6.4. Суб'єкти адміністративного права

До суб'єктів адміністративного права відносяться суб'єкти публічного права, тобто носії публічної влади. Серед них називають органи державної виконав влади, державні установи федерації та земель, публічні корпорації, публічні фонди, самостійні майнові організації публічного права, приватні підприємства з наданими їм публічними функціями.

Федеральний президент виконує функції глави держави, призначає чиновників та суддів федерації, підписує закони, має право милувати.

Федеральний уряд складається з федерального канцлера і федеральних міністрів. Уряд визначає публічно-правові компетенції, права і сфери діяльності окремих установ, їх організацію.

Федеральний канцлер визначає напрямок політики і несе за це відповідальність. Він очолює уряд і керує ним. Державні установи посідають центральне місце у системі управління. Державними установами є суб'єкти публічної влади, тобто юридичні особи публічного права, котрі уповноважені до самостійного виконання публічних функцій, котре проявляється ззовні, по відношенню до третіх осіб. Ще їх визначають як «кожне місце, котре виконує завдання публічного управління». Найбільш поширеним є розподіл державних установ на установи федерації та установи земель.

Установи федерації. Тут діє принцип: федерація не має жодної установи загальної компетенції (тобто вони не мають підпорядкованих органів нижчих інстанцій). Вищими федеральними установами (крім уряду, канцлера, міністрів, федеральної рахункової палати, федерального банку) є також установи без нижчих інстанцій: федеральна кримінальна служба, у Вісбадені (їй ніхто не підпорядковується), федеральна служба здоров' Берліні, федеральна служба картелів, федеральне статистичне відомство у Вісбадені, федеральне відомство а охорони конституції у Кельні, тощо.

Частина вищих установ побудована за двох- або трьох-ступеневою структурою.

474

Земельні установи поділяються на установи загальної і спеціальної компетенції, можуть бути вищої, середньої або нижчої інстанції.

Корпорації публічного права також, за суттю, є установами, оскільки виконують функції публічної влади, але не є державними установами. Держава через них здійснює так зване опосередковане управління.

Корпорації публічного права є юридичними особами публічного права і поділяються на територіальні та персональні. До територіальних належать комуни та їхні спілки. Персональні корпорації складаються з сукупності (спільноти) осіб з певною особистою або професійною кваліфікацією. Це різноманітні професійні об'єднання (камери): ремісницька палата, лікарська, адвокатська, торгова, сільськогосподарська та інші палати, а також вищі школи, тощо.

Ці корпорації мають право приймати загальнообов'язкові (в межах компетенції) норми, котрі розглядаються як закони у матеріальному значенні. Членство у деяких корпораціях є обов'язковим.

Самостійні майнові організації публічного права також є юридичними особами публічного права і визначаються як «організаційна єдність майнових і кадрових засобів (майно і управлінський апарат) у руках носія публічного управління, котра призначена для тривалого служіння певним управлінським цілям» (А. Жалинсь-кий, А. Рерихт).

Ці організації призначені для надання різноманітних послуг, на які громадяни у певних ситуаціях мають право. За наявності спеціального повноваження вони можуть приймати правові акти, хоча це не є їх головною метою (радіо, публічні ощадні каси, федеральний банк тощо). Вони, як і інші майнові організації, не мають членів, не є корпораціями, але мають клієнтів, з котрими можуть перебувати у досить тривалих і складних відносинах. Метою створення таких організацій є, очевидно, звільнення суто управлінських структур від підприємницької, економічної діяльності.

Фонди публічного права є юридичними особами публічного права. Це правоздатні організації для управління цілеспрямовано переданим їй майном (майновими цінностями) засновником фонду.

475

Фонди утримують лікарні, будинки престарілих, підтримують освіту, науку, охорону природи тощо. Фонд публічного права є носієм управління, оскільки його створено актом державної влади, тобто законом або на підставі закону, має владні повноваження і перебуває під державним наглядом.

Приватні підприємства з наданими їм публічними функціями. Приватні школи, приватні банки технічні корпорації, що провадять експертизи та функції професійного нагляду тощо.