173 КпАП України).

Пленум Верховного Суду України вимагає вiд судiв не

квалiфiкувати як хулiганство дiї осiб, якi вчинили бiльш

тяжкi злочини, за ч. I ст. 206 КК України i дiї осiб, якi вчинили злiсне хулiганство, та усунути iз судової практики помилки, коли кримiнально-каране хулiганство квалiфiкууться як

дрiбне хулiганство i, навпаки, до кримiнальної вiдповiдальностi притягують осiб, якi вчинили дрiбне хулiганство.

З iншого боку, характеристика ознак дрiбного хулiганства

може бути корисною для оцiнки кримiнально-караного хулiганства, що пiдпадає пiд ознаки ч.

КпАП України) свiдчить, що вiд кримiнально-караного воно

вiдрiзняуться, головним чином, наслiдками: меншими, менш

значними порушеннями громадського порядку. Отже, бiльш

тяжкi наслiдки (порушення) хулiганства дають пiдставу квалiфiкувати вчинене за ч. I (ч. 2 чи ч. 3) ст. 206 КК України.

Див.: абзац 4 преамбули постанови Пленуму Верховного Суду України

вiд 28 червня 1991 р. - Постанови Пленуму Верховного Суду України в

кримiнальних та цивiльних справах. - К., 1995. -С. 169.

456

Для квалiфiкацiї хулiганства оцiнка вчинених дiй та їх

наслiдкiв має вирiшальне значення, особливо при вiдмежуваннi дрiбного вiд кримiнально-караного хулiганства (чи

навпаки). Дрiбним хулiганством визнається нецензурна

лайка в громадських мiсцях, образливе чiпляння до громадян та iншi подiбнi дiї, що порушують громадський порядок i спокiй громадян (ст. 173 КпАП).

Але нецензурна лайка у громадських мiсцях чи образливе чiпляння до громадян, що супроводжувались нанесенням

побоїв, знищенням чи пошкодженням чужого майна, квалiфiкуються за ч. I ст. 206 КК України.

Разом з тим образа, нецензурна лайка та iншi подiбнi дiї,

поуднанi з пошкодженням чи знищенням чужого майна

нанесенням ударiв, побоїв, квалiфiкуються за ч. I ст. 206

КК України лише в тому разi, якщо вони були вчиненi з

хулiганських спонукань, з неiстотного приводу, тобто мають всi ознаки хулiганства. Якщо ж цi ознаки вiдсутнi, то

вчинене не може квалiфiкуватися за ч. I ст. 206 КК України

як хулiганство.

Наприклад, у справi Т. президiя обласного суду зазначила, що заподiяння потерпiлому майнової шкоди особою, яка

не мала умислу на порушення громадського порядку, не

мiстить складу хулiганства.

Не можуть квалiфiкуватися за ч. I ст. 206 КК України

дiяння, якi мають деякi подiбнi зовнiшнi ознаки - образа

(ст. 126 КК України), нанесення побоїв (ст. 107 КК України), легких тiлесних ушкоджень (ст. 106 КК України), самоуправство (ст. 198 КК України) та деякi iншi, оскiльки цi

останнi вчинюються не з хулiганських мотивiв, а з iстотних

приводiв, що випливають iз зовнiшнiх обставин.

Див.: постанова президiї Днiпропетровського обласного суду вiд 14 сiчня

1987 р. у справi Т. - Практика судiв України в кримiнальних справах. К., 1993.-С.186-187.