Способи виникнення та припинення права власності

Існували первісні та похідні способи набуття права власності. Первісний — це коли право власності виникає вперше або проти волі колишнього власника. До первісних способів належать: загарбання нічийних речей, переробка речей, набуття права власності за давністю, з’єднання і змішування речей, конфіскація.

Загарбання нічийних речей мало місце, коли ще було багато нічийних земель, лісів тощо.

робляти нічийну землю, той і має право власності на неї. Це саме стосувалося знахідки викинутих речей.

Переробка речей — виготовлення нової речі з якого-небудь матеріалу. Переробкою вважалася така діяльність, за якої річ втрачала свої попередні властивості і набувала нових. Право власності на річ у такому разі виникало у майстра, якщо річ не можна було перетворити наново на матеріал, а якщо це можна було зробити, то власність на річ виникала у власника матеріалів.

З’єднання мало місце тоді, коли одну річ поглинала інша так, що їх не можна було розділити.

Змішування — це таке з’єднання, за яким неможливо встановити, яка річ яку поглинула.

Набуття права власності за давністю володіння. Для набуття права власності необхідно було дотриматися таких умов: наявність правової основи володіння, добросовісність володільця, безперервність володіння, сплив установленого терміну (3 роки для рухомого майна, 10 — для нерухомого).

Право власності припинялося: а) внаслідок загибелі речі, якщо вона зникала фізично (була зламана чи спожита) або юридично (вилучалася з обігу); б) внаслідок відмови власника від права на річ (незалежно від того, чи буде вона супроводжуватись передачею речі іншій особі чи ні, наприклад, власник міг просто викинути непотрібну йому річ); в) якщо власник втрачав право власності на річ поза його волею (внаслідок конфіскації речі чи отримання іншою особою права власності на річ за давністю володіння).

Способи захисту права власності.

Віндикаційний позов (rei vindicatio) — позов про повернення речі з чужого незаконного володіння. Віндикаційний позов мав за мету доведення позивачем свого права власності на річ. Однак у цьому процесі обидві сторони виступають в ролі і позивача, і відповідача, оскільки однаковою мірою претендують отримати права власності на певну річ. У разі визнання права власності за позивачем, він зобов’язаний був відшкодувати відповідачеві відповідні затрати на утримання речі. Але це право стосувалося лише добросовісного володільця. Недобросовісному володільцю затрат не відшкодовували, за винятком необхідних для збереження речі. Злодієві не відшкодовували жодних затрат.

Негаторний позов (actio negatoria) — позов про заборону будь-яких дій, що впливають на річ, обмежуючи можливості власника законно володіти цією річчю. Підставою для подання позову є неможливість власнику володіти своєю річчю внаслідок створення іншою особою різноманітних перешкод, що за нормальних правовідносин не мусять виникати.

Семінарське заняття

Поняття та зміст права власності.

Види власності.

Спільна власність.

Способи виникнення та припинення права власності.

Способи захисту права власності. Термінологічний словник accessio — приєднання речей

actio finium regundorum — спеціальний позов про встановлення кордонів маєтку

actio negatoria (негаторний позов ) — позов про заборону будь-яких дій, що впливають на річ, обмежуючи можливості власника законно володіти цією річчю

actio rei vindicatio (віндикаційний позов) — позов про повернення речі з чужого незаконного володіння

ager populi Romani — провінційна власність

ager publicus — державна власність на землю

bona fides («добра совість») — впевненість про правомірність володіння

dominium ex iure Quiritium — власність за правом квиритів

dominium iuris gentium — власність перегринів

fundi — провінційні землі

iura vicinitatis — сусідське право

ius abutendi — право розпоряджатися

ius fruendi — право отримувати прибутки

ius possidendi — право володіти

ius utendi — право користуватися

ius vindicandi — право на захист

nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet — ніхто не може передати прав більше, ніж має сам

pars quanta — реальна частка

pars quota — ідеальна частка

res derelicta — покинута річ

specificatio — переробка речей

superficies solo cedit — те, що побудовано на поверхні, слідує за землею

totius corporis pro indiviso pro parte dominium habet — кожен із співвласників має часткове право на річ в цілому

usucapio — набуття права власності за давністю володіння Завдання для перевірки знань 1.

Що таке «Ius in commercio»?

Коли претор застосовував фікцію?

В чому відмінність між спільною сумісною та спільною

дольовою власністю?

Які існували способи набуття та припинення права власності в Стародавньому Римі? Рекомендована література 1. 1. Дождев Д. В. Римское частное право: Учеб. для вузов / Под общ. ред. академика РАН д-ра юрид. наук, проф. В. С. Нерсесянца. — М.: НОРМА, 2002. — С. 377—444.

2. Підопригора О. А. Основи римського приватного права: Підруч. для студ. юрид. вузів і ф-тів.. — К.: Вентурі, 1997. — С. 129—153.

3. Новицкий И. Б. Основы римского гражданского права. — М.: Юрид. литература, 1972. — С. 105—124.