кримінальна відповідальність

— це обов’язок особи, яка вчинила злочин, нести відповідальність за це перед державою і перетерпіти передбачені законом і конкретизовані у вироку суду обмеження своїх прав і свобод, якщо вони будуть на цю особу покладені.

Кримінальна відповідальність здійснюється в межах кримінально-правових відносин, через які вона реалізується.

юридичний факт, з яким пов’язане виникнення правовідносин, — діяння, передбачене нормою КК;

суб’єкти правовідносин: з одного боку, — це особа, що вчинила злочин, з другого — держава в особі уповноважених на те органів: дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду й органів, які виконують покарання.

зміст прав і обов’язків суб’єктів правовідносин: у особи, що вчинила злочин, — обов’язок нести відповідальність у вигляді зазначених у вироку обмежень прав і свобод та право — щоб ці обмеження мали виключно справедливий характер, базувалися тільки на законі. Зі свого боку, органи, які репрезентують державу в цьому правовідношенні, мають право застосовувати до особи, яка вчинила злочин, передбачені законом заходи державного примусу, але їх обов’язок — суворо дотримуватися вимог закону на всіх стадіях розгляду справи.

Об’єктом правовідносин виступають свободи і права (особисті й майнові) особи, яка вчинила злочин, і які мають бути обмежені в рамках санкції статті, за якою вона засуджується, що й буде визначено у судовому вироку.

Кримінально-правові відносини взаємодіють з паралельно існуючими з приводу вчинення злочину кримінально-процесуальними і кримінально-виконавчими правовідносинами. Як бачимо, вчинення злочину породжує комплекс правовідносин. Всі вони тісно пов’язані одне з одним.

Коли виникають кримінальні правовідносини і коли вони припиняються?

Найбільш поширеною позицією в теорії є та, згідно з якою кримінальні правовідносини виникають у зв’язку з юридичним фактом — вчиненням злочину.

Саме відтоді виникають права й обов’язки суб’єктів цього правовідношення, які були викладені вище.

І навіть якщо злочин не є очевидним стосовно особи, яка його вчинила, кримінально-правові відносини існують, бо вчинення злочину і є той юридичний факт, який породжує обов’язок того, хто цей злочин вчинив, нести відповідальність перед державою за вчинене, і обов’язок відповідних державних органів примусити його до відбуття призначеного за цей злочин покарання при дотриманні всіх норм матеріального й процесуального права. Що ж до реалізації цих прав і обов’язків, то вона здійснюється з моменту вступу в силу обвинувального вироку.

Кримінальні правовідносини припиняються з моменту закінчення перебування особи у стані судимості.

Можна сказати, що вони проходять ряд етапів, які співвідносяться з кримінально-процесуальною та кримінально-виконавчою діяльністю: 1) виникнення в момент вчинення злочину і до винесення слідчим постанови про притягнення особи як обвинуваченої (або складання протоколу органом дізнання у справах, де передбачена протокольна форма досудової підготовки матеріалів); 2) від початку перебування особи у стані обвинуваченого до закінчення досудового слідства і складання обвинувального висновку слідчим; 3) від отриманням прокурором кримінальної справи до направлення її до суду; 4) від попереднього розгляду справи суддею до винесення обвинувального вироку і вступу його в законну силу; 5) термін відбування покарання (або строк до моменту виконання нестрокового покарання: штрафу тощо); 6) період перебування у стані судимості до її зняття або погашення.

Звичайно, це “повний” варіант перебігу кримінально-правових відносин.