Наближеннє до Славянської Унії і инші справи.

Тоді наступило формальне наближеннє нашого Клюбу парляментарного до Славянської Унії. Тодішний нровідник Славянської Унії п. Удржаль висловив прилюдно велику радість, що українські посли хочуть приступити до унії, щоби кооперувати з сим союзом.

1) унія не вступить до парляментарної більшостч, як би наш клюб мав лишити ся поза комбінацією;

2) ми даємо унії нашу тактичну солідарність;

3) жадаемопідпирання нашихдомагань: націонал y- них, культурних і економічних.

B дні 10. липня 1909. p. наступило коопера- т и в н e н а б л и ж e н н є нашого парляментарного представництва до Славянської Унії (Slovanska Jednota) на сих умовах:

„1. Славянська Унія зобовязуєть ся при творенню парляментарної більшости не вступати до неї, як би Руський Клюб не був в комбінації.

2. Руський Клюб зобовязуєть ся; попирати Сла- вянську Унію у боротьбі проти ворожого систему правительства, та не входити в ніякі звязки, що бу- либ вимірені проти Славянської Унії.

3. Славянська Унія і Руський Клюб зобовязують ся посполу обстоювати всі національні, культурні і господарські домагання.

4. При всіх переговорах з правительством і ин- шими партіями має брати участь також заступник Руського Клюбу.

5. Обі сторони переговорюють через делеґованих парляментарів“.

Ta до повного порозуміння зі Славянською Унією не дійшло, бо Чехи закинули нам, що ми жадаємо упривілеєного становища, а вони можуть згодити ся тільки на рівне членство в Славянській Унії. Ce значить, що Чехи дуже радо хотіли нас мати в союзі, але ч e c ь к а б і л ь ш і c т ь м а л а в и p і ш у в а т и про нас і наші справи...¹¹⁰)

^,І0) Замітна була справа розговірної моии в Славянській Унії. Чехи предкладали, щоби приймити російську мову до порояу- мівання між Славянами, значить як мову порузуміння між ними. Але до ci>oro не дійшло та фактично остала німецька мова загально зрозумілою мовою Славян.

Підчас літних ферій зібрав ся у Львові: зїзд української академічної молоді (11—14. липня 1909.), на котрім перший раз явили ся також представники українського студентства з Росії. До президії зїзду вибрано: Миколу Залізняга, Романа Домбчевського, д-ра Степана Барана, Олену Охри- мовичівну, Евгена Maepa і Миколу Чайківського. Сей зїзд занимав ся головно справами: орґанізації студенства і українського університету у Львові...

„Галицко-русскоє благотворительное общество¹¹ в Петербурзі кинуло значнійшу квоту пособій на пропаґанду між „руссофільський народ“ та чорносотенні шершені зачали в судорогах подвизати ся. Наслідом їх божевілля був такий зайшов факт,, що в селі Боянці, жовківського повіту, де був паро- хом Руссофіл о. Крушинський, війт в присутности пароха і двох жандармів арештував дівчину ГІараню Жидик за се, що вона ш и p и т ь У к p а ї ну і p о - б и т ь б у н т...

B тім часі вирішив найвисший трибунал судовий у Відні справу власности Народного Дому у Львові і призволив на інтабуляцію права власности відносних реальностей на річ фундації русько - народного інституту ,,H a p о д н и н Д ї м“ у Л ь в о в і.

B дні 6. вересня 1909. p. зібралась була у Львові: з а г а л ь н a p e н p e з e н т а ц і я r а л и ц ь к и x P у - c и н і в, зложена з членів обох наших клюбів : пар- ляментарного і соймопого, наших членів Палати панів і соймових вірилістів, щоби спільно обдумати політичне иоложенне нашого народу.

58. Соям галицький і наша обструкція, 1909. p.

Під знаком соймової реформи виборчої скликано галицький сойм на 16. вересня l909. p. Ta за- місць сього відбулась отея сесія соймова під знаком о б c т p у к ц і ї у к p а ї н с ь к и x п о c л і в з приводу легконаження і нехтування прав нашого народу — зі сторони польської більшос.ти соймової.

Ся обструкція почалась вже на першім засіданню Сойму заявою голови нашого соймового клюбу п.

Олесницького і домаганнєм, щоби зпорядку нарад усунути всі нредложення, що не є виладжені і роздані в українській, а тільки в польській мові. Отсе внесенне відкинула польська більшість Сойму, але ми відтак один за другим і точка за точкою ставили і мотивували внесення на усуненне відносних сарав з дневного порядку — аж маршалок замкнув засіданнє”¹).

По такім привитанню Сойму як викладника ворожого становища польської політики супроти нашого· народу пішла українська обструкція далі. B дні 18. вересня 1909.p. поставив п. Олесницький наглий внесок, щоби візвати Раду шкільну краєву до негайного предложення звіту в справі заснування нових шкіл середних з руською мовою викладовою. Сей внесок приймив Сойм одноголосно, в сподіванню, що нас сим заспокоїть.

Зараз по п. Олесницьким поставив я наглий внесок, щоби комісія реформи виборчої в означенім речинці предложила звіт з проектом c о й м о в о ї p e (J) о p м и в и б о p ч о ї. Ta сього внсску не хотіла вже ухвалити польська більшість соймова, викручуючись сим, що таку важну справу треба докладно розважити. I так через чотири перші засідання галицький Сойм мав вигляд українського тіла законодатного, бо нечисленна репрезентація українська безнастанно промовляла в обороні прав рідного народу¹’²).

Ta в дні 22. вересня 1909. p. запросив прсзес соЙмового Кола Польського π. I ломбіньскі президію нашого клюбу соймового на спільну нараду к л ю б о в и X r о л о в, — та на сій нараді упрошено нас, щоби ми предложили свої домагання відносно найблизших справ, які стоять на черзі соймових роз- ■

"*) B часі тої обструкції був мункачівський епископ Юлій Фирцак u товаристві митрополита Шептицькоґо насоймовій ґалерії. Від довгих літ була cc перша гостина угро-руського еиископа в Галичині.

^,|2) Руссофільський Клюб соймовий не брав участи в нашій обструкції, а полагоджуван свої порахунки з n.

прав, — аби сі справи м и p н о з а л а г о д и т и. Наш клюб соймовий нараджував ся над сею справою, але свою обструкцію в Соймі провадив далі і без- проривно, так що всі українські соймові посли і на кождім засіданню Сойму зголошували ся до слова і промовляли· Між иншими, п. Макух поставив був внесок про усуненнє утраквізму з учительських ce- мннарій; я підніс справу членів надзірної ради Банку краєвого; п. Макух поставив знова внесок в справі переслідування сезонових робітників, та я поставив внесок, щоби отворити дебату над відповідями комі- саря правительства, і так йшло далі¹¹³).

Аж в дні 29. вересня 1909. p подали українські соймові посли до відома президії соймового Кола Польського c в о ї д о м а г а н н я:

1. розділ Ради шкільної краєвої на дві автономні секції: руську і польську;

• 2. управильненнє справи викладової мови в народних школах, щоб нею була мовабільшости в громаді, а школа для меншости, як в громаді є 80 дітей, що нричисляють ся до меншости, та наука другого язика краєвого має бути надобовязкова;

3. зладженнє катастру шкіл народних — на підставі викладової мови і числа кляс;

4. обсада інспекторів краєвих і окружних кандидатами польської і руської народности у відношенню числа шкіл;

5. допущенне семинарій учительських з руською мовою викладовою;

6. ухналеннє руських ґімназій: в Бережанах, Стрию, Самборі, Яворові і Рогатині, — та зміна закону краєвого з 22. червня 1867, по думці нашого внеску;

7. відносно соймової реформи виборчої: 40%· мандатів, — причім мають бути заступлені наші меншости на заході і по містах;

8. ухиленнє проекту утраквістичних шкіл середних;

*'*) 3 одної відповіди комісаря правительства виявило сн, що староство в Сокалі наложило на о. Мартинонича 1"0 корон кари aa надирограмове відспіваннє пісні ,,IXJe не вмерла Україна" — на концерті в чссть Шевченка.

9. дотації з краєвого фонду на ціли: просвіти, культури і господарства мають бути розділювані мш Русинів і Поляків на підставі ключа 38 = 62 (= iiepe- січ: нашого населення 43% і оплачуваних нами без- посередних податків 33%).

Ha сі домагання не одержали ми від президії Польського Кола соймового ніякої обовязуючої від- повіди, з чого виказалось, що польська сторона хотіла тільки зацитькати нашу обструкцію, а ми перед- виджуючи се — вели далі і безпроривно нашу технічну обструкцію...

Зокрема, нргідебаті над справою санації кра- євнх фінансів заявив я іменемсоймовогоклюбу, що поки ми в Соймі не можемо найти нашого права, доти не маємо найменшого інтересу дбати про сану- ваннє галицьких фінансів. Ta при справі п ерман e н - ц і ї к о м і c і ї для соймової рефоми виборчої сказав п. Олесницький, що ми не маємо довіря й до пермаиентної комісії, бо малн час навчити ся про щирість соймової більшости, але проте не допустимо, щоби новим законом виборчим скривджено наш нарід. Від вирішення сеї справи залежуть відносини обох народів в краю, говорив п. Олесницький, — та на праці комісії гляднть не тільки Львів і Краків, але; також Київ і Варшава...

Несподівано в дні 16. жовтня 1909. p. оголосив намісник д-р Б о б ж и н ь c к і, що відрочує соймову сесію, а маршалок граф C т а н и c л а в Бад e н і ви- словнв жаль, що Сойм перериває свою діяльність — не ухваливши краєвого буджету...

Українські соймові посли підняли боротьбу і видержали її по своїм силам до кінця, щоби всякими способами перепинговати шкідні постанови польської більшости та на зверх задокументувати, що їх наро·- дови вже за богато польського панування...

59.