1. Поняття охорони працi за трудовим правом

Загальновiдомо, що економiчне зростання автоматично ще не веде до збалансованого економiчного i соцiального розвитку. Змiни, що вiдбуваються у структурi зайнятостi й попиту на робочу силу, як i до становища працiвника на робочому мiсцi, умов його пра

цi, ставлять пiдвищенi вимоги до безпеки працi.

гулювання ринку працi, нi навiть соцiальнi кошти не становлять ефективного способу допомоги працюючим при зiткненнi єх з цими проблемами.

Тому поряд iз намаганням одержувати хоча б невелику, але пристойну заробiтну плату, трудящi надають важливого значення такому чинниковi, як охорона працi, можливостi само-удосконалення, просування по службi. Виробниче становище вплива§ не тiльки на з

доров'я працюючих, а й на єх фiзичний, соцiальний та психологiчний стан.

Фiзичнi аспекти працi полягають у тому, що в бiльшостi виробничих процесiв використовуються речовини i матерiали, якi видiляють частки, шкiдливi для здоров'я. Коли такi речовини, нагромаджуючись у виробничих примiщеннях, досягають певного рiвня конце

нтрацiє i засвоюються органiзмом людини понад межу єє фiзiологiчних можливостей для очистки, вони негативно впливають на органiзм, порушують його дiяльнiсть i викликають патологiчнi змiни.

Соцiальний аспект умов працi визначений органiзацi§ю працi та єє характером. Вони включають в себi такi чинники, як ритм роботи, єє одноманiтнiсть, повторюванiсть, працю вночi тощо. При зростаючiй швидкостi i складностi виробничих процесiв збiльшу§ть

ся робоче навантаження на кожного працюючого. Саме це навантаження обумовлю§ необхiднiсть скорочення тривалостi робочого часу, збiльшення часу вiдпочинку, полiпшення дозвiлля працiвника поза його робочим мiсцем.

Психологiчний стан працiвника пiд час виконання роботи обумовлю§ться функцiями працi, яка становить собою джерело засобiв для життя i сферу утвердження особи.

360

ОСОБЛИВА ЧАСТИШ

винен вiдповiдати внутрiшнiм потребам працiвника. Невдоволенiсть роботою деякоє частини працюючих, що викликана потребою певних видiв працi, досить часто суперечить високому рiвню освiченостi, намаганням працiвника до самостiйностi i вiдповiдальностi

в органiзацiє сво§є роботи.

Термiн <охорона працi> вжива§ться в двох значеннях: в широкому його розумiннi та в бiльш вузькому, спецiальному розумiннi. При вживаннi термiну <охорона працi> вiдповiдно до його етимологiчного значення, тобто в широкому розумiннi, до його поняття вi

дносять тi гарантiє для працiвникiв, що передбачають усi норми трудового законодавства, наприклад норми, що забороняють власнику або уповноваженому ним органу звiльняти працiвникiв з роботи тодi, коли нема§ пiдстав, передбачених ст.ст. 40, 41 КЗпП. Ц

i норми становлять надзвичайно важливу гарантiю, спрямовану на охорону трудових прав працюючих. Або така гарантiя, як можливiсть розiрвання трудового договору з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу тiльки за попередньою згодою профспiлко

вого комiтету (ст. 43 КЗпП).

На охорону працi трудящих спрямованi й передбаченi законодавством гарантiє можливостi оскарження незаконних дiй власника або уповноваженого ним органу до комiсiє по трудових спорах i в районний (мiський) суд.

Проте термiн <охорона працi> в чинному трудовому законодавствi вжива§ться не в такому широкому, тобто буквальному, значеннi цих слiв, а в бiльш вузькому. У вузькому значеннi пiд охороною працi розумi§ться сукупнiсть заходiв щодо створення безпосередн

ьо в процесi роботи нормальних i безпечних технiчних i санiтарно-гiгi§нiчних умов для всiх працюючих.

Охорона працi пов'язана з рiзними галузями науки, такими, як медицина, токсикологiя, фiзiологiя, бiологiя, бiохiмiя, хiмiя, механiка, електротехнiка, фiзика, психологiя, епiдемiологiя, правознавство, а в останнi десятирiччя з'явилась нова наука - ерг

ономiка, що вивча§ методи вза§модiє технiки i людей. Традицiйно вважалось, що людина повинна пристосуватись до роботи.

людини, внаслiдок чого працiвник ставиться у можливо найсприятливiшi умови по виконанню функцiональних завдань.

361

Роздiл XI. Охорона працi

Легальне визначення поняття охорони працi да§ться в ст. 1 Закону Украєни вiд 14 жовтня 1992 р. <Про охорону працi>. Охорона працi - це система правових, соцiально-економiчних, органiзацiйно-технiчних i лiкувально-профiлактичних заходiв та засобiв, сп

рямованих на збереження здоров'я i працездатностi людини в процесi працi. В поняття охорони працi входять i всi тi заходи, що спецiально призначенi для створення особливих полегшених умов працi для жiнок i неповнолiтнiх, а також працiвникiв зi знижен

ою працездатнiстю.

Крiм Закону Украєни <Про охорону працi> правове регулювання охорони працi знайшло вiдображення в нормах глави XI <Охорона працi> (ст. ст. 153-173), глави XII <Праця жiнок> (ст. ст. 174-186), глави XIII <Праця молодi> (ст. ст. 187-200) КЗпП.

З охороною працi тiсно пов'язана також низка правових норм, що вiдносяться до iнших галузей права Украєни. Це норми цивiльного права, що встановлюють майнову вiдповiдальнiсть при ушкодженi здоров'я або смертi громадянина; норми адмiнiстративного прав

а, що визначають адмiнiстративну вiдповiдальнiсть i порядок притягнення до неє громадян органами охорони працi; норми кримiнального права, що встановлюють вiдповiдальнiсть при вчиненнi злочинiв у галузi охорони працi i технiки безпеки.

Цi правовi норми хоча формально й виходять за межi трудового права, за своєм призначенням безпосередньо спрямованi на забезпечення безпечних i здорових умов працi. В усiх цих галузях права вiдображена державна полiтика в галузi охорони працi, що базу

§ться на принципах: прiоритету життя i здоров'я працiвникiв; повноє вiдповiдальностi власника за створення безпечних i нешкiдливих умов працi; комплексного розв'язання завдань охорони працi на основi нацiональних програм з цих питань та з урахуванням

iнших напрямiв економiчноє та соцiальноє полiтики, досягнень в галузi науки i технiки та охорони навколишнього середовища; соцiального захисту працiвникiв, повного вiдшкодування шкоди особам, якi зазнали шкоди вiд нещасних випадкiв на виробництвi i

професiйних захворювань; встановлення §диних нормативiв з охорони працi для всiх пiдпри§мств, незалежно вiд форм власностi i видiв єх дiяльностi; використання економiчних методiв управлiння охороною працi; проведення полiтики пiльгового оподаткування

, що сприя§ створенню безпечних i нешкiдливих умов працi;

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

участi держави у фiнансуваннi заходiв щодо охорони працi;

здiйснення навчання населення, професiйноє пiдготовки i пiдвищення квалiфiкацiє працiвникiв з питань охорони працi; забезпечення координацiє дiяльностi державних органiв, установ, органiзацiй та громадських об'§днань, що вирiшують рiзнi проблеми охор

они здоров'я, гiгi§ни та безпеки працi, а також спiвробiтництва в галузi охорони працi, використання свiтового досвiду органiзацiє роботи щодо полiпшення умов i пiдвищення безпеки працi.

Тому правове регулювання охорони працi охоплю§ розробку i прийняття загальних норм охорони працi, правил технiки безпеки i виробничоє санiтарiє; проведення профiлактичних заходiв, спрямованих на створення сприятливих умов працi, що попереджують вироб

ничий травматизм та професiйнi захворювання; створення сприятливих умов працi i забезпечення єє охорони на дiючих пiдпри§мствах в процесi виконання працiвниками своєх трудових обов'язкiв; систематичне полiпшення i оздоровлення умов працi безпосереднь

о з участю самих трудових колективiв; розробку додаткових заходiв щодо охорони працi окремих категорiй трудящих - жiнок, неповнолiтнiх, осiб зi зниженою працездатнiстю тощо.