4. Метод правового регулювання трудових вiдносин
У визначеннi галузi права важливе мiсце поряд з предметом належить методу правового регулювання. Пiд методом слiд розумiти спосiб, спецiальний правовий процес, за допомогою якого право вплива§ на суспiльнi вiдносини, встановлюються права i обов'язки,
характер вза§мовiдносин суб'§ктiв, правовi засоби впливу в разi порушення прав i обов'язкiв.
Зовнiшньою формою права виступа§ правова норма, законодавство.
Нормотворча дiяльнiсть держави становить необхiдну зв'язуючу ланку мiж фактичними суспiльними вiдносинами, умовами суспiльного життя, з одного боку, i правом, - з другого. Без волi держави не могли б з'явитися правовi норми або будь-якi iншi форми нормативних актiв. Реальна регулююча мiсiя права по упорядкуванню найбiльш важливих суспiльних вiдносин сво§ю логiкою веде до пошукiв у правi власних устоєв як суспiльного явища.
Для трудового права Украєни метод визнача§ться нормативним регулюванням трудових вiдносин. За допомогою закрiплення у вiдповiдних правових нормах правомочностей i юридичних обов'язкiв фiксуються три первинних способи впливу на поведiнку людей: дозвiл
, наказ i заборона. Разом з тим трудове право зна§ i такий спосiб, як рекомендацiя, який використову§ться державними органами з метою надання можливостi власникам i уповноваженим ними органам самостiйно вирiшувати конкретнi питання з урахуванням поба
жань держави.
Дозвiл да§ широку можливiсть сторонам самим встановлювати для себе суб'§ктивнi права i брати обов'язки по виконанню певних трудових повноважень. Держава дозволя§ громадянам вступати в трудовi вiдносини з досягненням 16-рiчного вiку, а з дозволу батьк
iв i осiб, що єх замiнюють, як виняток, - навiть в разi досягнення 15 рокiв. З метою пiдготовки молодi до продуктивноє працi допуска§ться прийняття на роботу учнiв загальноосвiтнiх шкiл, професiйних навчально-виховних i середнiх спецiальних навчальни
х закладiв, якi досягай 14-рiчного вiку, у вiльний вiд навчання час для виконання роботи, яка не завда§ шкоди здоров'ю i не порушу§ процес навчання (ст.
188 Кодексу законiв про працю Украєни'). Сторонам дозволя§ться на свiй розсуд встановлювати строктрудового договору, передбачати неповну тривалiсть робочого часу, додатковi пiдстави припинення трудового контракту тощо.
Далi скорочено - КЗпП.
Роздiл i. Предмет трудового права Украєни
21
Наказ вмiшу§ в собi iмперативнi засади, що § обов'язковими для обох сторiн трудових правовiдносин. Вони спрямованi на створення здорових i безпечних умов працi, регулювання працi жiнок, неповнолiтнiх, осiб з пониженою працездатнiстю, обмеження нiчних
та надурочних робiт та в iнших випадках, коли § потреба встановити конкретнi вимоги, до яких прагне держава в трудових вiдносинах. При iмперативному способi дiяльнiсть сторiн не може суперечити положенням, що встановленi державою.
Норми про заборону також носять iмперативний характер. Забороня§ться приймати неповнолiтнiх на певнi види робiт, жiнок - на пiдземнi роботи, звiльняти вагiтних жiнок i жiнок, якi мають дiтей вiком до трьох рокiв, одиноких матерiв при наявностi дитини
вiком до 14 рокiв або дитини-iнвалiда, крiм випадкiв повноє лiквiдацiє пiдпри§мства, установи, органiзацiє (ст. 184 КЗпП).
Фактичнi зв'язки мiж суб'§ктами, коли єх вiдносини пiд впливом юридичних норм набувають форми правових вiдносин, - лише одна структурна частина предмета правового регулювання. Другу єє частину створю§ те, що дiя методу правового регулювання не може б
ути обмежена лише впливом на поведiнку учасникiв правовiдносин, бо юридичний метод поширю§ться перш за все на суб'§ктiв права, якi можуть i не вступати в правовiдносини, але вiд цього єх поведiнка не буде виключена iз сфери дiє методу.
Зележно вiд способу впливу на поведiнку людей можна визначити два методи правового регулювання: державно-нормативний i колективно-договiрний (локальний).
Державно-нормативний метод виража§ться в тому, що держава розробля§ i прийма§ закони та iншi форми нормативних актiв, що спрямованi на здiйснення всi§є системи державного управлiння суспiльством. Всi законодавчi акти, що приймаються як органами держа
вноє влади, так i органами державного управлiння, § результатом державно-нормативного методу регулювання.
Локальний метод правового регулювання проявля§ться переважно у формi колективного договору, що вмiщу§ основнi положення з питань працi i заробiтноє плати, робочого часу, часу вiдпочинку, охорони працi, що розробленi власником або уповноваженим ним ор
ганом i профспiлковим комiтетом або iншим уповноваженим трудовим колективом органом в межах
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
22
наданих йому прав.
Тому цей метод прийнято називати колективно-договiрним, хоч поряд з колективним договором можуть прийматися й iншi форми локальних актiв: правила внутрiшнього трудового розпорядку, положення про премiювання, iнструкцiє щодо охоронипрацi тощо.
При локальному методi регулюються питання, якi мають значення тiльки для конкретного пiдпри§мства, установи, органiзацiє. Сторонам надано певну iнiцiативу. Саме участь професiйних спiлок в правовому регулюваннi створю§ специфiку регулювання трудових
вiдносин.
Для прийняття власником пiдпри§мства, установи, органiзацiє або уповноваженим ним органом разом з профспiлковими комiтетами локальних актiв важливого значення набувають рекомендацiйнi норми, за допомогою яких держава пропону§ сторонам самим урегулюва
ти певнi вiдносини. Рекомендацiйнi норми не § обов'язковими для сторiн. Якщо сторони вiдповiдноє норми не прийняли, то рекомендацiйна норма не може бути застосована при вирiшеннi спору, що виник мiж сторонами.
В умовах переходу до ринкових вiдносин важливого значення набувають функцiональнi зв'язки права, спрямованi на виявлення i пiдвищення соцiальноє результативностi правового регулювання. По сутi проводиться економiчно-правовий експеримент, який дозволя
§ визначити оптимальнi варiанти створюваних нових суспiльних вiдносин.
Якщо локальнi норми приймаються власником або уповноваженим ним органом спiльно або за погодженням з профспiлковим комiтетом, то експериментальнi норми § спецiальними актами компетентних державних органiв, якими санкцiону§ться проведення правового ек
сперименту на вiдмiну або навiть всупереч тим нормам, що регулюють данi суспiльнi вiдносини.
Вiдмiннiсть локальних норм вiд експериментальних поляга§ в тому, що локальнi норми доповнюють, конкретизують загальнi норми трудового права стосовно конкретного пiдпри§мства, установи, органiзацiє. Експериментальнi ж норми, навпаки, роблять винятки i
з загальних норм або приймаються всупереч тим нормам, що регулюють данi суспiльнi вiдносини з тим, що, можливо, в майбутньому в разi позитивних наслiдкiв експерименту цi загальнi норми будуть замiненi на новi. Прийняття нових норм здiйсню§ться методо
м державно-нормативного регулювання.
Роздiл i. Предмет трудового права Украєни
23