ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За роки незалежності України у вітчизняній історичній науці відбувся процес переосмислення періоду Київської Русі як одного з початкових етапів становлення національної держави.

Наддністрянське Пониззя було регіоном України, який остаточно сформувався в середині ХІІ-ХІІІ ст. і ввійшов до складу Галицько-Волинської держави, а з ХІV ст. зник з історичних карт. Проте існування впродовж кількох століть історичного Пониззя залишилося на сторінках давніх літописів і хронік, у народній пам’яті й, зрештою, в науковій літературі. Тому на порозі ХХІ ст. виникла об’єктивна потреба відтворити узагальнену повнокровну історію літописного Пониззя, щоб воно зайняло належне місце в історії України. Саме в цьому ми вбачаємо актуальність й призначення дисертаційного дослідження.

Проблема історії Пониззя постала в історіографії ще у ХІХ ст., але до початку ХХІ ст. вона досліджувалася фрагментарно, в основному розрізнено істориками та археологами й практично розчинилася в понятті “Середнє Подністров’я ІХ – ХІІІ ст.” або здебільшого була розчленована в історії таких великих історико-етнографічних регіонів України по лівий і правий береги Дністра, як Поділля, Буковина і Галичина. В цьому контексті з теоретичної і науково-практичної точки зору актуальність дисертаційного дослідження зумовлена нагальною потребою здійснити історичне вивчення Середнього Подністров’я, подолати усталений стереотип в історіографії на Пониззя, відновити історичну справедливість щодо його існування та ролі в житті Південно-Західної Русі.

Актуальність дисертації зумовлена як науково-пізнавальними, так і практичними чинниками. Безперечно, створення узагальнюючого дослідження про давньоукраїнське Пониззя заповнить одну з так званих “білих плям” у знаннях про Україну-Русь, зробить її історію багатшою, достовірнішою, об’єктивнішою і цікавішою як для української історичної науки, так і для сучасного суспільства загалом. З іншого боку, вивчення історії Пониззя середини ХІІ – середини ХІІІ ст. має стратегічне значення. Його дослідження незаперечно засвідчує етнічну спільність, спадкоємність в еволюції традицій економічного, суспільного, політичного життя, у формуванні культурної і духовної спадщини й, зрештою, національного менталітету українського народу впродовж останньої тисячі років, правонаступником і продовжувачем яких є нинішня суверенна Україна.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження є складовою науково-дослідної роботи кафедри історії України і кафедри історії народів Росії та спеціальних історичних дисциплін Кам’янець-Подільського державного університету, Центру дослідження історії Поділля Інституту історії України НАН України при цьому ж закладі та цільової наукової програми Інституту історії України НАН України “Україна в добу Київської Русі”.

Мета і завдання дослідження - на основі об’єктивного аналізу письмових (літописних), додаткових археологічних джерел, узагальнення здобутків історіографії всебічно охарактеризувати і висвітлити соціально-економічні, військово-політичні і культурно-духовні процеси давньоруського Пониззя середини ХІІ – середини ХІІІ ст.

Для досягнення цієї мети визначені такі завдання:

1. проаналізувати джерела вивчення історії Пониззя;

2. з’ясувати процес заселення регіону та його етнічний склад;

3. охарактеризувати етапи історичного розвитку Пониззя;

4. вивчити характер і структуру сільськогосподарського, ремісничого

виробництва, внутрішньої і зовнішньої торгівлі;

5. подати зріз суспільних відносин;

6.

Галицького та Галицько-Волинського князівств;

7. узагальнити розвиток культури на Пониззі

Об’єктом дослідження є Середнє Подністров’я давньоруської доби, на якому розташувалося Пониззя в складі Галицького і об’єднаного Галицько-Волинського князівств середини ХІІ – ХІІІ ст.

Предметом дослідження виступає з’ясування історичних процесів етногенезу, економічного, соціального, військово-політичного, культурного і духовного розвитку Пониззя ХІІ-ХІІІ ст.

Методологічними засадами, якими користувався автор у процесі дослідження означеної теми, послужили принципи історизму та об’єктивності з врахуванням конкретно-історичних чинників, які зумовили існування в ХІІ-ХІІІ ст. регіону Пониззя.

Методи дослідження. У процесі роботи використовувалися загальнонаукові і конкретно-історичні методи: аналізу і синтезу (при вивченні джерел і літератури), порівняльно-історичний, статистичний (для аналізу різних за характером і значенням кількісних показників), аналітико-синтетичний, проблемно-хронологічний (для викладу історичного матеріалу), історико-топографічний (для з’ясування розташування і принципів побудови оборонного комплексу Пониззя).

Хронологічні межі дослідження обумовлені тематичною спрямованістю і охоплюють середину ХІІ – середину ХІІІ столітть з проекцією на ІХ-ХІ ст., коли територія Середнього Подністров’я заселялася тиверцями, уличами й завершуються існуванням власне літописного Пониззя до середини ХІІІ ст., коли після монгольського завоювання краю поступово в Галицько-Волинській державі зникає поняття “Пониззя”, яке трансформується в означення “Поділля”. Дані хронологічні рамки дають можливість на досить тривалому відрізку часу існування княжої доби найбільш повно і динамічно простежити формування, становлення і основні етапи розвитку історичної землі Пониззя.

Територіальні рамки дослідження. В класичному розумінні серцевиною Пониззя, якому присвячена дисертаційна робота, є басейн Середнього Подністров’я, як південно-східна окраїна Галицько-Волинської держави.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в постановці проблеми, яка до цього часу не була об’єктом спеціального комплексного дослідження і не знайшла належного висвітлення в історіографії, у детальному вивченні і новому осмисленні літописних та інших писемних джерел у співставленні їх з археологічними даними. При цьому розв’язано проблему територіальних меж Пониззя; з’ясовано процес його заселення, етногенезу і господарського освоєння, економічної і політичної ролі в стосунках з князівствами України-Русі та європейськими країнами; проаналізовано соціальну структуру і відносини між різними верствами народу досліджуваного регіону; показано побут, вірування, культурні традиції та менталітет населення цієї землі, його місце і значення в історичній долі княжої доби.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання систематизованого фактичного матеріалу та теоретичних надбань при підготовці узагальнюючих праць, підручників і посібників з історії та культури України княжої доби, з історичного краєзнавства і регіональної історії Поділля, Буковини й Галичини, у навчальному процесі вищих і середніх закладів освіти.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, результати і висновки дисертації доповідались автором на ІV та V Міжнародних археологічних конференціях студентів і молодих учених (Київ,1996, 1997), на ІV Буковинській Міжнародній історико-краєзнавчій конференції, присвяченій 125-ти річчю заснування Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (м. Чернівці, 2000), на ІІ-му Міжнародному науковому конгресі українських істориків “Українська історична наука на сучасному етапі розвитку” (м. Кам’янець-Подільський, 2004), на Міжнародній науковій конференції „Кам’янець-Подільський у контексті українсько-європейських зв’язків: історія і сучасність” (м. Кам’янець-Подільський, 2003), на Всеукраїнських наукових конференціях “Болохівщина: земля і люди” (Хмельницький - Стара Синява – Любар, 2000), “Дунаєвеччина очима дослідників, учасників і свідків історичних подій” (м. Дунаївці Хмельницької обл., 2000), „Літописний Губин в контексті історії Болохівської землі ХІІ-ХІІІ ст.” (м. Старокостянтинів, 2004), на звітних наукових конференціях викладачів і аспірантів Кам’янець-Подільського державного університету за 2001-2004 рр.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено у 19 статтях у тому числі в 5 статтях у наукових збірниках, включених до переліку наукових фахових видань України.

Структура дисертації зумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, п’яти розділів, які поділені на параграфи, висновків (разом – 185 сторінок), списку використаних джерел і літератури (471 позицій).