Місце психології в системі наук

Інформатизаційні та глобалізаційні процеси у сучасному світі вису­вають підвищені вимоги до людини. Це зумовлює зростання ролі люд­ського чинникау виробничій та духовній сферах, а відтак і підвищення суспільного інтересу до дослідження людини.

Поняття людського чинника об'єднує «настрої і почуття людей, їх звички, соціальні установки, ціннісні оріентації, стереотипи індивідуа­льної і групової поведінки, наслідування, навіювання, здібності, нахи­ли, мотиви, суб'єктивне ставлення особистості до оточуючої дійсності, міжособистісні взаемини, психологічний клімат у колективах, психоло­гічні бар'єри та багато інших явищ, що виникають у процесі дій людей та їх спілкування між собою» (Б.Ф. Ломов, 1991).

Дещо пізніше у науковий обіг запроваджено поняття особистісного чинника, що розумієтьсяяк індивідуальні характеристики людини, які впливають на її виробничу діяльність. Так, робітник може зробити по­милку через поганий настрій, авіадиспетчер здатен попередити аварію завдяки своїм сміливим діям.

Відтак, саме суспільні потреби зумовили зростання уваги до люди­нознавчих дисциплін, спричиняють їх інтенсивний розвиток.

У системі тих чи інших зв'язків людина вивчається то як продукт біологічної еволюції й природний індивід з притаманною йому програ­мою розвитку і певним діапазоном можливостей, то як суб'єкт і об'єкт історичного процесу - особистість.

Розвиток сучасної науки, включаючи такі її розділи, як точні та тех­нічні дисципліни, зумовлений значною мірою саме проблемами людини, які поступово посіли центральне місце у всій науці. Людинознавчі дис­ципліни утворюють розгалужену систему, до якої належать історія, логіка, антропологія, соціологія тощо. Разом з тим, у психології є розділи, які дос­ліджують психіку тварин. Тому слід точніше визначити місце психології серед інших наук про людину. Складність виділення полягає в існуванні міждисциплінарних зв'язків з психологією.

Тривалий час психологічні знання були частиною філософії (до кін­ця XIX ст.), і сучасна психологія базується на філософських уявленнях. У філософії виокремлюється матеріалістичний погляд на психіку як властивість мозку відображати об’єктивну реальність. Навколишній світ первинний, а психіка вторинна. Ідеалістичний погляд є протилеж­ним: зовнішній світ є породженням внутрішнього. Відокремлення на­прямів психології пояснюється різною філософською позицією щодо принципових питань взаємовідношення психіки і дійсності, людини і суспільства, людини і тваринного світу тощо.

Філософія, спираючись на дані наук про людину, в тому числі і пси­хології, у змозі розглянути проблему людини в цілому, розкрити її сут­ність, закономірності буття.

Існує тісний зв’язок психології з природознавством. Поява психоло­гічного експерименту та роботи Сєченова «Рефлекси головного мозку» у другій половині XIX ст. показали, що психічні явища такі ж природні, як і інші функції організму, вони не безпричинні, а є однією з ланок ре­флексу. Але психічні явища не тотожні з фізіологічними процесами. Так, на основі однакових фізіологічних змін виникають різні психічні явища. Наприклад, будь-які сильні емоції (гнів, радість, нена- висть)викликають підвищення адреналіну, що можна легко визначити за допомогою аналізу крові. Однак, цей аналіз не покаже, яку саме емо­цію переживає людина. Для розуміння розвитку психіки велике значен­ня мала еволюційна теорія Дарвіна.

Міцний зв’язок психологія має із педагогікою. Задачі психології в розв’язанні педагогічних проблем полягають у тому, щоб психологічні дослідження спрямовувати не стільки на обгрунтування вже існуючих педагогічних підходів, скільки на пошук нового, що випереджає звичну практику. У наукових роботах українських психологів, орієнтованих на психологічне забезпечення педагогічного процесу, проходять експери­ментальну перевірку розвивальні, корекційні, формувальні програми інноваційного характеру. Зразки таких досліджень виконали І.Д.Бех, Л.В.Долинська, О.Л.Кононко, Т.О.Піроженко, Першочергового розв’язання потребують проблеми формування духовно-моральних і громадянських якостей особистості; властивостей її мислення, що до­зволяють самостійно засвоїти інформацію, проблеми розвитку здібнос­тей до самоосвіти й самовиховання.

Своєрідність місця психології в системі наук в тому, що вона існує на межі природничих і гуманітарно-суспільних наук. Деякі розділи психології наближаються до біологічних і фізіологічних наук (порівня­льна психологія, зоопсихологія, психофізіологія, нейропсихологія), а деякі - до гуманітарних (соціальна психологія, психолінгвістика, пси­хологія особистості тощо).

2.