Незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення по-ходження товару (ст. 229).
Предметом злочину є: 1) знак для товарів і послуг; 2) фірмове найменування; 3) кваліфіковане зазначення походження товару.
Знак для товарів і послуг (торговельнамарка) - це позначення, за яким товари та послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.
Знаком можуть бути слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та інші позначення, придатні для вирізнення товарів та послуг, або будь-які комбінації таких позначень.Фірмове (комерційне) найменування - це найменування суб'єкта господарювання (юридичної особи або громадянина- підприємця), яке дає можливість вирізнити його з-поміж інших. Воно може бути повним і скороченим.
Кваліфіковане зазначення походження товару - це термін, що охоплює (об'єднує) назву місця походження товару і географічне зазначення походження товару. Тобто йдеться про назву країни, регіону як частини країни, населеного пункту, місцевості або іншого географічного об'єкта із офіційно визначеними межами, яка вживається для позначення товару, що походить із цього географічного місця та має особливі властивості, певні якості чи інші характеристики, які виключно або головним чином зумовлені характерними для цього географічного місця природними умовами та/або людським фактором.
Об'єктивну сторону цього злочину характеризують: 1) альтернативні діяння — незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару або інше умисне порушення права на ці об'єкти; 2) наслідки — матеріальна шкода у великому розмірі; 3) причинний зв'язок між діянням та наслідками.
Диспозиція ст. 229 є бланкетною і вимагає звернення до інших нормативних актів для визначення незаконності вказаних дій.
Основними актами є: Цивільний та Господарський кодекси України, закони України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15 грудня 1993 р. та «Про охорону прав на зазначення походження товарів» від 16 червня 1999 р.Використанням знака для товарів і послуг визнається: 1) нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, вивіску, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із за-
значеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт та експорт; 2) застосування його під час пропонування та надання будь- якої послуги, для якої знак зареєстровано; 3) застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет, у тому числі в доменних іменах, які використовуються для адресації комп'ютерів і ресурсів.
Незаконним є таке використання чужого знака для товарів і послуг, яке здійснюється без дозволу його власника, який є володільцем відповідного свідоцтва про реєстрацію знака в Україні або володільцем міжнародної реєстрації, або особою, знак якої визнано в установленому законом порядку добре відомим.
Під незаконним використанням фірмового (комерційного) найменування слід розуміти будь-яке використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого фірмового (комерційного) найменування, що може призвести до змішування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання, який має пріоритет на його використання.
Використанням зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару визнається: нанесення його на товар або на етикетку, упаковку товару, застосування у рекламі, запис на бланках, рахунках та інших документах, що супроводжують товар.
Іншимумисним порушенням права на вказані у ст. 229 об'єкти інтелектуальної власності є, наприклад, надання дозволу (видача ліцензії) на використання знака для товарів і послуг чи передача права власності на такий знак іншій особі без згоди решти власників свідоцтва на цей знак.
Згідно з приміткою до ст.
229 матеріальною шкодою у великому розмірі визнається шкода у розмірі від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.Злочин вважається закінченим із моменту настання наслідків - матеріальної шкоди у великому розмірі.
Суб'єктивна сторона злочину — умисел.
Суб'єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку.
У частині 2 ст. 229 передбачено відповідальність за вчинення цього злочину повторно або за попередньою змовою групою осіб, а також за заподіяння особливо великої матеріальної шкоди, яка у тисячу й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (згідно з приміткою до цієї статті).
За частиною 3 ст. 228 кваліфікуються дії, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища щодо підлеглої особи, тобто з використанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських повноважень.
Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 229 — штраф від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або позбавлення волі на той самий строк, із конфіскацією відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для її виготовлення; за ч. 2 ст. 229 — штраф від тисячі до двох тисяч нео-податковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або позбавлення волі на строк від двох до п'яти років з конфіскацією відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для її виготовлення; за ч. 3 ст. 229 — штраф від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до двох років, із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.