Примушування до антиконкурентних узгоджених дій(ст. 228).

ку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Безпосередній об'єкт цього злочину - конкурентні відносини між суб'єктами господарювання. Додатковими об'єктами є особа та власність.

Об'єктивну сторону цього злочину характеризують: 1) дії — примушування до антиконкурентних узгоджених дій, які заборонено законом про захист економічної конкуренції, 2) способи дій — насильство чи заподіяння матеріальної шкоди або погроза застосування насильства чи заподіяння такої шкоди.

Заборони щодо здійснення антиконкурентних узгоджених дій, перелік таких дій, а також визначення низки понять, які мають значення для кваліфікації цього злочину, передбачено у Господарському кодексі України, а також у Законі України «Про захист економічної конкуренції» від 11 січня 2001 р.1

Узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь- якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання. Визначення суб'єкта господарювання міститься у ст. 55 Господарського кодексу України.

Антиконкурентні узгоджені дії — це узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються: 1) встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів;

обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологіч- ного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними;

розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх, реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками; 4) усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід із ринку) інших суб'єктів господарювання, покупців, продавців тощо.

Примушування - це протиправна вимога, що висувається суб'єктам господарювання і спрямована на те, щоб у зазначений у ст. 228 спосіб примусити їх (усупереч їх небажанню) вчи-

нювати узгоджені антиконкурентні дії.

Під насильством слід розуміти фізичне насильство у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень, побоїв тощо. Якщо воно саме по собі більш суворо карається за Кримінальним кодексом, необ-хідна додаткова кваліфікація як злочину проти особи.

Завдання матеріальної шкоди може полягати у викраденні, знищенні чи пошкодженні майна, збитках у вигляді додаткових витрат чи неодержаного прибутку (втраченої вигоди) тощо.

Погроза насильством і заподіянням матеріальної шкоди має бути реальною, тобто своїми діями винний зумовлює в інших осіб обґрунтоване побоювання реалізації погрози негайно чи у майбутньому.

Злочин вважається закінченим із моменту пред'явлення суб'єкту господарювання вищевказаної вимоги, поєднаної з хоча б однією із зазначених погроз.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і метою недопущення, усунення чи обмеження конкуренції між суб'єктами господарювання.

Суб'єкт злочину - особа, яка досягла 16-річного віку.

У частині 2 ст. 228 встановлено відповідальність за дії, передбачені ч. 1 цієї статті, вчинені організованою групою або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею.

Покараннязазлочин:за ч. 1 ст. 228 — позбавлення волі на строк від трьох до семи років; за ч. 2 ст. 228 — позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років.