3. Джерела права в пострадянських правових системах

Трансформація пострадянських правових систем торкнулася і концепції джерел права, яка виявилася в підвищенні ролі законів, особливому значенні судової практики, у важливій ролі нормативних договорів у системі джерел права, а також зростанні значущості міжнародно-правових норм як джерела національного права.

Систему джерел права в пострадянських правових системах очолює закон, що споріднює ці правові системи з романогер-манським правом.

Згідно з Конституцією Азербайджану, система законодавства складається з таких нормативно-правових актів: 1) конституції; 2) актів, прийнятих референдумом; 3) законів; 4) указів; 5) ухвал Кабінету міністрів Азербайджанської Республіки; 6) нормативних актів центральних органів виконавчої влади2.

1 Конституція Туркменістану була прийнята 18 травня 1992 р. (із змінами, внесеними 27 грудня 1997 p.), Конституція Естонської республіки — 28 червня 1992 p., Конституція Литовської Республіки — 25 жовтня 1992 p., Конституція Узбекистану — 8 грудня 1992 р. (із змінами та доповненнями, внесеними 28 грудня 1993 p.), Конституція Киргизької Республіки — 5 травня 1993 г. (із змінами, внесеними 10 листопада 1995 p.), Конституція Російської Федерації — 12 грудня 1993 p., Конституція Республіки Молдова — 25 липня 1994 p., Конституція Таджикистану — 6 листопада 1994 p., Конституція Республіки Вірменії

5 липня 1995 p., Конституція Грузії — 24 серпня 1995 p., Конституція Республіки Казахстан —- ЗО серпня 1995 г., Конституція Азербайджанської Республіки

13 листопада 1995 p., Конституція Республіки Білорусь — 24 листопада 1996 г., Конституція України — 28 червня 1996 р.

2 Конституция Азербайджанской Республики // Новые конституции стран

СНГ и Балтии: Сб. документов / Сост. Ю.А. Дмитриев, Н.А. Михалева. — Вып. 2. — 2-е изд. — М.: Манускрипт, 1998. — С. 55-104.

Систему нормативних правових актів РФ утворюють: 1) Конституція РФ; 2) федеральні конституційні закони і інші федеральні закони; 3) укази Президента РФ; 4) ухвали уряду РФ; 5) підзаконні нормативні акти галузевих федеральних органів виконавчої влади.

Систему нормативних правових актів суб'єктів РФ утворюють: 1) конституції (статути) суб'єктів РФ; 2) закони суб'єктів РФ; 3) укази президентів республік у складі РФ; 4) укази, ухвали і розпорядження губернаторів та інших глав адміністрацій суб'єктів РФ; 5) ухвали урядів суб'єктів РФ; 6) підзаконні нормативні акти галузевих органів виконавчої влади суб'єктів РФ; 7) регламенти й інші акти нормативного характеру законодавчих органів суб'єктів РФ'.

До системи нормативно-правових актів більшості цих держав входять також нормативні акти органів місцевого самоврядування. Види, порядок ухвалення і набуття чинності нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування визначаються статутом муніципального утворення.

Правові системи держав пострадянського простору не визнають інституту делегованого законодавства. Хоча укази президента відіграють велику роль у правовій системі цих держав, вони не повинні суперечити конституції і законодавству, але вони не є актами делегованого законодавства.

Останніми роками практика ухвалення указів главою держави з найважливіших проблем політичного і соціально-економічного життя поступається своїм місцем законотворчій діяльності.

Правові системи держав, що утворилися на пострадянському просторі, як правило, не визнають судову практику джерелом права. У конституціях цих держав закріплено принцип, згідно з яким суд підпорядковується тільки закону.

1 Конституция Российской Федерации // Конституции стран — членов СНГ. В 2 т. Т. 1 / Отв. ред. А.В. Багдасарян. — Ереван: Мхитар Гош, 1997. — С. 133-180.

428

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

429

арбітражні суди повинні розуміти: якщо вони інакше застосовуватимуть цей закон, то це загрожує скасування їхніх рішень вищим арбітражним судом по скаргах зацікавлених сторін.

Так законодавство держав, що утворилися на пострадянському просторі, не містить норм, які наказували б судам здійснювати правотворчу діяльність, тобто надавали б їм право створювати правові норми, обов'язкові для застосування.

Разом із тим, правові системи Росії і ряду інших держав, що утворилися на пострадянському просторі, включають: керівні роз'яснення Пленуму Верховного суду, ухвали Президії Верховного суду і оглядові листи Вищого арбітражного суду, які слід уважати нормативними джерелами права, хоча їх не можна вважати судовими прецедентами в європейському розумінні цього інституту. Особливе місце в системі джерел права займають рішення конституційних судів, які можуть скасувати будь-яку норму закону або підзаконного акта в разі їх невідповідності конституції.

З приводу визнання судової практики джерелом у правовій науці існують різні точки зору. Якщо одні вважають, що судова практика не є джерелом у правових системах пострадянських держав, то інші визнають її як таку. На думку С.В. Бошно, обов'язковий характер окремих судових рішень, що приймаються вищими судами країни, відкривають шлях прецедентному праву, при якому суди зобов'язані керуватися раніше ухваленими рішеннями. Судова практика в такому разі набуває статусу джерела права.

Бошно СВ. Судебная практика//Российский судья. — 2001. — № 2. — С. 25-26.

Разом із тим, у деяких правових системах пострадянських держав, зокрема в Україні, з 2006 р. рішення Європейського суду з прав людини мають прецедентний характер і є обов'язковими для застосування на території країни1.

Згідно з конституціями більшості держав, що утворилися на пострадянському просторі, загальновизнані принципи і норми міжнародного права та міжнародні договори є складовою частиною їхніх правових систем і відповідно норми міжнародного права виступають як джерело права.

Одні держави у своїх конституціях прямо закріпили «входження» в їхні правові системи міжнародних норм, достатньо чітко встановили їх статус у даних системах, особливо передбачивши примат міжнародних норм у разі їх колізії з нормами внутрідержавного права. Найповніше це відобразила Конституція Росії: «загальновизнані принципи і норми міжнародного права і міжнародні договори Російської Федерації є складовою частиною її правової системи. Якщо міжнародним договором Російської Федерації встановлено інші правила, ніж передбачено законом, то застосовуються правила міжнародного договору»2. Конституція Вірменії передбачила таке входження тільки для договорів: «...ратифіковані міжнародні договори є складовою частиною правової системи Республіки. Якщо в них встановлено інші норми, ніж передбачено в законах, то застосовуються норми договору»3.

Інші держави також конституційно допустили міжнародні норми безпосередньо в систему свого законодавства.

' Об исполнении решений и применения практики Европейского Суда по правам человека: закон Украины от 23 февраля 2006 г. // Відомості Верховної Ради України. — 2006. — № ЗО. — Ст. 260.

2 Конституция Российской Федерации // Конституции стран — членов СНГ. В 2 т. Т. 1 / Отв. ред. А.В. Багдасарян. — Ереван: Мхитар Гош, 1997. — С. 133-180.

3 Конституция Республики Армения // Конституции стран — членов СНГ. В 2 т. / Отв. ред. А.В. Багдасарян. — Ереван: Мхитар Гош, 1997. — С. 9-31.

4 Конституция Азербайджанской Республики // Новые конституции стран СНГ и Балтии: Сб. документов / Сост. Ю.А. Дмитриев, Н.А. Михалева. — Вып. 2. —

2-е изд. — М.: Манускрипт, 1998. — С. 55-104.

430

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

431

Конституція України передбачає, що чинні міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою, є час-тиною національного законодавства України1.

На відміну від більшості держав пострадянського простору, Таджикистан проголосив складовою частиною своєї правової системи не тільки міжнародні договори, але й «міжнародно-правові акти» в цілому. У разі невідповідності законів Таджикистану визнаним міжнародно-правовим актам застосовуються норми останніх2.

Проте є винятки. Зокрема, Конституція Молдови не містить норм, що передбачають пріоритет міжнародних актів над внутрішнім законодавством. Але, згідно з конституцією Молдови, міжнародні норми, пакти і договори про основні права людини, де однією зі сторін є Республіка Молдова, таким пріоритетом володіють3.

Звичай як джерело права в державах, що утворилися на пост-радянському просторі, має давню історію. Наприклад, основним джерелом середньовічного молдавського права були звичаї. Деякі правові норми містилися в дарованих грамотах, що видавалися молдавськими господарями.

Звичаї в правовій системі Грузії мають субсидіарне значення.

Досить обмежене застосування в Росії має звичай як джерело права. Так, в ЦК РФ містяться посилання на звичаї ділового обороту, національний звичай і місцевий звичай. Згідно з федеральним законом «Про гарантії прав корінних нечисленних

1 Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України

28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № ЗО. — Ст. 141;

Про внесення змін до Конституції України: Закон України від 8 грудня 2004 р.

// Відомості Верховної Ради України. — 2005. — № 2. — Ст. 44.

2 Конституция Республики Таджикистан // Новые конституции стран СНГ

и Балтии: Сб. документов / Сост. Ю.А. Дмитриев, Н.А. Михалева. — Вып. 2. —

2-е изд. — М.: Манускрипт, 1998. — С. 400-423.

3 Конституция Республики Молдова // Новые конституции стран СНГ и

Балтии: Сб. документов / Сост. Ю.А. Дмитриев, Н.А. Михалева. — Вып. 2. —

2-е изд. — М.: Манускрипт, 1998. — С. 309-346.

народів Російської Федерації» при розгляді в судах справ, в яких особи, що належать до нечисленних народів, виступають як позивачі, відповідачі, потерпілі або обвинувачені, можуть братися до уваги традиції і звичаї цих народів, що не суперечать федеральним законам і законам суб'єктів РФ.

Аж до 1920-х pp. на території сучасного Киргизстану панувала система звичаєвого права (адат). Звичаєве право відрізнялося архаїчністю і суперечністю, його норми відповідали потребам патріархального суспільства кочівників-скотарів. З 1990-х pp. у Киргизстані відроджується авторитет звичаєвого права, застосування якого здійснюють суди аксакалів. Проте це право відіграє достатньо обмежену і додаткову стосовно до законодавства роль.

До 1920-х pp. на території сучасного Таджикистану панували системи звичаєвого і ісламського права. У теперішній час сфера їх застосування обмежено.

Таким чином, на сучасному етапі роль звичаїв як джерела права на пострадянському просторі обмежена.

Специфічним джерелом права є нормативні договори (наприклад про розмежування предметів ведення і повноважень між федеральними органами державної влади Російської Федерації і органами державної влади суб'єктів РФ). Можливість укладення таких договорів передбачена в Конституції Російської Федерації.

Основні принципи права як основоположні ідеї, що визначають не тільки специфіку функціонування, напрям розвитку держави і права в цих країнах, є джерелами права в пострадянських правових системах, особливо при використанні аналогії права.

Доктрина також є джерелом права в пострадянських правових системах, проте має допоміжний характер. Доктринальні розробки в галузі права ведуться в різних НДІ, що існують у цих державах.

Указані основні і допоміжні джерела права формують єдину систему, що відображає динаміку становлення і розвитку правових систем пострадянських держав.

432

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

433