104 КК України.

Замах на вбивство не пiдпадає пiд ознаки ст. 97 КК

України, бо при цьому не може бути перевищення меж

необхiдної оборони.

Значнi особливостi має оцiнка дiяння при заподiяннi

шкоди у станi так званої уявної оборони, тобто тодi, коли в

дiйсностi нападу не було, а винному лише здалося, що на

нього нападають.

Вiдповiдальнiсть за вбивство у станi уявної оборони настає в залежностi вiд конкретних обставин:

а) воно пiдпадає пiд ознаки ст.

обставини подiї давали пiдстави вважати, що це був

справжнiй напад, але винний перевищив межi тої

шкоди, яка була б необхiдною при вiдповiдному реальному посяганнi;

б) воно охоплюуться ст. 94 або 93 КК України - якщо

обставини не давали пiдстав для сумлiнної помилки

про напад i винний мiг розiбратися в обставинах по

Див.: постанова президiї Вiнницького обласного суду вiд 8 серпня

1991 р. у справi Ю. - Практика судiв України в кримiнальних справах. К., 1993.-С. 116-I 17.

дiй, але не звернув на це досить: уваги, був неуважним, байдужим; i

в) позбавлення життя виключи кримiнальну вiдповiдальнiсть, якщо обставини подiї давали достатнi пiдстави вважати, що вiдбувається дiйсне, реальне посягання i винний не мiг усвiдомлювати своуї помилки.

Вбивство, вчинене при перевищеннi меж необхiдної

оборони, охоплюуться ст.97КК України i в тих випадках, коли воно має обтяжуючi ознаки, передбаченi

п. <г>, <д>, <е>, <з> ст. 93 КК України.

Вiдповiдальнiсть за ст. 97 КК України настає з чотирнадцяти рокiв.

Карається вбивство при перевищеннi меж необхiдної

оборони позбавленням волi на строк до трьох рокiв або

виправними роботами на строк до двох рокiв. .

2.5. Вбивство з необережностi

Вiд усiх iнших видiв убивство, передбачене ст. 98 КК

України, вiдрiзняуться тiльки ознаками субуктивної сторони - воно вчинюуться необережно. Можливi при цьому

обидвi форми необережностi - злочинна самонадiйнiсть i

злочинна недбалiсть.

Смерть при самонадiйностi настає тодi, коли винний передбачає абстрактну можливiсть настання смертi, але розраховуу її усунути, вважає, що в даному випадку вона не

настане.

Див.: п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України вiд 28 червня

1991 р. <Про практику застосування судами законодавства, яке забезпечуу право на необхiдну оборону вiд суспiльне небезпечних посягань>. Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримiнальних та цивiльних справах. - К., 1995. - С. 29.

Див.: ухвала судової колегiї Верховного Суду України у справi Г. Практика судiв України в кримiнальних справах. - К., 1993. -С. I IЗ.

161

тивостi машин, механiзмiв, їй поведшку тварин тощо). Але,

як виявляуться, цей розрахунок унеiiЩiиiй.Вина особи, яка

дiяла таким чином, полягає втему8й>вена-небула бiльш

уважною, що надiялась на ненадiйнав> ц.й; .

Саме таке часто трапляуться припорувинiрiзних правил використання машин, зброї, вогню, вцбузеовiвречовин тощо.

У тих же випадках, коли винна особа передбачала хоча й

абстрактну можливiсть настаннясмертi потерпшого i розраховувала на те, що вона не настане, але цей її розрахунок

спрямовувався на якусь випадковiсть (на <авось>), а не на

щось конкретно реальне, то таке вбивство визнається навмисним, а не необережним.