6.5. Адміністративний акт у німецькому праві
Адміністративний акт, що є класичним інструментом німецького адміністративного права, охоплює окремі заходи управління, що підпорядковані загальним правовим нормам. Конструкція адміністративного акта, як вважається, має коріння у французькому адміністративному праві і метою його рецепції було забезпечення захисту громадян від управлінських заходів.
Адміністративний акт являє собою будь-яке розпорядження, рішення, інші публічні засоби, котрі приймаються установою для врегулювання окремого випадку в області публічного права і котрі безпосередньо діють
ззовні.
Існує декілька підстав для класифікації адміністративних актів.
Наприклад, виокремлюють такі адміністративні акти, котрі надають пільги і такі, що обтяжують (по відношенню до конкретної особи); такі, котрі повинні виконуватися і такі, виконання яких не є обо-в'яковим (за наслідками); попередні, однократні, тривалі {за часом дії); спрямовані на речі, або спрямовані на особу (за предметом) тощо. Найбільш суттєвим вважається їх розподіл на превентивні та репресивні адміністративно-правові акти.Правовими умовами правомірності адміністративних актів є прийняття їх у відповідності з компетенцією та відповідність процедурам (порядок прийняття, форма
тощо).
Щодо публічно-правового договору, то він лише поступово набув визнання у законі і доктрині адміністративного права Німеччини, тому що природа адміністративного договору протирічить методу адміністративно-правового регулювання.
476
Публічно-правовий договір містить три елементи. По-перше, це договір, по-друге, він поширюється на сферу публічного права і, по-третє, він тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин.