Давання хабара (ст. 369 КК)
Хабар може передаватися в будь-якій формі - відкритій чи завуальованій. Дії службової особи, яка передає хабар із метою одержання певних благ та пільг для установи (підприємства, організації), слід кваліфікувати за ст. 369 КК. Склад цього злочину є в діях і тієї службової особи, яка: а) дає вказівку (розпорядження, наказ) підлеглим працівникам домагатися певних благ для організації шляхом підкупу інших службових осіб;
б) виділяє чи розпоряджається виділити для цього кошти;
в) надає законного вигляду виплатам у разі давання хабара в завуальованій формі тощо. Дії підлеглого працівника, який виконує таку вказівку і безпосередньо передає хабар службовій особі, також слід кваліфікувати за ст. 369 КК. Якщо службова особа не віддавала обов'язкових до виконання вказівок, а лише рекомендувала підлеглій їй особі домагатися певних благ для організації шляхом давання хабара іншим службовим особам, її дії слід кваліфікувати як підбурювання до давання хабара, а дії підлеглого працівника, який виконав таку рекомендацію, — як давання хабара (п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р.).
Давання хабара визнається закінченим із моменту прийняття службовою особою хоча б частини хабара. Якщо хабарода- вець лише створював умови для передавання хабара (обговорював його предмет, розмір, місце та час вручення), вчинене слід кваліфікувати як готування до давання хабара, а якщо запропонований хабар не було прийнято з причин, що не залежать від волі хабародавця, — як замах на вчинення цього злочину.
Суб'єктивна сторона давання хабара - тільки прямий умисел.
Причому винний усвідомлює, що передає незаконну винагороду саме як хабар. Відсутність такого усвідомлення (наприклад внаслідок обману) виключає кваліфікацію вчиненого за ст. 369 КК.Суб'єкт давання хабара — як приватна, так і службова особа. Якщо остання використовує для давання хабара своє службове становище, її дії слід додатково кваліфікувати за ст. 364 КК.
Кваліфікуючою ознакою давання хабара є повторність (див. п. 3 примітки до ст. 368, а також аналіз цієї ознаки щодо ст. 368 КК).
У частині 3 ст. 369 КК сформульовано дві підстави (два види) звільнення від кримінальної відповідальності хабародавця: а) якщо щодо нього мало місце вимагання хабара (див. п. 4 примітки до ст. 368 та аналіз ч. 2 ст. 368 КК) або б) якщо після давання хабара він добровільно заявив про це до відповідних органів влади до порушення щодо нього кримінальної справи.
Добровільна заява про давання хабара є своєрідним різновидом з'явлення із зізнанням (п. 1 ч. 1 ст. 66 КК) і підставою звільнення від кримінальної відповідальності за наявності таких умов: 1) заява повинна бути добровільною, тобто такою, яка основана на самостійно прийнятому хабародавцем рішенні,
якщо її зроблено за власною волею, без примусу і за будь-яких мотивів, але не в зв'язку з тим, що про давання хабара стало відомо відповідним органам влади. Ініціатива (пропозиція про доцільність такої заяви) може виходити і від інших осіб, але саме рішення про заяву хабародавець приймає самостійно; 2) заява повинна бути зроблена до порушення кримінальної справи. При цьому враховується не стільки сам момент (час) порушення кримінальної справи, скільки наявність чи відсутність поінформованості про це з боку хабародавця. Якщо кримінальну справу вже порушено, а хабародавець, якому про це невідомо, заявив про давання хабара, то це цілком може бути визнано підставою для звільнення його від відповідальності; 3) перешкодою для звільнення від відповідальності є порушення кримінальної справи щодо хабародавця. Якщо справу порушено за фактом або щодо іншої особи (наприклад, щодо службової особи, яка одержала хабар), то це не позбавляє хабародавця права на звільнення від відповідальності; 4) заява повинна бути спрямована до органу, який за законом наділений правом на порушення кримінальної справи, тобто до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду; 5) на підставі добровільної заяви звільненню від кри-мінальної відповідальності підлягає лише хабародавець - виконавець давання хабара. На інших співучасників цього злочину положення ч. 3 ст. 369 КК не поширюються.
Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 369 — штраф від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк від двох до п'яти років; за ч. 2 ст. 369 - позбавлення волі на строк від трьох до восьми років із конфіскацією майна або без такої.