Одержання хабара (ст. 368)
Хабар як предмет злочину - це незаконна винагорода матер-іального характеру, а саме: а) майно (гроші, цінності); б) право на майно (документи, що надають право на отримання, володіння, користування та розпорядження майном чи право вимагати виконання майнових зобов'язань); в) будь-які дії майнового характеру (передача майнових вигод, відмова від них або від прав на майно, безоплатне надання послуг матеріального характеру тощо).
Послуги, пільги та привілеї, що не мають матеріального характеру (похвальна характеристика, позитивний відгук у засобах масової інформації тощо) не можуть визнаватися предметом хабара і за наявності необхідних умов їх незаконне одержання може кваліфікуватися за ст. 364 КК. Не може розглядатися як хабар і незаконне надання службовій особі таких матеріальних послуг, які нею повністю оплачуються. Одержання як хабар майна, збут, придбання або збереження якого містять склад самостійного злочину (наприклад зброя, наркотичні засоби), тягне за собою відповідальність за сукупністю злочинів (п. 4 постанови Пленум Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р.).Об'єктивна сторона злочину полягає в одержанні хабара, яке здійснюється: а) шляхом прийняття предмета хабара у будь- якому вигляді; б) за виконання (невиконання) будь-якої дії; в) що вчинюється з використанням службового становища; г) в інтересах хабародавця або третьої особи.
Вказівка закону на одержання хабара в будь-якому вигляді означає не тільки те, що сам хабар є будь-якою вигодою матеріального характеру, а й свідчить, що його одержання (прийняття) може здійснюватися будь-якими способами. Усі вони, попри їх різноманіття, можуть бути зведені до двох основних форм одержання хабара: а) проста (відкрита) та б) завуальова-на (прихована).
При відкритій формі одержання хабара здійснюється без будь-якого прикриття і припускає або безпо-середнє його вручення службовій особі, або передавання через посередників, а при завуальованій - маскується під зовні законну угоду і має вигляд цілком законної операції (виплата зарплати, премії, гонорару, повернення боргу тощо).Відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, якщо службова особа отримала його за виконання (невиконання) яких- небудь дій із використанням наданої їй влади або службового становища. З цього, по-перше, випливає, що за хабар службова особа може вчинити активні дії або утриматися від їх вчинення. По-друге, обумовлені хабаром дії, службова особа повинна чи могла вчинити (не вчинити), використовуючи для цього своє службове становище. Судова практика відносить до таких дій не тільки ті, які безпосередньо входять у коло службових повноважень суб'єкта, а й ті, які винний хоча і не уповноважений здійснювати, але завдяки своєму службовому становищу має можливість ужити необхідних заходів для їх вчинення іншими службовими особами (п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р.). Якщо незаконна винагорода одержана в зв'язку з виконанням не службових, а інших (наприклад, професійних, виробничих) обов'язків, дії винного не можуть бути кваліфіковані за ст. 368 КК. Не можна кваліфікувати за ст. 368 КК і одержання службовою особою незаконної винагороди за виконання таких дій, при вчиненні яких вона використовує не службове становище, а наявні в неї дружні, родинні відносини, особисті зв'язки та контакти з іншими особами.
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 368 КК, вичерпується самим фактом одержання хабара. Тому дії службової особи, обумовлені хабаром, є за межами об'єктивної сторони цього складу злочину й відповідальність за ст. 368 КК настає незалежно від того: а) чи одержаний хабар до (хабар-підкуп) або після (хабар-винагорода) вчинення цих дій; б) чи було за-
здалегідь обумовлено одержання хабара; в) чи виконала службова особа обіцяні за хабар дії; г) чи збиралася вона їх виконувати або не мала такого наміру.
Проте, якщо дії службової особи, вчинені за хабар, містять ознаки самостійного складу злочину (службове зловживання, перевищення влади, службове підроблення тощо), їх слід кваліфікувати за сукупністю злочинів (п. 3 постанови Пленум Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р.).Дії, які обумовлені хабаром, вчинюються (не вчинюються) в інтересах хабародавця або третьої особи. При цьому під третіми особами розуміють будь-яких інших, крім хабародавця, фізичних або юридичних осіб, а їх інтереси можуть мати різноманітний характер: законний чи протиправний, матеріальний чи нематеріальний тощо. Одержання хабара має місце й тоді, коли умови його отримання хоча спеціально і не обумовлювалися, але винний усвідомлював, що одержує хабар із метою задоволення тих чи інших інтересів хабародавця або третіх осіб (п. 2 постанови Пленум Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р.).
Одержання хабара визнається закінченим із моменту прийняття службовою особою хоча б частини хабара (п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р.). Причому, на кваліфікацію не впливає, для кого одержує хабар службова особа - для себе особисто або для передавання іншим особам. Не має значення і як фактично був використаний предмет хабара (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р.). Якщо винний лише створював умови для одержання хабара (наприклад, обговорював суму хабара, місце та час його отримання) або виконав певні дії, спрямовані на його прийняття, але не одержав хабар із причин, що не залежать від його волі (наприклад внаслідок вручення замість грошей так званої «ляльки»), його дії слід кваліфікувати як готування до цього злочину чи як замах на нього.
Суб'єктивна сторона одержання хабара характеризується прямим умислом і наявністю корисливого мотиву. Причому між умислом хабароодержувача і хабародавця є тісний, нерозривний зв'язок, оскільки обидва вони повинні усвідомлювати, що вчинюється саме давання-одержання хабара. Якщо особа, що фактично передає незаконну винагороду, із тих чи інших причин (наприклад у разі обману або зловживання довірою) не усвідомлює, що дає хабар, то вона не може нести відповідальність за давання хабара, а службова особа - за його одержання. Дії
останньої в цьому разі можуть бути кваліфіковані (за наявності підстав) як службове зловживання, обман покупців, шахрайство тощо.
Якщо ж службова особа одержує гроші (матеріальні цінності) нібито для передавання іншій службовій особі як хабар, а насправді має намір не передавати їх, а привласнити, її дії слід кваліфікувати не за ст. 368 КК, а як шахрайство (ст. 190 КК) і службове зловживання (ст. 364 КК), а за наявності до того підстав — і як підбурювання до замаху або пособництво в замаху на давання хабара.У частинах 2 та 3 ст. 368 КК передбачено такі кваліфікуючі (ч. 2) та особливо кваліфікуючі (ч. 3) ознаки одержання хабара.
Одержання хабара у великому (особливо великому) розмірі є там, де вартість предмета хабара у 200 (500) й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (п. 1 примітки до ст. 368 КК). Великим (особливо великим) хабар вважається й тоді, коли він систематично одержується дрібними сумами (наприклад, на підставі так званих «такс» або в формі «поборів», «данини») за умови, якщо вчинене охоплюється (об'єднується) єдиним умислом винного, який таким чином вчинює продовжуваний злочин (ч. 2 ст. 32 КК). Якщо ж одержано кілька хабарів, кожний з яких не перевищує в 200 (500) разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян і вчинене не охоплювалося єдиним умислом винного, його дії не можуть кваліфікуватися як одержання хабара у великому (особливо великому) розмірі, навіть якщо загальна сума хабарів перевищує розміри, встановлені в п. 1 примітки до ст. 368 КК. Вчинене повинне розглядатися тут як одержання хабара повторно. Якщо ж службова особа послідовно одержала один хабар у великому, а інший в особливо великому розмірі, її дії слід кваліфікувати за сукупністю злочинів (за частинами 2 та 3 ст. 368 КК).
При кваліфікації одержання хабара службовою особою, яка посідає відповідальне (ч. 2) чи особливо відповідальне (ч. 3) становище, слід керуватися п. 2 примітки до ст. 368 КК та Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р.
Одержання хабара за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 28 КК) є там, де: 1) у злочині беруть умисну спільну участь кілька (не менше двох) службових осіб; 2) змову між ними досягнуто до або після надходження пропозиції про давання хабара хоча б однієї з них, але до вчинення дій, спрямованих на фак-
тичне його одержання - тобто до стадії замаху на злочин; 3) визнання злочину вчиненим групою осіб не залежить від того: а) як були розподілені ролі між співучасниками і яку конкретно роль (виконавця, організатора, підбурювача чи пособника) виконував кожний із них; б) усі чи лише один зі співучасників повинен був вчинити (не вчинити) на користь хабародавця обумовлені хабаром дії; в) один, кілька чи всі учасники групи безпосередньо приймали предмет хабара; г) чи усвідомлював хабародавець, що в одержанні хабара беруть участь кілька службових осіб; 4) розмір одержаного групою хабара визначається загальною його вартістю (сумою) незалежно від того, в яких конкретно розмірах одержав хабар кожний з її учасників; 5) злочин визнається закінченим із моменту прийняття хабара хоча б одним з учасників групи.
Одержання хабара повторно має відповідати ознакам повторності, зазначеним у ст.
32 КК, і має місце там, де згідно з п. 3 примітки до ст. 368 КК службова особа раніше вчинила злочин, передбачений або ст. 368, або ст. 369 КК. Якщо до повторності входять тотожні злочини (лише одержання хабара), то вчинене охоплюється ознаками ч. 2 ст. 368 КК, а якщо повторність утворюють однорідні злочини (давання й одержання хабара), то раніше вчинений злочин кваліфікується за ст. 369, а знов вчинений - за ч. 2 ст. 368 КК за ознакою повторності. Одержання у кілька прийомів одного хабара не утворює повторності за умови, якщо вчинене містить ознаки злочину, що продовжується. Водночас повторним повинне визнаватися одержання кількох хабарів від того самого хабародавця, якщо кожний випадок передавання хабара обумовлювався виконанням (невиконанням) яких-небудь дій у його або інтересах третіх осіб. Не є повторним і одночасне одержання хабара від кількох осіб за умови, що хабар передавався в спільних інтересах усіх хабародавців. Проте повторним слід визнавати одночасне одержання хабара від кількох осіб, якщо такий хабар передавався за вчинення (невчи- нення) дій в інтересах кожного окремого хабародавця і винний усвідомлював цю обставину.Одержання хабара, поєднане з його вимаганням, визначене в п. 4 примітки до ст. 368 КК і має місце там, де: 1) ініціатором давання-одержання хабара є службова особа — хабароодержу- вач; 2) пропозиція про давання хабара має характер вимоги, яка
підкріплюється або а) відкритою погрозою, або б) створенням таких умов, які переконують хабародавця в наявності реальної небезпеки (прихована погроза) його інтересам; 3) дії, вчиненням (невчиненням) яких загрожує вимагатель, мають: а) протиправний характер, б) обумовлені його службовим становищем, в) спрямовані на заподіяння шкоди лише правам та законним інтересам хабародавця. Одержання хабара, поєднане з його вимаганням, визнається закінченим злочином не з моменту пред'явлення вимоги, а лише при фактичному одержанні винним хоча б частини хабара.
Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 368 — штраф від семисот п'ятдесяти до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від двох до п'яти років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 368 - позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років із позбавлен-ням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна; за ч. 3 ст. 368 - позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.