4.1. Поняття кримінальної відповідальності

У статтях КК неодноразово вживається словосполучення “кримінальна відповідальність”: ст. 2 — “Підстава кримінальноїщід-повідальності”, ст. 3 —“Законодавство України про кримінальну відповідальність”, ст.

Визначення поняття кримінальної відповідальності, моменту її настання в законі немає. Це дає підстави для багатьох тривалих дискусій з цього приводу.

Очевидно, треба погодитися з викладеними в літературі положеннями (М. І. Бажанов) про те, що:

по-перше, кримінальна відповідальність є одним із видів юридичної відповідальності. Вона пов’язана із вчиненням злочину, що тягне, у свою чергу, виникнення кримінально-правових відносин;

по-друге, кримінальна відповідальність не тотожна покаранню, яке є найпоширенішою формою її реалізації; можливі й інші форми:

а) визнання особи винною, що відбивається в обвинувальному вироку суду, без призначення їй будь-якого кримінального покарання. Саме так вирішується питання в ч. 4 ст. 74 КК: Особа, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути за вироком суду звільнена від покарання, якщо буде визнано, що з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно-небезпечною;

б) визнання особи винною із зазначенням в обвинувальному вироку конкретного виду та строку покарання, але з одночасним звільненням від його реального відбування з випробу ванням (тобто з встановленням іспитового строку з покладенням на засудженого певних обов’язків). Так, згідно з ч. 1 ст. 75 КК: Якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробовуванням.

У ст.

в) визнання особи винною із зазначенням в обвинувальному вироку конкретного виду та строку покарання, яке має бути реально відбуте;

по-третє, кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду (рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року) і закінчується моментом припинення відбування покарання, яке здійснено на законній підставі (у випадку, передбаченому ч. 4 ст. 74 КК (п. а), закінчується моментом вступу вироку у законну силу, ч. 1 ст. 75, 79 КК (п. б.), — моментом закінчення іспитового строку);

по-четверте, кримінальна відповідальність може наставати тільки на підставі норми КК. Вона покладається лише винесеним у судовому порядку обвинувальним вироком від імені держави і тільки на осіб, які вчинили злочин;

по-п’яте, кримінальна відповідальність є обов’язок особи, що вчинила злочин, відповісти за своє діяння, перетерпіти передбачені законом і конкретизовані у вироку суду обмеження своїх прав і свобод, якщо вони будуть на цю особу покладені.

Отже,