4. Змiст принципiв трудового права

Принцип свободи працi. Свобода завжди поляга§ у можливостi вибору поведiнки. Свобода працi проявля§ться в добровiльному, свiдомому обраннi конкретних форм застосування працi.

ть, професiйна пiдготовленiсть, освiта, а також суспiльна потреба.

Свобода укладення трудового договору про роботу § категорi§ю юридичною. Вона може бути реальною лише тодi, коли базу§ться на правi на працю, яке проявля§ться в забезпеченостi зайнятостi. Право на працю мiстить здатнiсть до працi як основний момент, щ

о забезпечу§ особi, яка шука§ роботу, саме таку роботу. Об'§ктом обов'язку, що виплива§ з права на працю, § держава, а не суспiльство. Предметом такоє повинностi держави § надання громадянину квалiфiкованоє роботи з оплатою працi вiдповiдно з єє кiль

кiстю i якiстю i не нижче встановленого державою мiнiмального розмiру. В разi вiдсутностi роботи виплачу§ться грошова допомога. Ця допомога виплачу§ться за рахунок тих, хто працю§, сплачу§ податки, тобто за рахунок суспiльства.

Як вже зазначалось, право на працю реалiзу§ться шляхом укладення трудового договору. Сутнiсть цього договору поляга§ в тому, що це - угода, яка уклада§ться працiвником, про трудову дiяльнiсть, виконання ним роботи за певною спецiаль-ностю, квалiфiкац

i§ю або посадою. Встановлення трудовоє функцiє в договiрному порядку свiдчить про те, що конкретнi форми застосування працi будь-якого працiвника визначаються волею, вiльним волевиявленням самого працiвника i власника або уповноваженого ним органу.

Для працiвника свобода укладення трудового договору означа§ повну можливiсть обирати собi мiсце i вид роботи з урахуванням власних iнтересiв, знань i намiрiв. Для пiдпри§мства свобода трудового договору означа§ можливiсть вибрати найбiльш придатного

працiвника з точки зору дiлових i квалiфiкацiйних якостей.

Принцип рiвноправностi в галузi працi. В системi принципiв, закрiплених Конституцi§ю Украєни, важливе мiсце належить

Роздiл II. Основнi принципи трудового права Украєни

рiвностi громадян. Рiвноправнiсть, що грунту§ться на суспiльнiй рiвностi всiх людей, означа§, що кожному члену суспiльства надаються рiвнi з iншими його членами юридичнi можливостi. Для громадян iз закону випливають i рiвнi права, i рiвнi обов'язки.

Нiхто з членiв суспiльства не може мати чи добиватися для себе якихось переваг i привiлеєв, як i звiльнятися вiд виконання встановлених законом обов'язкiв.

Конституцi§ю Украєни, а також ст. 22 КЗпП не допуска§ться будь-яке пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих або непрямих переваг при укладеннi, змiнi та припиненнi трудового договору залежно вiд походження, соцiального i майнового стат

усу, расовоє та нацiональноє приналежностi, статi, мови, полiтичних поглядiв, релiгiйних переконань, членства у професiйнiй спiлцi чи iншому об'§днаннi громадян, роду i характеру знань, мiсця проживання.

Але люди нерiвнi в здiбностях використання наданих єм можливостей. Саме це й обумовлю§ нерiвнiсть людей, коли при рiвних умовах один може виконати роботу значно бiльшого обсягу^ НiЖ iНШИЙ, i Вiдповiдно одержати бiльш високу винагороду. ^<<'Ввжливим ч

инником рiвностi § надання жiнкам однаковоє З Чоловiками можливостi брати участь в економiчному i соцiальному життi, усунення дискримiнацiє в усiх аспектах трудовоє дiяльностi. Нерiвнiсть за ознакою статi обумовлена материнською функцi§ю жiнки i фiзi

ологiчними особливостями єє органiзму. Цi особливостi визначають характер єє обов'язкiв у побутi.

Урiвняння жiнки з чоловiком у суспiльному виробництвi зовсiм не означа§, що жiнка повинна виконувати важку <чоловiчу> роботу. Мова повинна йти не про рiвнiсть у продуктивностi працi, тривалостi роботи, розмiрi оплати.

ш сприятливi умови для реалiзацiє права на працю.

Рiвнiсть в наданнi можливостей жiнкам у порiвняннi з чоловiками повинна забезпечити держава шляхом повного визнання в законодавствi i на практицi рiвностi тi§є ролi, яку чоловiки i жiнки виконують у суспiльствi в по§днаннi з сiмейними обов'язками. Ал

е жодних змiн вiд тих часiв, коли щодня необхiдно було дякувати партiє та уряду за турботу, жiнки Украєни так i не дочекалися. Кабiнет Мiнiстрiв Украєни постановою вiд 28 липня 1992 р. № 431 затвердив довгострокову про-

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

48

граму полiпшення становища жiнок, сiм i, охорони материнства i дитинства. Хоча в цiй постановi § роздiли <Полiпшення становища жiнок у сферi виробництва> та <Полiпшення умов життя сiмей з дiтьми. Пiдвищення престижу сiм'є>, в нiй не визначено системи

прiоритетiв, кiнцевоє i промiжних цiлей, не передбачено фiнансового та органiзацiйного забезпечення. Тому жiнки дуже вдало назвали цю постанову <торiшнiм букетом>, сучасний свiт, вважають вони, створено вiдповiдно до iнтересiв i прагнень чоловiкiв,

а iснують жiнки в свiтi <чоловiчоє цивiлiзацiє>.

В умовах безробiття i неповноє зайнятостi можливостi зайнятостi жiнок обмеженi, а єх трудова дiяльнiсть розгляда§ться як конкуруюча з чоловiчою. Коли кiлькiсть робочих мiсць для всiх значно обмежена, рiвнiсть можливостей за ознакою статi залиша§ться

благочестивим побажанням.

Принцип договiрного характеру працi. Законодавство про працю визнача§, що трудовi вiдносини виникають за вза§мною згодою сторiн. Трудовий договiр, за допомогою якого оформлюються трудовi вiдносини, одночасно § i регулятором цих вiдносин, оскiльки дог

овором визначаються умови застосування працi, вза§мнi права i обов'язки.

Вiдповiдно до ст. 21 КЗпП трудовим договором визна§ться угода мiж працiвником i власником пiдпри§мства, установи, органiзацiє або уповноваженим ним органом чи фiзичною особою, за якою працiвник зобов'язу§ться виконувати роботу, а друга сторона - випл

ачувати йому заробiтну плату i забезпечувати необхiднi умови працi.

За допомогою такоє угоди мiж працiвником i пiдпри§мством, установою, органiзацi§ю чи фiзичною особою здiйсню§ться iндивiдуальна конкретизацiя основних конституцiйних прав i обов'язкiв.

рава i обов'язки працiвника в трудових правовiдносинах.

Стаття 22 КЗпП забороня§ необгрунтовану вiдмову в прийняттi на роботу. Кожному працiвнику забезпечу§ться можливiсть працювати за спецiальнiстю i квалiфiкацi§ю, що вiдповiда§ стану його здоров'я i фiзичним здiбностям. Але право на одержання роботи не

означа§, що така робота нада§ться без врахування суспiльних потреб. При реалiзацiє цього права власники пiдпри§мств, установ, органiзацiй, уповноваженi ними органи чи

Роздiл II. Основнi принципи трудового права Украєни

49

фiзичнi особи можуть враховувати iнтереси трудових колективiв, що вже склалися, i навiть в разi потреби в робочiй силi можуть вiдмовити працiвнику у прийомi на роботу.

Абсолютноє свободи при виборi конкретного робочого мiсця нема§. Ступiнь вiдносноє свободи залежить перш за все вiд того, якi можливостi нада§ держава кожнiй особi при виборi роботи. Лише в окремих випадках, визначених законом, власники пiдпри§мств, у

станов, органiзацiй або уповноваженi ним органи зобов'язанi укласти трудовий договiр з працiвником, а вiдмова в цьому може бути оскаржена в суд. Такi випадки перелiченi В ч. 2 ст. 232 КЗпП.

В iнших випадках вiдмова власника або уповноваженого ним Органу в прийняттi на роботу не створю§ для працiвника права на позов щодо пiдпри§мства, установи, органiзацiє, якi вiдмо-

кли в прийняттi на роботу, навiть за умови, що працiвник вiдповiда§ вимогам, що ставляться до нього за цi§ю роботою.

Принцип визначеностi трудовоє функцiє. Трудова дiяльнiсть людини ма§ вiдповiдати єє iндивiдуальним якостям. Нахили людини, навiть такоє, яка вже сформувалась, завжди ширше ви-

iОГiМiКОii Професiє. Тому, маючи певну здатнiсть, людина може ОВОЛОДiТИ декiлькома професiями, мати рiзну ступiнь квалiфiкацiє. Але для того щоб набути квалiфiкацiю, вимагаються певнi суспiльне необхiднi витрати працi по кожнiй спецiальностi.

Таким чином, процесу матерiального виробництва в суспiльствi переду§ пiдготовка робочоє сили, що здiйсню§ться спецiальною освiтою з професiональним навчанням.

ову§ новi засоби виробництва. За допомогою освiти нагромаджу§ться <людський> капiтал, який сприя§ економiчному розвитковi.

У молодi, яка не ма§ професiйноє освiти, майже вiдсутнi шанси потрапити на виробництво. Саме професiйна освiта забезпечу§ одержання громадянами робiтничоє професiє вiдповiдно до єх покликань, iнтересiв, здiбностей, пiдвищення єх виробничоє квалiфiкац

iє. Вона § одним iз гарантiв соцiальноє стабiльностi суспiльства.

У пiдвищеннi рiвня освiти i квалiфiкацiє мiститься й потен-цiально важливий резерв зростання продуктивностi i якостi Працi. Науково-технiчний прогрес неухильно вимага§ поглиблення професiоналiзму. Вiн, по-перше, ставить якiсно новi ви-

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

50

моги до змiсту i методiв професiйного навчання; по-друге, вимага§ нових спецiальностей, якi б вбирали в себе знання i навики нових професiй i спецiальностей; по-трет§, потребу§ створення розвинутоє i чiткоє системи перепiдготовки працiвникiв.

Встановлення професiє, квалiфiкацiє, спецiальностi або посади при укладеннi трудового договору § встановленням трудовоє функцiє працiвника. Умова про трудову функцiю, що виконуватиметься працiвником, становить фундамент трудового договору, який не мо

же вважатись укладеним, якщо сторони не домовляться щодо професiє, спецiальностi, квалiфiкацiє або посади. Потреба визначення трудовоє функцiє обумовлена суспiльним розподiлом працi, який характеризу§ться рiзними видами робiт, що повиннi виконуватись

пiдпри§мствами, установами, органiзацiями, виходячи з поставлених перед ними завдань.

Встановлення професiє, квалiфiкацiє, спецiальностi або посади при укладеннi трудового договору не § довiльним. Держава визнача§ перелiки посад, професiй i спецiальностей, необхiдних для народного господарства, за допомогою затвердження тарифно-квалiф

iкацiйних довiдникiв для робiтникiв, ¦диноє номенклатури службовцiв, Квалiфiкацiйного довiдника посад службовцiв.

Трудова функцiя, що встановлю§ться при укладеннi трудового договору, ма§ вiдповiдати професiйним знанням, що § у працiвника.

ацiвник атестований вiдповiдно до iснуючих правил. У той же час пiдвищення технiчного рiвня виробництва, впровадження у сферу управлiння обчислювальноє технiки, автоматизованих систем вимагають вiд працiвника не тiльки професiональних i квалiфiкацiйн

их даних, а й дiлових якостей, здатностi творчо виконувати обумовлену трудову функцiю. Саме тому трудова дiяльнiсть стала чинником всебiчного розвитку особистостi кожного члена суспiльства.

Принцип стабiльностi трудових вiдносин. Працiвники укладають трудовий договiр для того, щоб мати постiйне джерело засобiв для iснування себе i сво§є сiм'є. Тому вони зацiкавленi в тому, щоб єх вiдносини з пiдпри§мством, установою, органiзацi§ю, з яки

ми вони уклали трудовий договiр, були тривалими i стабiльними. В тривалостi i стабiльностi трудових вiдносин проявля§ться гарантiя зайнятостi працюючих.

Роздiл II. Основнi принципи трудового права Украєни

51

Тривалiсть зв'язку працiвника з пiдпри§мством, установою, органiзацi§ю сприя§ пiдвищенню продуктивностi працi даного працiвника, розвива§ його трудову i творчу активнiсть.

Проте стабiльнiсть трудових вiдносин не означа§ довiчне прикрiплення працiвника до пiдпри§мства. В перiод економiчноє кризи стабiльнiсть зайнятостi § однi§ю з основних проблем законодавства про працю.

Стабiльнiсть трудових вiдносин забезпечу§ться тим, що власник або уповноважений ним орган може змiнити умови трудового договору лише за наявностi на те згоди працiвника, а розiрвати трудовий договiр - тiльки за наявностi пiдстав, передбачених в закон

i. Зокрема, законодавчi акти про працю забороняють вимагати вiд працiвника виконання роботи, не обумовленоє трудовим договором (ст.31 КЗпП); переведення працiвника на iншу постiйну роботу допуска§ться тiльки за його згодою (ст.32 КЗпП). З iнiцiативи

власника або уповноваженого ним органу розiрвання трудового договору можливе тiльки з пiдстав, передбачених ст.ст. 40, 41 КЗпП. Будь-яке розiрвання трудового договору з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу з пiдстав, не передбачених зако

ном, § незаконним. При цьому обгрунтованiсть намагань власника або уповноваженого ним органу розiрвати трудовий договiр пiдляга§ попередньому контролю з боку профспiлковоє органiзацiє, членом якоє § працiвник (ст.43 КЗпП).

Забороня§ться звiльнення з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу вагiтних жiнок, матерiв, якi годують дiтей, жiнок, якi мають дiтей вiком до трьох рокiв, одиноких матерiв при наявностi дитини вiком до чотирнадцяти рокiв або дитини-iнвалiд

а, крiм випадкiв повноє лiквiдацiє пiдпри§мства, установи, органiзацiє, коли допуска§ться звiльнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Таким чином, законодавство про працю Украєни спрямоване на формування стабiльних трудових вiдносин, а вiдповiдно - й на створення стабiльних трудових колективiв, що формуються з квалiфiкованих працiвникiв, якi мають досвiд роботи саме на даному пiдпр

и§мствi, в установi, органiзацiє.

Принцип матерiальноє зацiкавленостi в результатах працi. Задоволення матерiальних i духовних потреб здiйсню§ться внаслiдок трудовоє дiяльностi. Тому особиста зацiкавленiсть становить собою об'§ктивну необхiднiсть бiльш повного забезпечен-

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

52

ня потреб людини за рахунок пiдвищення єє особистих трудових результатiв.

Трудящi мають рiзнi iнтереси, якi постiйно зростають з розвитком виробництва, науки, культури. Сукупнiсть цих iнтересiв становить зацiкавленiсть трудящих в одержаннi такоє кiлькостi матерiальних благ, якi б повнiстю задовольняли цi потреби. Але оскiл

ьки працiвник здобува§ кошти для життя завдяки своєй працi, у нього виника§ низка нових iнтересiв, спрямованих на те, щоб краще органiзувати сво§ робоче мiсце, краще використати робочий час, полiпшити технологiю, пiдвищити свою квалiфiкацiю тощо, що

в кiнцевому пiдсумку приводить до збiльшення кiлькостi продукцiє кращоє якостi i тим самим до бiльш повного задоволення своєх потреб.

Сукупнiсть усiх iнтересiв, спрямованих на пiдвищення продуктивностi працi, становить матерiальну зацiкавленiсть у результатах сво§є працi. По сутi, вона § зацiкавленiстю в одержаннi певноє кiлькостi матерiальних благ i в по§днаннi з розподiлом за пра

цею перетворю§ться в матерiальну зацiкавленiсть в результатах сво§є працi.

Контроль за мiрою працi i мiрою споживання здiйсню§ться державою шляхом встановлення вiдповiдних правових норм. Цi норми, з одного боку, забезпечують розподiл матерiальних благ вiдповiдно до витраченоє працi, а з другого - найбiльш повно зацiкавлюють

працiвника в результатах сво§є працi.

Принцип безпеки працi. Будь-яка людська дiяльнiсть мiстить в собi певний ризик. Виробнича дiяльнiсть щодо ризику винятку не становить.

Безпека працi створю§ таку обстановку, в якiй навiть найвищi показники не можуть вважатись остаточними, оскiльки йдеться про здоров'я i життя людей в процесi єх трудовоє дiяльностi. Темпи розвитку виробництва, новi агрегати, станки, iнструменти, хiмi

чна сировина постiйно вносять iстотнi поправки у виробничу обстановку, в якiй працiвник перебува§ значну

частину свого життя.

Створення безпечних умов працi вимага§ значних матерiальних витрат. Загальна вiдповiдальнiсть за стан технiки безпеки i виробничоє санiтарiє поклада§ться на власникiв, керiвникiв пiдпри§мств, установ i органiзацiй. В свою чергу в правових нормах, пос

адових обов'язках iнженерно-технiчних працiвникiв закрiплюються єх обов'язки стежити за тим, щоб пiдлеглi єм

Роздiл II. Основнi принципи трудового права Украєни

53

працiвники дисциплiновано використовували засоби iндивiдуального захисту, доглядали єх, дотримувались положень i правил з технiки безпеки i виробничоє санiтарiє, що дiють на пiдпри§мствi. Знання приписiв технiки безпеки i виробничоє санiтарiє стають

складовою частиною квалiфiкацiйних вимог.

Власник або уповноважний ним орган повинен проводити розслiдування та вести облiк нещасних випадкiв, професiйних захворювань i аварiй на виробництвi вiдповiдно до порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв Украєни.

Постiйний контроль за додержанням працiвниками вимог нормативних актiв про охорону працi поклада§ться на власникiв або уповноважених ними органiв. Трудовi колективи через обраних ними уповноважених, професiйнi спiлки в особi своєх виборних органiв i

представникiв контролюють додержання всiма працiвниками приписiв нормативних актiв про охорону працi на пiдпри§мствах, в установах, органiзацiях.

Принцип участi трудових колективiв i профспiлок у вирiшеннi питань встановлення умов працi i здiйсненнi контролю за додержанням законодавства про працю. Соцiальнi аспекти умов працi визначенi органiзацi§ю працi та єє характером. Вони включають такi ч

инники, як режим роботи, єє характер, що повторю§ться, роботу змiнами, вночi тощо. При зростаючiй швидкостi i складностi виробничих процесiв збiльшу§ться виробниче навантаження. Саме воно обумовлю§ потребу в постiйному регулюваннi умов працi.

Поняття умов працi не § однозначним. Воно мiстить основнi елементи трудовоє дiяльностi з точки зору єє захисту. Правове регулювання умов працi здiйсню§ться централiзованим i локальним методами. За допомогою локального регулювання конкретизу§ться зага

льна норма з урахуванням специфiки конкретного пiдпри§мства.

Локальну нормотворчу дiяльнiсть по встановленню умов працi здiйсню§ власник або уповноважений ним орган з участю трудових колективiв i профспiлкових комiтетiв даного | '' пiдпри§мства. Особливiстю цих локальних актiв § те, що прийнятi норми зверненi

не до конкретних, а до невизначених осiб, тобто до всiх i до кожного, хто працю§ на цьому пiдпри§мствi на вiдповiдних роботах.

Локальнi норми, що приймаються власником або уповноваженим ним органом спiльно чи за погодженням з представ-

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

ницьким органом трудового колективу, не можуть погiршувати становище працюючих у порiвняннi з чинним законодавством про працю або суперечити цьому законодавству.

Умови працi на пiдпри§мствi встановлюються за допомогою рiзних правових форм: колективним договором, iнструкцiями по охоронi працi, положеннями про премiювання, положеннями про виплату винагороди за результатами рiчноє роботи пiдпри§мства, правилами

внутрiшнього трудового розпорядку та iншими угодами.

Принцип участi трудового колективу i профспiлок у вирiшеннi питань встановлення умов працi доповню§ться наданням цим громадським утворенням права здiйснення контролю за додержанням чинного законодавства про працю i ранiше встановлених умов працi. В п

роцесi реалiзацiє цього права певнi норми застосовуються до конкретних фактiв органiзацiє працi i виробничоє дiяльностi пiдпри§мства. Законодавство про працю у багатьох випадках встановлю§ правило, згiдно з яким власник або уповноважений ним орган мо

же застосувати певну норму лише пiсля одержання на це згоди комiтету профспiлковоє органiзацiє. Такий порядок § важливою гарантi§ю проти суб'§ктивiзму i свавiлля в застосуваннi норм трудового права.

Так, власник або уповноважений ним орган може звiльнити працiвника з роботи за сво§ю iнiцiативою лише одержавши попередню згоду профспiлкового комiтету (ст. 43 КЗпП); встановлення пiдсумованого облiку робочого часу (ст. 61 КЗпП), надурочнi роботи (ст

. 64 КЗпП), залучення окремих працiвникiв до роботи у вихiднi днi (ст. 71 КЗпП) та iнше допускаються тiльки з дозволу профспiлкового комiтету.

Контрольнi функцiє за додержанням законодавства про працю трудовий колектив здiйсню§ й за допомогою комiсiє по трудових спорах. Вiдповiдно до ст. 223 КЗпП трудовi колективи пiдпри§мств, установ, органiзацiй з числом працюючих не менш як 15 чоловiк на

загальних зборах чи конференцiях обирають комiсiє по трудових спорах, якi § первинним органом по розгляду трудових спорiв, що виникають на пiдпри§мствах.

Комiсiя в усiх випадках повинна вирiшити спiр по сутi, виконання єє рiшення забезпечу§ться примусовою силою держави через судового виконавця (ст.230 КЗпП).

Роздiл II. Основнi принципи трудового права Украєни

Принцип свободи об'§днання для здiйснення i захисту своєх прав i свобод. Такi об'§днання можуть бути по професiє - професiйнi спiлки, кооперативнi об'§днання, молодiжнi органiзацiє, спортивнi i обороннi органiзацiє, культурнi, творчi та науковi товар

иства.

Професiйнi спiлки визнаються представницькими органами трудящих у питаннях виробництва, працi, побуту та культури. Право на єх створення належить працюючим на пiдпри§мствi, в установi, органiзацiє i гаранту§ться Конституцi§ю Украєни. Дiють професiйнi

спiлки вiдповiдно до статутiв, якi вони самi приймають, без ре§страцiє в державних органах.

Обсяг i змiст прав, наданих профспiлкам, вiдображаються в основних напрямках дiяльностi i функцiях цих добровiльних Громадських органiзацiй. Прийнято видiляти такi основнi функцiє профспiлок: захисну - представництво i захист прав трудящих; виробничо

-економiчну - турбота про економiчний i соцiальний розвиток; виховну - сприяння зростанню культурно-технiчного i загальноосвiтнього рiвня трудящих. ^iш&Ц^ТОiрДННiСТЬ функцiй профспiлок свiдчить про широке ННiiЯУФПiЛЬНИХ вiдносин, в яких органи профсп

iлок беруть ^РРiЄЯК НОСiЄ певних повноважень. Для єх здiйснення держава зобов'язала пiдпри§мства надавати профспiлковим комiтетам безоплатно необхiднi примiщення з усiм обладнанням, опаленням, освiтленням, охороною для роботи самого комiтету i провед

ення зборiв працiвникiв; власник або уповноважений ним Орган нада§ профспiлковому комiтету безоплатно транспорт i Засоби зв'язку (ст. 249 КЗпП).

Принцип матерiального забезпечення у разi непрацездатностi, Настання старостi, при хворобi i у зв'язку з материнством. Важливим засобом здiйснення прав громадян Украєни на соцiальне забезпечення § система соцiального страхування, яка спрямована на пi

дтримання гiдного для людини життя. За рахунок коштiв соцiального страхування забезпечу§ться виплата допомоги у разi хвороби, по вагiтностi i пологах, при народженнi Дитини, по догляду за нею, а також пенсiй за вiком, по iнвалiдностi, у разi втрати г

одувальника.

21 грудня 1993 р. Верховна Рада схвалила Концепцiю соцiального забезпечення Украєни, яка повинна послужити базою розвитку законодавства про соцiальне страхування i соцiальне Забезпечення. 14 сiчня 1998 р. Верховна Рада прийняла Основи

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

законодавства Украєни про загальнообов'язкове державне соцiальне страхування.

Соцiальному страхуванню пiдлягають особи, якi працюють за наймом на пiдпри§мствах, в установах та органiзацiях незалежно вiд форм власностi, тi, хто навча§ться у вищих навчальних закладах з денною формою навчання, особи, якi проходять альтернативну (

невiйськову) службу та деякi iншi категорiй громадян.

Управлiння обов'язковим державним соцiальним страхуванням здiйснюють страховi фонди, якi проводять збiр та акумулюють страховi внески, контролюють використання коштiв, забезпечують фiнансування виплат за загальнообов'язковим державним соцiальним стра

хуванням. Страховi фонди § неко-мерцiйними самоврядними органiзацiями. Вони управляються на паритетнiй основi державою та представниками суб'§ктiв соцiального страхування.

Соцiальний захист населення у розвинутому суспiльствi повинен виконувати двi основнi функцiє: лiкувальну та матерiального забезпечення. Перша пов'язана з полiпшенням здоров'я кожного громадянина, забезпеченням активноє дiяльностi системи охорони здор

ов'я, створенням для населення широко доступноє квалiфiкованоє медичноє допомоги. Друга, превентивна функцiя пов'язана з вiдверненням бiдностi шляхом надання громадянам можливостi пiд час свого активного життя здобути право на соцiальне забезпечення

в разi хвороби, нещасного випадку, iнвалiдностi, настання похилого вiку тощо.

Система соцiального страхування побудована на принципi обов'язковостi страхування всiх працюючих за наймом на умовах трудового договору чи контракту, а також тих, хто викону§ службовi обов'язки на iнших передбачених законодавством умовах. Законами Ук

раєни вiд 26 червня 1997 р. <Про збiр на обов'язкове державне пенсiйне страхування> та <Про збiр на обов'язкове соцiальне страхування> пiдпри§мства, установи, органiзацiє повиннi перераховувати страховi платежi на соцiальне страхування i пенсiйне заб

езпечення, що обчислюються на заробiтну плату працюючих у розмiрах, визначених законодавством.

Парадоксальнiсть ситуацiє при створеннi страхових фондiв поляга§ в тому, що соцiальний захист тих, хто його потребу§, залежить вiд збiльшення коштiв за рахунок посилення i без

Роздiл II. Основнi принципи трудового права Украєни

того надзвичайно важкого податкового пресу. Це призводить до розширення кiлькостi знедолених за рахунок самих платникiв податкiв. Знижу§ться житт§вий рiвень бiльшостi населення Украєни, особливо людей, якi перейшли на пенсiю, яка § для них основним з

асобом iснування.

Тож з новою силою поста§ питання про забезпечення вiдповiдних матерiальних гарантiй громадянам, якi внаслiдок рiзних причин втратили можливiсть заробляти власною працею кошти для свого iснування.

Проблему реформування правовоє бази соцiального захисту населення можна вирiшити шляхом накопичення страхових внескiв, вiд розмiру яких повинен залежати розмiр матерiального забезпечення на надання соцiальних послуг населенню з державного та мiсцевог

о бюджетiв для громадян, якi з об'§ктивних причин не спромоглися нагромадити належну пенсiю на Старiсть. Подiбнi системи досить успiшно застосовуються в краєнах Заходу.