Порядок отримання та обмеження легатів

У процесі отримання легатарієм його права розрізнялися два моменти (dies): dies legati cedens та dies legati veniens.

Dies legati cedens — момент смерті спадкодавця. У разі, якщо легат був складений під умовою, то dies legati cedens залежав від моменту настання цієї умови.

Dies legati veniens — це момент вступу спадкоємця у спадщину. З цього моменту легатарій (або його спадкоємці) отримував право вимагати здійснення свого права на легат. У разі відмови надання легатарій отримував відповідний позов, вид якого залежав від виду легату.

До початку ІІ ст. до н. е. спадкодавець міг розподілити у вигляді легатів все спадкове майно, залишивши у спадщині тільки борги. Така ситуація важко відбувалася на правах кредиторів, оскільки досить часто легати видавали саме для того, щоб уникнути необхідності сплачувати борги спадкодавця. Тому у 204 р. до н. е. lex Furia testamentaria заборонив залишати відкази на

користь осіб, що не були пов’язані із спадкодавцем кровним —

у межах шостого ступеня — спорідненням вартістю понад 1000 асів (Gai. 2.225). Однак цей закон проблеми не розв’я-

зав, адже спадкодавець міг надати безліч легатів на суму менше 1000 асів, залишивши спадкоємцю лише борги. Тому 169 р. до н. е. був виданий lex Voconia, що заборонив легатарію отримувати майна більше за спадкоємця.

Повністю, як вважається, ситуація була врегульована при прийнятті lex Falcidia 40 р. до н. е. Цей закон встановив, що спадкоємцю має обов’язково залишатися не менше однієї чверті активів спадкової маси (так звана Фальцидієва чверть) — quarta Falcidia (D. 35.2.1). У разі перевищення спадкодавцем можливого обсягу легатів, встановленого законом, розмір відказів зменшувався.

Фідеікоміси (fideicomissa). Досить часто до заповітів додавалися таблички або листки пергаменту чи папірусу з проханням до спадкоємця вчинити певну дію на користь третіх осіб. Такі прохання називалися кодициллами (codicilli). Спершу виконання кодицилл було добровільним, а юридичне значення вони отримали при Августі.

Було й таке, що спадкодавці залишали певні прохання і для спадкоємців за законом. У республіканський період вони не мали юридичного захисту і були лише дорученнями совісті. Звідси і їхня назва — фідеікоміси (тобто доручене совісті). В період принципату фідеікоміси отримали позовний захист і стали схожі на легати. З тією відмінністю, що для легатів обов’язковою була відповідна форма, а фідеікоміс складався у вільній формі. Крім того, легати встановлювалися тільки у змісті заповіту.

Спочатку, через фідеікоміс можна було зобов’язати спадкоємця передати третій особі все майно чи його частину, причому, обов’язки, що випливали зі спадщини, залишалися у спадкоємця. Звичайно, таке становище призводило до того, що багато спадкоємців, не бажаючи отримати в спадщину лише обов’язки, відмовлялися від неї. Тому на фідеікоміси був поширений режим відказів за

заповітом — quarta Falcidia. Крім того, за фідеікомісом стали передавати не окреме право, а частину спадщини, до якої також входили і обов’язки спадкодавця. Отже, на відміну від легатів, для фідеікомісів характерним стало універсальне наступництво (тобто, передавалися не тільки окремі права, а й обов’язки).

Як форма універсального наступництва фідеікоміси зберегли своє значення і в праві Юстиніана. Фідеікоміси, що передбачали сингулярне наступництво (тобто перехід тільки прав без обо-в’язків), прирівняли до легатів.

Семінарське заняття

Прийняття спадщини та його наслідки.

Поняття та види легатів (legata).

Порядок отримання та обмеження легатів.

Фідеікоміси (fideicomissa). Термінологічний словник beneficium inventarii — пільга, якою відповідальність спадкоємця за борги спадкодавця обмежувалася вартістю спадкового майна

beneficium separationis — пільга відокремлення

codicilli (кодицилли) — прохання до спадкоємця вчинити певну дію на користь третіх осіб

codicilli testamento confirmati — кодицилли, підтверджені заповітом

dies legati cedens — момент смерті спадкодавця

dies legati veniens — момент вступу спадкоємця у спадщину

exheredatio — позбавлення спадщини

fide, sed cui vide — довіряй, але дивись кому

fideicomissa (фідеікоміси) — доручення совісті

legata — легати

legatum per damnationem — легат через зобов’язання

legatum per praeceptionem — легат через виділення

legatum per vindicationem — легат чепрез віндикацію

legatum sinendi modo — легат через дозвіл

libertas fideicommissaria — надання свободи рабу як предмет фідеікомісу

mortis causa — сингулярне наступництво

nasciturus pro iam nato habentur, quotiens de commodis eius agitur — зачата дитина вважається такою, що народилася, оскільки йдеться про її вигоду

portio legitima — законна частка

postumus — спадкоємець, що народжувався після смерті спадко-

давця

quarta Falcidia — Фальцидієва чверть

semel heres semper heres — один раз спадкоємець — назавжди спадкоємець

sinere — дозволити легатарію забрати певну річ Завдання для перевірки знань 1.

Що таке пільга відокремлення?

Дайте визначення поняттю «легат».

Якими законами обмежувалися легати?

Дайте характеристику поняттю «quarta Falcidia».

Легати та фідеікоміси. Порівняльна характеристика. Рекомендована література Дождев Д. В. Римское частное право: Учеб. для вузов / Под общ. ред. академика РАН д-ра юрид. наук, проф. В.С. Нерсесянца. — М.: НОРМА, 2002. — С. 663—682.

Підопригора О. А. Основи римського приватного права: Підруч. для студ. юрид. вузів і ф-тів. — К.: Вентурі, 1997. — С. 286—290.

Новицкий И. Б. Основы римского гражданского права. — М.: Юрид. литература, 1972. — С. 284—290.