2. Формування і специфіка пострадянських правових систем

Правові системи держав на пострадянському просторі почали формуватися, як відомо, після розпаду СРСР. Так сучасна правова система України почала формуватися з прийняттям Верховною Радою України 16 липня 1990 р.

1 Оборотов Ю.Н. Права человека и развитие права // Актуальні проблеми політики. 36. наук. пр. / ОНЮА. — О.: Юрид. л-ра, 2001. — Вип. 12. — С 24.

420

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

421

вплив зовнішньополітичних орієнтирів і прагнень сприяли руху пострадянських правових систем у бік їх зближення з романо-германським правом.

Загальні напрями реформ, проголошених новими державами на пострадянському просторі, полягають у такому: ідеологічний і політичний плюралізм, соціально орієнтована ринкова економіка, розширення прав і свобод особи та зміцнення їх гарантій тощо. Незважаючи на те, що правові системи цих держав почали набувати індивідуальності, у них залишаються схожими базові принципи, структура і юридична техніка, що дозволяє деяким авторам об'єднати більшість пострадянських правових систем в єдину правову сім'ю, що сформувалася на основі однорідного правового простору.

Процес реформування пострадянських правових систем відбувається не тільки з урахуванням внутрішніх, але й зовнішніх чинників, коли ці держави стали повноправними суб'єктами міжнародного права.

Таким чином, одночасно з процесами правового розвитку пострадянських держав відбувається підвищення пріоритету міжнародного і європейського права для національного права, яке супроводжується застосуванням міжнародних і європейських принципів, норм і понять у національному праві, адекватно до механізму участі держав у розробленні та прийнятті міжнародно-правових норм і рішень, відповідальності за їх виконання і при цьому забезпечення суверенітету народам і державам. Зокрема зміцнення законодавчої бази з прав людини, приведення законодавства у відповідність до міжнародних і європейських норм і стандартів; стабілізація законодавства та правильне його розуміння і застосування.

Одним із найважливіших напрямів розвитку законодавства пострадянських держав є його гармонізація з правом міжнародних економічних організацій, у межах яких функціонують норми і принципи міжнародного права, що забезпечують співпрацю в різних галузях економіки та роблять їх головними регуляторами

економічних відносин (зокрема Всесвітня торгова організація, Шанхайська організація співпраці).

Більшість пострадянських правових систем через історичні, етнічні, релігійні і ментальні особливості намагається гармонізувати своє законодавство і навіть уніфікувати правові норми в деяких галузях. Велика роль у цьому процесі відводиться співпраці, у тому числі і правовій, в рамках Співдружності Незалежних Держав (СНД)', що сприяє формуванню єдиного правового простору. У рамках СНД розроблено велику кількість модальних законодавчих актів, що пропонують на їх підставі гармонізувати законодавство пострадянських держав. Необхідно відзначити, що цей процес не має універсального характеру, а ступінь участі в ньому різних пострадянських держав — членів СНД є неоднаковим.

Прагнення деяких пострадянських держав включитися або наблизитися до Європейського Союзу також є головним чинником, що визначає напрям розвитку їх правових систем. По цьому шляху серйозні кроки зробили держави Балтії, що стали повноправними членами Європейського Союзу.

Як і раніше великим є вплив правової системи Росії на правові системи більшості держав, що утворилися на пострадянському просторі. Це пояснюється, перш за все, спільною історичною долею, політичними, економічними, демографічними зв'язками між цими державами і народами.

Головна відмінність правових систем, що утворилися на пострадянському просторі, полягає в незначній ролі права в житті суспільства, а також у слабкому функціонуванні механізмів громадянського суспільства, в основі яких лежать процеси підвищення самостійності й активності суб'єктів суспільного життя.

Проблеми збереження національних правових культур, від яких багато в чому залежить функціонування правових систем,

' Угода про створення Співдружності Незалежних Держав була підписана 8 грудня 1991 р. // Российская газета. — 1991. — 24 дек.; Устав Содружества Независимых Государств, принятый 21 января 1993 г. // Михалева Н.А. Практикум по конституционному праву СНГ: Метод, разработки и норм. акты. — М.: Юрид. лит., 1998. — С. 17-32.

422

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

423

з одного боку, і необхідність урахування тенденцій інтеграції, взаємодії і взаємозалежності держав і народів, що дедалі більше посилюються, на тлі активного діалогу правових культур, з іншого боку, виступають як найважливіші чинники, що визначають трансформацію пострадянських правових систем.

Існування самобутніх правових систем на пострадянському просторі відображає історичну реальність, правові культури, менталітет народів і співвідношення влади, права і людини.

При цьому необхідно підкреслити, що тенденції прискореного залучення пострадянських правових систем до західного права без урахування реальних умов правового життя в цих державах можуть привести до зворотного результату.

Проблема класифікації пострадянських правових систем на сьогодні є не тільки правовим, але й політичним питанням, оскільки вибір того чи іншого напряму розвитку правової системи природним чином зумовлює політичний, економічний і соціальний шлях розвитку суспільства.

Ефективність функціонування пострадянських правових систем залежить від вибору збалансованої і адекватної моделі правового розвитку, яка враховує як історичне минуле, так і сучасні реалії, що сприяє їх поступальному розвитку.

На цьому шляху існують певні проблеми перехідного характеру. Перш за все, для успішного формування і функціонування правової системи необхідна відповідна правова база. Головне місце в цьому процесі відводиться законотворчій владі. Законотворча діяльність після проголошення незалежності демонструє визначальний вплив кон'юнктурних політичних, фінансових інтересів на цей процес, унаслідок чого прийняті закони не завжди відповідають висунутим вимогам, хоча їх кількість достатньо переконлива. Наприклад, цим страждає прийнята останньою серед пострадянських держав Конституція України.

Функціонування сучасної правової системи тісним чином пов’язане з механізмом держави, яка обумовлена, в першу чергу, реалізацією принципу розділення властей. Цей найважливіший принцип ще не став стрижнем у механізмі держав

пострадянського простору. Існує велика кількість проблем у взаєминах органів законодавчої, виконавчої і судової влади. Принцип поділу влад, що передбачає систему заборон і противаг основних гілок влади, усе ще має декларативний характер. Найважливіша роль у цьому процесі відводиться ефективній незалежній судовій системі.

Ще однією проблемою ефективного функціонування більшості пострадянських правових систем є відставання процесуального права від матеріального, оскільки ефективність норм матеріального права визначається можливістю реального функціонування норм процесуального права.

Також серйозною проблемою на шляху ефективного функціонування пострадянських правових систем є правовий нігілізм, як наслідок відсутності віри в право. Це зумовлюється не тільки історичним минулим, але й багатьма чинниками, що характеризують сучасний стан життя в цих державах, зокрема значними проблемами соціально-економічного характеру, як наслідок перехідного періоду, а також недосконалість їх законодавства.

Правові системи на пострадянському просторі все ще містять елементи колишнього права «партійно-бюрократичного» типу. Така правова система ґрунтується на верховенстві інтересів суб'єктів публічної влади. Особливо це виявляється у сфері реалізації кримінально-правової політики.

Процес трансформації пострадянських правових держав дозволяє визначити різні рівні та різні орієнтири в їх розвитку, що дозволяє умовно об'єднати їх у декілька груп.

Правові системи держав Балтії, що зробили серйозні кроки у напрямі приєднання до романо-германського права. На основі сучасних критеріїв класифікації правових систем існують усі підстави, що дозволяють зарахувати їх до романо-германської правової сім'ї. Підтвердженням цього є їх повноцінне включення до загальноєвропейського інтеграційного процесу. Цьому сприяло їх історичне (дорадянське) минуле. Наприклад, правова система Латвії сформувалася впродовж останніх 150 років під впливом різних правових культур: головним чином, німецької, дореволюційної російської, а також радянської. Німці принесли

424

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

425

із собою розвинене право, створили законодавство, що спиралося на принципи старонімецького права.

Правові системи держав, що орієнтуються на романо-гер-манське право, що включають в себе правові системи Росії, України, Молдови, Білорусі, Вірменії, Грузії, трансформуються у бік приєднання до романо-германського права. Незважаючи на те, що за своєю зовнішньою формою вони мало чим відрізняються від романо-германського права, існує багато причин, які не дозволяють однозначно віднести правові системи цих держав до вищезгаданої правової системи, зокрема сферу правової ідеології і пов'язану з нею правозастосовну діяльність та ін.

Географічне розташування держав, що входять в Євразію на стику двох цивілізацій — східної і західної, — у контексті сучасних тенденцій розвитку суспільства зумовлює взаємодію і взаємопроникнення цивілізаційних елементів, зокрема в правовій сфері, як результат діалогу правових культур.

Дані правові системи, володіючи загальними і специфічними особливостями правового розвитку, запозичують правові положення в романо-германського права. Проте, це запозичення стосується зовнішньої сторону правової будови, а змістовна сторона все ще залишається за рамками традиції романо-германського права.

Правові системи пострадянських держав із переважаючим мусульманським населенням, де ісламське право має декларативний характер, що реально не впливає на функціонування правових систем цих держав, орієнтуються на романо-германське право. Це держави Середньої Азії — Узбекистан, Казахстан, Таджикистан, Киргизстан і Туркменістан, а також Азербайджан.

Головним критерієм для їх об'єднання в окрему групу служить те, що переважна більшість населення цих держав сповідує іслам, а ісламське право, як право ісламської общини, може регулювати різні сторони життєдіяльності мусульман. Через це основні положення ісламської релігії не можуть не впливати на політичну і правову систему цих держав. Це виявляється, перш за все, у сферах формування правового менталітету, правової свідомості і правової культури. Проте ісламське право не відіграє значної ролі в суспільно-політичному і державно-правовому житті цих держав.

Хоча необхідно зауважити, що в різних державах, які входять до даної групи, ситуація неоднакова.

Наприклад, сьогодні Узбекистан має перехідну правову систему, що трансформується від соціалістичного до романо-германського типу. Водночас їй властиві окремі риси, що відображають національні узбецькі і загальноісламські правові традиції. Правосвідомість громадян цієї країни наповнена традиціями, звичаями і моральними нормами, успадкованими з минулого, включаючи вплив шаріату.

Законодавство цих держав, що має світський характер, гарантує право громадян на визначення і вираження свого ставлення до релігії на безперешкодне сповідання релігії і виконання релігійних обрядів. Пріоритет ісламу в релігійному житті не є фактом державного права. Це культурологічний чинник, викли-каний орієнтаціями абсолютної більшості населення, — узбеків, каракалпаків, казахів, таджиків, туркмен, татар1.

До моменту входження до складу Російської імперії в Азербайджані, як і в усіх ісламських державах, діяли традиційні джерела ісламського права. Крім того, місцеві правителі видавали свої закони — фірмани. Зберігалося і звичаєве право. Судові функції в основному виконували каді (ісламські судді). У дореволюційний період змін зазнали, головним чином, галузі публічного права; у сфері приватного, особливо сімейно-шлюбного права, продовжували діяти традиційні ісламські і звичаєво-правові норми. Формування і функціонування сучасної правової системи Азербайджану не може обійтися без цієї обставини.

Наведена класифікація може бути використана для розгляду специфічної характеристики правових систем на пострадянському просторі.

1 Саидов А.Х., Исхаков С. Правовые основы светского пути развития Узбекистана // Право и политика. — 2001. — № 1. — С. 22.

426

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

427