арешт

Суттєві обмеження встановлені відносно застосування позбавлення волі на певний строк до осіб, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку. По-перше, позбавлення волі взагалі не може бути призначене неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості (ч. 2 ст. 102 КК). По-друге, покарання у виді позбавлення волі призначається неповнолітньому:

за вчинений повторно злочин невеликої тяжкості — на строк не більше двох років;

за злочин середньої тяжкості — на строк не більше чотирьох років;

за тяжкий злочин — на строк не більше семи років;

за особливо тяжкий злочин — на строк не більше десяти років;

за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини — на строк до п'ятнадцяти років (ч. 3 ст. 102 КК).

Як бачимо, ці межі значно менші, ніж загальні для цього виду покарання стосовно окремих категорій злочинів (ст. 12 КК). У п. 5 ч. 3 ст. 102 КК мова йде про умисне позбавлення життя людини, за яке доросла особа при певних умовах може бути засуджена і до довічного позбавлення волі.

Закон надає особливого значення дослідженню судом особи неповнолітнього злочинця і обставин його формування.

При призначенні покарання неповнолітньому, суд, крім обставин, передбачених у ст. 65-67 КК (тобто базуючись на за-

гальних засадах призначення покарання, враховуючи пом'як-шуючі і обтяжуючі покарання обставини), враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.

При призначенні покарання неповнолітньому за сукупністю злочинів або вироків остаточне покарання у виді позбавлення волі не може перевищувати п'ятнадцяти років (ст. 103 КК).