злочинного посягання має велике теоретичне та практичне значення, оскільки саме це сприяє з'ясуванню соціально-політичної суті злочину, зокрема характеру та ступеня його суспільної небезпечності.
Найпоширенішою є позиція вчених, які вважають що об'єктом злочину є охоронювані кримінальним законом суспільні відносини. Щодо структурних елементів об'єкта злочину, то такими вважаються предмети суспільних відносин, їх учасники (суб'єкти) та соціальний зв'язок (суспільно значуща діяльність) як зміст відносин '.
В юридичних джерелах, які торкаються проблем об'єкта злочину, пропонується "вертикальна" класифікація об'єктів.
Розрізняють загальний об'єкт, родовий (іноді його називають груповим або спеціальним) та безпосередній.Поділ на загальний, родовий і безпосередній об'єкти передбачає уточнення питання — проти яких саме суспільних відносин передусім спрямоване те чи інше злочинне посягання і, відповідно, яким саме суспільним відносинам воно заподіює або може заподіяти шкоду.
Під загальним об'єктом злочину слід розуміти усю сукупність суспільних відносин, які поставлені під охорону кримі-
Кримшальне право України Загальна частина Підручник / За ред М І Ба-жанова, В В Сташиса, В Я Татя — Київ—Харків Юрінком Інтер — Право, 2003 — 416 с — с 90
Злочин і склад злочину 19
нального закону. Однак, це не означає, що кримінальне право охороняє усі без винятку суспільні відносини. Норми кримінального права направлені на захист лише тих суспільних відносин, спричинення шкоди яким здатне завдати істотної шкоди інтересам суспільства в цілому. Отже, об'єктом злочину є не всі й не будь-які суспільні відносини, а лише ті, які охороняються кримінальним правом.
Під родовим об'єктом злочину слід розуміти об'єкт, що охоплює певне коло тотожних або однорідних за своєю соціально-політичною та економічною сутністю суспільних відносин, які тому й охороняються єдиним комплексом взаємопов'язаних кримінально-правових норм. Тобто — це єдиний об'єкт для певної' (однорідної) групи злочинів. Він є критерієм класифікації усіх злочинів і кримінально-правових норм, які встановлюють відповідальність за їх вчинення. Саме ця його властивість слугує основою побудови Особливої частини КК.
Теорія кримінального права класифікує безпосередні об'єкти злочинів "по горизонталі". Як правило, злочин має один безпосередній об'єкт, однак бувають такі злочини, які посягають відразу на два безпосередніх об'єкти (двооб'єктні злочини). У злочинах такого роду один безпосередній об'єкт є головним, основним, а інший ¦— додатковим. Основний об'єкт — це ті суспільні відносини, які є частиною родового об'єкта і саме йому, головним чином, злочином заподіюється шкода.
Тому саме цей основний безпосередній об'єкт як частина родового визначає внесення злочину до того або іншого розділу Особливої частини КК. Додатковий об'єкт — ті суспільні відносини, яким заподіюється шкода сумісно, поряд з основним об'єктом. Цьому об'єкту також заподіюється шкода, оскільки він разом з основним об'єктом визначає сутність злочину.При характеристиці об'єкта злочину не можна обминути питання про предмет злочину, який хоч і не є самостійним елементом складу злочину, однак входить в структуру суспільних відносин, як об'єкта злочину і виступає самостійною факультативною ознакою складу злочину. Крім того законодавцем сконструйовані так звані "предметні" склади злочинів для яких предмет є обов'язковою ознакою складу злочину. Розглядаючи питання про поняття предмета злочину, автори вважають, що це "речі, у зв'язку з якими або з приводу яких вчиняється злочин". Традиційно предметом злочину вважають будь-які речі матеріального світу, з певними якостями яких кримінальний
20 Глава 2.
закон пов'язує наявність у діях особи ознак конкретного складу злочину.
В Українській кримінально-правовій літературі побутує точка зору, що предмет злочину є ознакою складу злочину, який містить специфічну інформацію, необхідну для правової оцінки злочину. У деяких випадках він виступає обов'язковою (конструктивною) ознакою об'єкта злочину певного виду. З цього приводу зауважимо, що предмет злочину не може претендувати на роль самостійної ознаки складу злочину, оскільки склад злочину є сукупністю його обов'язкових елементів (об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єктивної сторони і суб'єкта злочину). Відсутність хоча б одного з цих елементів унеможливлює склад злочину і, отже, кримінальну відповідальність. Предмет же притаманний не кожному злочину, є не обов'язковим, а факультативним стосовно загального поняття складу злочину. Злочини, які мають свій предмет, називаються предметними злочинами.
Окрім предмета злочину, як речей матеріального світу, з приводу яких вчиняються злочин, наука кримінального права виділяє також предмет охоронюваних суспільних відносин та предмет злочинного впливу.
Об'єктивна сторона як елемент складу злочину охоплює ознаки, які характеризують злочин із точки зору його зовнішнього вияву, і містить велику кількість інформації, необхідної для кваліфікації діяння.
Об'єктивна сторона — це зовнішня сторона діяння, яка виражається у вчиненні передбаченого законам діяння (дії чи бездіяльності), яке спричиняє або створює небезпеку спричинення суспільно небезпечних наслідків, а також характеризується наявністю причинного зв'язку між діянням і наслідкам, часам, місцем, обстановкою, способами і засобами вчинення злочину.Усі ознаки, які утворюють об'єктивну сторону злочину, в науці кримінального права прийнято поділяти на обов'язкові та факультативні. Обов'язковими є такі ознаки, які необхідні для кожного конкретного складу злочину. До них відноситься суспільно небезпечне діяння (дія та бездіяльність). Жоден злочин не відбудеться, якщо не вчинятиметься суспільно небезпечна дія або бездіяльність. Факультативні — це такі ознаки, які є необхідними лише для окремих конкретних складів злочинів. До них відносяться: суспільно небезпечні наслідки, причинний зв'язок між суспільно небезпечним діянням і суспіль-
Злочин і склад злочину 21
но небезпечним наслідком, місце, час, спосіб, засоби і обстановка вчинення злочину. В одних випадках ці ознаки знаходяться за межами складу, в інших — на них вказано у законі як на основні або кваліфіковані ознаки.
Діяння, як ознака об'єктивної сторони складу злочину — це суспільно небезпечний, протиправний, конкретний, свідомий і вольовий акт поведінки людини, який вчиняється у формі дії або бездіяльності.
Дія — активна, свідома поведінка суб'єкта.
Бездіяльність — пасивна форма поведінки суб'єкта, що полягає у невчиненні ним конкретної дії (дій), яку він повинен був і міг вчинити в даних обставинах.
Суспільно небезпечні наслідки — це фактична шкода або реальна загроза настання такої шкоди, яка заподіюється охоро-нюваним кримінальним законодавством суспільним відносинам злочинними діяннями.
Причинний зв'язок — це об'єктивно існуючий зв'язок між суспільно небезпечним діянням (причиною) і суспільно небезпечним наслідком (наслідком), коли наслідки виникають у результаті вчинення діяння.
Місце вчинення злочину — це певна територія, на якій вчиняється суспільно небезпечне діяння, або настають суспільно небезпечні наслідки.
Час вчинення злочину — це певний проміжок часу, протягом якого вчиняється суспільно небезпечне діяння і настають суспільно небезпечні наслідки.
Обстановка вчинення злочину — це конкретні об'єктивно-предметні умови, за яких вчиняється злочин.
Спосіб вчинення злочину — це конкретний шлях за допомогою якого злочинець досягає певного злочинного результату.
Засоби вчинення злочину — це сукупність прийомів та методів, які використовуються злочинцем при вчиненні злочину.
Поділ ознак на обов'язкові і факультативні передбачається лише в рамках загального поняття об'єктивної сторони складу злочину.
Якщо одна з названих факультативних ознак включена в об'єктивну сторону основного або кваліфікованого складу злочину, то для цього складу злочину вона є обов'язковою.У теорії кримінального права суб'єктом злочину є фізична, осудна особа, яка до вчинення злочину досягла віку кримінальної відповідальності. Дане теоретичне визначення закріплене і на рівні законодавства, зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 18 КК
22 Глава 2.
суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність.