Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю (ст. 231).
Предмет злочину — комерційна таємниця, а саме відомості, пов'язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб'єкта господарювання, які не є державною таємницею, але розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб'єкта господарювання (див.
ч. 1 ст. 36 Господарського кодексу України та ст. 505 Цивільного кодексу України). Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, спосіб їх захисту визначаються суб'єктом господарювання відповідно до закону.Комерційною таємницею не можуть бути ті відомості, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці. Водночас, існує Перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці, передбачений Постановою Кабінету
Міністрів України від 9 серпня 1993 року № 6111. До таких відомостей, зокрема, належать установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою і господарською діяльністю та її окремими видами; інформація за всіма встановленими формами державної звітності; дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов'язкових пла-тежів та ін. Законом визначається коло органів, які мають доступ до комерційної таємниці.
З об'єктивної сторони злочин може полягати: 1) у вчиненні дій, спрямованих на отримання відомостей, що становлять комерційну таємницю; 2) в незаконному використанні таких відомостей, якщо це спричинило істотну шкоду суб'єкту господарсь-кої діяльності.
Стаття 231 КК встановлює відповідальність за будь-які дії, спрямовані на отримання відомостей, що містять комерційну таємницю, будь-яким протиправним способом (так зване комерційне шпигунство). Наприклад, викрадення, підкуп, різноманітні погрози та шантаж, перехоплення інформації в засобах зв'язку, незаконне ознайомлення з документами або їх копіювання, використання спеціальних технічних засобів тощо. Неправомірним збиранням відомостей, що становлять комерційну таємницю, вважається добування протиправним способом зазначених відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єктові господарювання (див.
ч. 2 ст. 36 Господарського кодексу України). Злочин визнається закінченим незалежно від того, чи отримав винний відомості, що містять комерційну таємницю.Незаконним використанням комерційної таємниці є впровадження таких протиправно здобутих відомостей у виробництво або врахування під час планування чи здійснення підприєм-ницької діяльності без дозволу уповноваженої на те особи.
Істотна шкода суб'єкту господарської діяльності визначається з урахуванням конкретних обставин, за яких вчинено злочин. Така шкода, наприклад, може виражатися в збитках, заподіяних суб'єктові господарської діяльності в зв'язку зі спадом виробництва, необхідністю його переорієнтування, зменшенням клієнтури тощо. Злочин є закінченим із моменту завдання істотної шкоди.
Суб'єктивна сторона — прямий умисел, поєднаний при комерційному шпигунстві зі спеціальною метою — розголошення або іншого використання цих відомостей. Розголошенням комерційної таємниці визнається ознайомлення з цими відомостями іншої особи без згоди особи, уповноваженої на те, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання (див. ч. 3 ст. 36 Господарського кодексу України). Щодо наслідків у вигляді істотної шкоди у винного може бути умисел і необережність.
Суб'єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку.
Покарання за злочин: за ст. 231 — штраф від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до п'яти років, або позбавлення волі на строк до трьох років.