Додаток 2 ДИГЕСТИ   ЮСТІНІАНА КНИГА ПЕРША Титул I. Про правосуддя і право (De justitia et lure)

   1. (Ульпіан). Тому, хто вивчає право, передусім належить взнати, звідки відбулося слово «право» (jus). Право одержало свою назву від «правосуддя» (justitia), бо, згідно чудовому визначенню Цельса, право є наука про добре і справедливе.

   2. (Помпоній). Подібно шануванню бога, ми повинні підкорятися батькам і батьківщині.

   3. (Флорентін). Ми повинні відображати насильство і протиправність, бо правом встановлено, що якщо  будь-хто зробить будь-що для захисту свого тіла, то вважається, що вчинив правомірний вчинок; і оскільки природа встановила між нами якусь спорідненість, то закономірно, що є злочином, коли одна людина вчиняє підступні дії інший.

    4. (Ульпіан). Звільнення від рабства відноситься до права народів. Манумісіо походить від manu missio, що означає відпущення з-під влади, тобто дарування свободи; доки ж  будь-хто знаходиться в рабстві, він підлеглий владі (manu et potestate). Відпущений же на волю звільняється з-під влади. Ця справа веде своє походження з права народів; оскільки за природним правом всі народжуються вільними, і не було звільнення, коли було невідоме рабство; але після того, як за правом народів виникло рабство, за ним послідкувало благодіяння відпущення з рабства. І хоча ми носимо єдине найменування «люди», але, згідно праву народів, виникло три категорії: вільні, протилежні їм раби, і третя категорія – відпущені на волю, ті, хто перестали бути рабами.

   5. (Гермогеніан). Цим правом народів введена війна, розділення народів, заснування царств, розділення маєтностей, встановлення обніжок, побудова будівель, купівля і продаж, найми, зобов'язання, за винятком тих, які введені через цивільне право.

   6. (Ульпіан). Цивільне право не відділене цілком від природного права, або від права народів, і не у всьому дотримується останнього; якщо ми щось додаємо до загального права або будь-що виключаємо з нього, то ми створюємо власне, тобто цивільне право. § 1. Це наше право складається або з писаного, або з неписаного.

   7. (Папініан). Цивільне право – це те, що походить із законів, плебісцитів, сенатус-консультів, декретів принцепсів, думок мудреців. § 1. Преторське право – це те, яке ввели претори для сприяння цивільному праву чи для його доповнення або виправлення в цілях суспільної користі; воно називається також на честь преторів «jus honorarium».

   8. (Марциан). І саме преторське право є живим голосом цивільного права.

   9. (Гай). Усі народи, які керуються на підставі законів і звичаїв, користуються частково своїм власним правом, частково правом, загальним для всіх людей. Право ж, яке кожний народ встановив для себе, є власним правом держави і називається цивільним правом, ніби власним правом самої держави; те ж право, яке природний розум встановив між всіма людьми, дотримується у всіх однаково і називається правом народів, ніби тим правом, яким користуються всі народи.

   10. (Ульпіан). Правосуддя є незмінна і постійна воля надавати кожному його право. § 1. Розпорядження права – наступне: жити чесно, не завдавати шкоду іншому, кожному віддавати те, що йому належить. § 2. Правосуддя є пізнання божественних і людських справ, наука про справедливе і несправедливе.

   11. (Павло). Слово «право» застосовується в кількох значеннях. По-перше, «право» означає те, що завжди є справедливим і добрим (таким є природне право). В іншому значенні «право» – це те, що корисно всім або багатьом у кожній державі (таким є цивільне право). Не менш правильно в нашій державі «правом» називається «jus honorarium». Як кажуть, претор утворює право своїми постановами, навіть якщо він вирішує несправедливо; це слово відноситься не до того, що претор зробив, але до того, що йому належало зробити. В іншому значенні «право» означає те місце, в якому виноситься постанова; тут назва переноситься з того, що робиться, на те, де це робиться...

      12. (Марциан). Іноді ми говоримо «право» про споріднені зв'язки; наприклад: «Мені належить право спорідненості або властивості».