КНИГА ДРУГА Титул I. Про юрисдикцію (De jurisdictione)

   1. (Ульпіан). Обов'язки того, хто оголошує право, більші за обсягом, порівняне з іншими, бо він може надати володіння спадковим майном (bonorum nossessio) і ввести у володіння та призначити опікуна над неповнолітнім, який не має опікуна, й дати тим, що сперечаються, суддів.

   2. (Яволен). Кому дана юрисдикція, тому, мабуть, надане то, без чого юрисдикція не може бути здійсненою...

   4. (Ульпіан). Наказ про надання забезпечення через преторську стипуляцію (stipulatio praetoria) і введення у володіння відносяться більш до царини вищої влади (imperium), ніж до галузі юрисдикції.

   5. (Юліан). Звичаєм предків встановлено, що лише той може доручати здійснення юрисдикції іншій особі, хто володіє юрисдикцією через своє право, а не через надання йому юрисдикції іншою особою...

   7. (Ульпіан). Якщо будь-хто зловмисно пошкодить те, що виставлене на білій дошці, на папері або на іншому матеріалі для встановлення постійної юрисдикції, а не у зв'язку з окремою справою, то проти нього виноситься судова постанова про штраф в 500 золотих; цей позов може бути пред'явлений будь-якою особою (асtio popularis). § 1. І раби, і сини сімейства охоплюються словами едикту; і претор поширює свій едикт на осіб обох статей. § 2. Якщо пошкодження проведено під час виставляння або раніше виставляння едикту, то постанови едикту не застосовуються. Але Помпоній говорить, що едикт за своїм значенням повинен бути поширений і на ці дії. § 3. Відносно рабів, яким пани не нададуть захисту на суді, і відносно людей, що працюють в нужді, застосовується тілесне покарання. § 4. В тексті едикту згадується про злий намір, оскільки не піддається відповідальності той, хто зробив вказану дію внаслідок незнання, нерозвиненості або за наказом самого претора або випадково. § 5. Але відповідає за цим едиктом і той, хто понесе виставлений текст хоча б без пошкодження, і той, хто діє своїми руками і доручає це іншим; але якщо один вчинив дію без злого наміру, а інший дав доручення із злим наміром, то відповідає той, хто дав доручення; якщо обидва діяли із злим наміром, то відповідають обидва; якщо багато осіб вчинили пошкодження або дали доручення про це, то відповідають всі...

   9. (Павло). Якщо чиїсь раби пошкодять білу дошку, то в даному випадку едикт встановлює інші правила, ніж у випадку крадіжки, де не дається позову проти інших, якщо тільки пан, який вирішить надати захист, виступає від імені одного; це відбувається, можливо, тому, що тут карається неповага до величі претора і не вчинено багато дій, подібно тому, як у випадках, якщо декілька рабів заподіяли образу або заподіяли збиток, бо тут багато дій, а не одне, як при крадіжці. Октавен говорить, що тут слід прийти на допомогу пану. Але це можна сказати, якщо вони керувалися чужим злим наміром при пошкодженні білої дошки; бо в цьому випадку є один намір, а не багато дій; це помічає і Помпоній.

   10. (Ульпіан). Той, хто здійснює юрисдикцію, не повинен оголошувати право (виносити постанову) ані за своїми справами, ані у справах своєї дружини або своїх дітей, ані вільновідпущених або інших осіб, які знаходяться при ньому.

   11. (Гай). Якщо одна особа пред'являє до іншої декілька позовів і вартість кожного з цих позовів знаходиться в межах юрисдикції того, хто розглядає справу, але сума всіх позовів перевершує межі його юрисдикції, то, на думку Сабіна, Касія, Прокула, він може пред'являти позови у цього судді; цей погляд підтверджений рескриптом імператора Антоніна. § 1. Але якщо позови є взаємними і один вимагає меншої суми, а інший – більшої суми, то особа, що вимагає меншої суми, може звернутися до того ж судді, щоб від підступності мого супротивника не залежало висунути питання: чи можу я пред'явити позов у того ж судді? § 2. Якщо загальний позов належить декільком особам, як, наприклад, позови про розподіл спадку, про розділ загального майна, про визначення меж ділянок, то чи слід виходити з того, чи входять окремі частини в юрисдикцію особи, що розглядає справу, як думають Офілій і Прокул, оскільки кожний сперечається про свою частину, або ж швидше слід виходити з того, чи входить вся річ в межі юрисдикції, оскільки річ цілком є предметом судового розгляду і може бути присуджена одному, як думають Касій і Пегас, думка яких заслуговує на схвалення?

   12.

   13. (Ульпіан). Потрібно, щоб той, хто наказує судити, був магістратом. §1. Магістрат же або той, хто посідає посаду, що наділена владою, як, наприклад, проконсул або претор, або інші особи (керівники провінціій), не можуть видавати цього наказу того дня, коли вони стають приватними особами.

   14. (Ульпіан). Визнано, і ми користуємося цим правилом, що якщо будь-хто вищий або рівний підпорядковує себе юрисдикції іншої особи, то постанову може бути винесене на його користь або проти нього.

   15. (Ульпіан). Якщо помилково звернулися до претора замість іншої особи, то не має сили те, що вчинене. І не слід слухати того, хто скаже, що сторони погодилися про суд тому, що, як пише Юліан, не приходять до угоди ті особи, які помиляються: бо що є більш протилежним угоді, ніж помилка, яка виявляє незнання...

   19. (Ульпіан)... § 1. Якщо виникає питання про те, чи відноситься дана справа за своєю ціною до даної юрисдикції, то завжди потрібно з'ясувати, на яку суму пред'явлена вимога, а не яка сума боргу.

   20. (Павло). Тому, хто проголошує постанову за межами своєї території можна безкарно не покорятися. Так само, якщо він схоче винести постанову за межею своєї юрисдикції.

Титул II. Які правові положення хтось встановлює відносно іншого, такі ж положення можуть бути застосовані й відносно нього (Quod quisque juris in alterum statuerit, ut ipse eodem iure utatur)

   1. (Ульпіан). Цей едикт встановлює положення найбільшої справедливості і не може викликати чиєсь обґрунтоване незадоволення: бо хто ж відкидає, щоб по його справі була винесена така ж ухвала, яку він сам виносить для інших або доручає винести? §1. Магістрат же, або особа, що посідає посаду, яка наділена владою, встановивши якесь нове правове положення по справі проти іншої особи, повинен застосувати те ж правове положення, якщо його супротивник пред'явить вимогу.

Tитул III. Якщо хтось не підкорятиметься особі,

що виносить постанову (Si quis jus dicenti non obteinperaverit)

  1. (Ульпіан). Всім магістратам, згідно праву їх посади, надається право захищати свою юрисдикцію шляхом рішення про присудження до покарання. § 1. Вважається тим, що не підкорився рішенню, хто не виконає всього, що міститься в рішенні; наприклад, якщо хтось не допустив відбирання у нього рухомої речі, але допустив, щоб вона була від нього винесена або вивезена; далі, якщо він відмовився від того, що є наслідком рішення, то він вважається тим, хто не підкорявся рішенню...

Титул IV. Про виклик до суду (De in jus volcando)

   4. (Ульпіан). Претор говорить: «Висхідних родичів патрона, дітей патронів і висхідних патрона ніхто не повинен викликати в суд без мого наказу»... § 2. Висхідних родичів розумій в значенні осіб тієї та іншої статі, але  слід запитати: чи в будь-якому ступені спорідненості? Деякі називають висхідними осіб до прапрапрадіда, а віддалені називаються предками; Помпоній передає, що так вважали стародавні юристи; але Гай Касій називає висхідними родичами всіх, незалежно від ступеня спорідненості. Цей погляд є більш етичним і панівним...

  10. (Ульпіан)... § 4. Хто відпущений на свободу будь-яким союзом (corpus) або колегією (collegia) чи громадою, той може викликати в суд окремих осіб (що входять до складу союзу, колегії або громади); бо він не є вільновідпущеним цих осіб; але він повинен мати пошану до держави, і якщо він хоче вести справу проти держави або об'єднання (universitas), то він повинен виклопотати у претора дозвіл, хоча б він мав намір викликати в суд керівника, ними призначеного...

  13. (Модестін). Взагалі ми не можемо викликати в суд без дозволу претора тих осіб, яким будь-що надається пошана...

  19. (Павло). Поза сумнівом, що достатньому покаранню піддається той, хто не захищається і ховається, оскільки супротивник вводиться у володіння його майном. Але якщо він дозволяє увійти до його будинку або буде помічений з вулиці, то Юліан говорить, що він може бути правильно покликаний до суду.

   20. (Гай). Але ніхто не сумнівається, що бути дозволено викликати в суд від вхідних дверей чи з лазні або з театру.

   21. (Павло). Хоча той, хто знаходиться у себе удома, може бути викликаний до суду, проте ніхто не може бути витягнутий зі свого будинку.

   22. (Гай)... § 1. Викликаний до суду може бути відпущений в двох випадках: якщо хто-небудь захищає його особу і якщо, поки він йде до суду, буде укладена мирова операція по даній справі.

Титул V. Якщо хтось, викликаний до суду, не піде або викличе особу, яку він не повинен був викликати на підставі едикту (Si quis in jus vocatus non ierit sive quis eum vocaverit, quern ex edicto non debuerit)

  2. (Павло). По будь-якій підставі викликаний до суду повинен з'явитися до претора або до інших осіб, що здійснюють юрисдикцію, щоб було з'ясовано, чи підсудний він даній юрисдикції. § 1. Якщо хто-небудь, викликаний в суд, не піде, то він буде присуджений [компетентним суддею] до штрафу...; рівним чином, якщо для позивача не має значення, щоб його супротивник з'явився саме в призначений час, то претор звільняє (відповідача) від покарання, наприклад, якщо цього дня, що був вказаний для явки до суду, суд не відбувається.

   3. (Ульпіан). Якщо хто-небудь обіцяв з'явитися в суд і не додав обіцянки неустойки (роеnа) і при тому він не з'явиться, то більш правильно пред'явити до нього через понесений позивачем збиток (condictio incerti)...

Титул VIІ. Щоб ніхто не затримував силою викликаного до суду (Ne quis eum qui in jus vocabitur vi eximat)

   1.

   2. (Павло). Проти едикту поступає і вільновідпущений, що викликає патрона, і той, хто затримує патрона силою; але в гіршому положенні знаходиться вільновідпущений, який при подібному делікті є позивачем. § 1. Те ж справедливе відносно того, хто викликає до суду іншу особу...Треба сказати безумовно, що не розглядається як затриманий той, до кого не можна було правомірно пред'явити позов.

   5. (Ульпіан). Якщо хто-небудь затримає чужими руками, то він відповідає за цими правилами, незалежно від того, був присутній він або був відсутній.

Титул VIII. Про те, як особа примушується до надання забезпечення або як дає клятвену обіцянку чи просто обіцянку (Qui satisdare cogantur vel jurato promittant vel suae promissioni committantur)

     15. (Мацер). Слід знати, що власники нерухомих маєтностей не примушуються до надання забезпечення. § 1. Слід визнавати за власника того, хто в полях або в місті володіє ділянкою землі цілком або в частині. Але і той, хто володіє державною землею за певну винагороду (ager vectigalis), тобто на праві емфітевзису, визнається власником; так само, хто має власність, повинен признаватися власником; але той, хто має лише узуфрукт, не є власником, як і написав Ульпіан. § 2. Кредитор, що прийняв річ в заставу, не є власником, хоча б він навіть мав володіння, йому передане або надане боржнику до запитання. § 3. Якщо ділянка землі дана в посаг, то як дружина, так і чоловік унаслідок володіння цією ділянкою визнаються власниками землі. § 4. В іншому положенні знаходиться той, хто має особисту вимогу про ділянку. § 5. Опікуни, незалежно від того, чи володіють їх підопічні або вони самі, займають місце власників; але якщо й один з опікунів був власником, то слід сказати те ж. § 6. Якщо ти висунеш вимогу про присудження тобі ділянки, якою володів я, і після того, як справа вирішена тобі на користь, я висуну апеляцію, то чи є я власником цієї ділянки?..

Титул X. Про особу, дії якої перешкодили будь-кому з'явитися

в суд (De eo реr quern factum erit quominus quis in judicio sistat)

   1. (Ульпіан). Претор визнавав за необхідний найсправедливіший чин карати  того, хто із злим наміром перешкодив кому-небудь з'явитися до суду. § 1. Слід думати, що діє із злим наміром не тільки той, хто своїми руками або через своїх людей утримував кого-небудь, але і той, хто просив інших, щоб вони утримували особу, зобов'язану з'явитися до суду, або відвели його, щоб він не з'явився до суду, незалежно від того, чи знали вони або не знали про цей задум. § 2. Ми розуміємо злий намір в тому значенні, що якщо хто-небудь повідомив тому, що йде до суду, сумну звістку, через яку для того виявилося необхідним не йти до суду, то він є відповідальним через цей едикт; але деякі думають, що викликаний до суду повинен сам відповідати за те, що був легковірний. § 3. Якщо відповідач через злий намір позивача не з'явиться до суду, то відповідач на підставі едикту не має позову проти позивача, оскільки він може бути задоволений єксцепцією, якщо до нього буде пред'явлений позов на підставі стипуляції про штраф за неявку до суду. § 4. Якщо декілька осіб вчинили дію через злий намір, то відповідають всі, але якщо один сплатить штраф, то інші звільняються від  сплати штрафу, оскільки позивач   не має інтересу стягати штраф з інших...

Титул XI. Якщо хто-небудь не виконає обіцянки з'явитися до суду (Si quis cautionibus in judicio sistendi causa factis non obtemperabit)

   2. (Ульпіан). Ми не вимагаємо, щоб відповідач з'явився до суду, якщо справа, з приводу якої він обіцяв з'явитися, є предметом мирової операції. Але це так, якщо мирова операція була укладена раніше, ніж потрібно було з'явитися до суду. В інших випадках, якщо мирова операція була укладена пізніше, відповідач повинен захищатися ексцепцією про злий намір (exceptio doli), бо хто ж піклується про штраф після здійснення мирової операції?... § 3. Якщо хто-небудь обіцяв з'явитися до суду і не може з'явитися, оскільки йому перешкоджає стан здоров'я, або негода, або повінь, то він захищається ексцепцією – і з достатньою підставою. Оскільки в такій обіцянці йшлося про присутність особи на суді, то як може з'явитися до суду той, кому перешкоджав поганий стан здоров'я. Навіть Закон XII таблиць наказує відкласти день суду, якщо судді або будь-кому з позивачів перешкодила важка хвороба. § 4. Якщо жінка не з'явилася в суд не унаслідок хвороби, але унаслідок вагітності, то, як говорить Лабеон, вона може пред'явити ексцепцію...

Титул XII. Про дні, коли не проводиться суд, і про відстрочення, і про різні терміни (De feriis et dilationibus et diversis temporibus)

   1. (Ульпіан). У пропозиції божественного Марка сенату виражено, що ніхто не повинен примушувати свого супротивника з'явитися в суд під час жнив або збору винограду, оскільки люди, зайняті сільськими роботами, не можуть бути примушені з'явитися до суду. § 1. Але якщо претор або з не відання, або внаслідок недбалості розпорядився про їх виклик, і вони добровільно з'явилися, і він винесе постанову в їх присутності і з їх згоди, то рішення залишиться в силі, хоча він і неправильно поступив, викликавши їх. Якщо ж в їх відсутність він, не дивлячись на це, винесе постанову, то правильно сказати, що рішення нікчемне, бо дія претора не повинна відміняти права, і за допомогою апеляції рішення відміняється. § 2. Але виключаються деякі справи, в яких можна примушувати з'явитися до претора, саме в той час, коли відбуваються жнива або збір винограду, зокрема, якщо річ може загинути від часу, тобто якщо відстрочення може знищити позов. Звичайно, якщо справа невідкладна, то ми примушені з'явитися до претора; проте справедливо примушувати до явки лише для того, щоб була проведена litis contestatio; так і виражені в самих словах пропозиції сенату. Взагалі якщо після litis contestatio одна із сторін відмовляється вести справу далі, то пропозиція сенату надає їй відстрочення…

Титул XIV. Про договори (De расtis)

   1. (Ульпіан). Справедливість цього едикту випливає з самої природи. Бо що більш відповідає людській чесності, ніж дотримувати те, про що люди домовилися. § 1. Слово «расtum» походить від «расtio», звідти відбувається і слово «pax». § 2. Договір є угодою двох або кількох про одне за їх згодою. § 3. Слово «угода» (conventio) має загальний сенс і відноситься до всього, про що погоджуються, ведучі один з одним справи, в цілях здійснення операції або мирової угоди. Як мовиться «convenire» про те, хто збираються і сходяться з різних місць в одне місце, так це слово додається і до тих, які погоджуються про одне і те ж, виходячи з різних спонук душі, тобто сходяться на одному рішенні. Слово conventio (угода) є настільки загальним, що, як добре сказав Педій, немає жодного контракту, жодного зобов'язання, де б не містилося угоди, незалежно від того, чи скоюється воно за допомогою речі (передачі речі) або слів, бо і стипуляція, яка скоюється за допомогою слів, нікчемна, якщо немає згоди. § 4. Але багато угод одержують інші назви, наприклад: купівля, наймання, застава або стипуляція.

   2. (Павло). Лабеон говорить, що можна досягти угоди або за допомогою речі, або за допомогою листа, або навіть за допомогою вісника (nuntius), якщо сторони не знаходяться в одному місці; визнається навіть, що можна досягти угоди мовчазною згодою; так, якщо моєму боржнику я поверну боргову розписку, то ясно, що між нами є угода про те, що я не пред'являтиму вимоги, і йому в майбутньому надається можливість заявити эксцепцію, що випливає з угоди.

   3. (Модестін). Після того, як застава повернена боржнику, якщо гроші не були сплачені, немає сумніву, що можна стягти борг, якщо не доведено, що осоружне було предметом особливих переговорів.

   4. (Павло). Рівним чином, оскільки мають силу навіть мовчазні угоди, то встановлено, що при наймі житла в містах все те, що увезено і внесено (наймачем), є заставою для наймодавця, хоч би і не було ніякої спеціальної угоди. § 1. Згідно з цим і німий може укласти договір...

   6. (Павло). Законна угода – це те, що закріплене яким-небудь законом, іноді з договору виникає або договором погашається, або підтримується законом чи сенатус-консультом.

7. (Ульпіан). Угоди, засновані на праві народів, іноді породжують позови, іноді – ексцепцією… § 8. Деякі з договорів відносяться до речі, деякі – до особи. Відноситься до речі (договір), якщо я за угодою зобов'язав взагалі не пред'являти вимоги (по даній справі); відноситься до особи (договір), якщо я за ним зобов'язав не пред'являти вимоги до певної особи, тобто не вимагати з Люція Тиція. Чи відноситься договір до речі або до особи – це з'ясовується не менше із слів, ніж з наміру договірних, бо в більшості випадків, як говорить Педій, вказівка на особу включається в договір не для того, щоб зробити договір особистим, а щоб показати, з ким укладений договір. § 9 Претор говорить, що він не охоронятиме договір, укладений із злим наміром...

   9. (Павло). Якщо декілька осіб мають один позов, то вони вважаються за одне...

   28. (Гай). Угоди проти правил цивільного права не мають сили...  2. Якщо син або раб уклали договір про те, що вони самі не пред'являтимуть вимоги, то договір недійсний. Але якщо вони уклали договір, що відноситься до певної речі, тобто що не повинно бути пред'явлено вимогу про певний предмет, то цей їх договір матиме силу проти батька або пана, якщо син або раб мають вільне управління пекуліїм і та річ, про яку вони уклали договір, входить до складу пекулію...

   38. (Папініан). Публічне право не може бути змінне договорами приватних осіб…