Розділ X ПОСАДОВІ ОСОБИ ОРГАНІВ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА

Стаття 62. Вимоги до посадових осіб органів акціонерного

товариства

1. Посадовими особами органів акціонерного товариства не можуть бути народні депутати України, члени Кабінету Міністрів України, керівники центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, військовослужбовці, посадові особи органів прокуратури, суду, служби безпеки, внутрішніх справ, державні службовці, крім випадків, коли вони виконують функції з управління корпоративними правами держави та представляють інтереси держави або територіальної громади в наглядовій раді або ревізійній комісії товариства.

Особи, яким суд заборонив займатися певним видом діяльності, не можуть бути посадовими особами органів товариства, що провадить цей вид діяльності. Особи, які мають непогашену судимість за злочини проти власності, службові чи господарські злочини, не можуть бути посадовими особами органів товариства.

2. Посадові особи органів акціонерного товариства не мають права розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства, крім випадків, передбачених законом.

3. Посадові особи органів товариства на вимогу ревізійної комісії (ревізора) або аудитора зобов’язані надати документи про фінансово-господарську діяльність товариства.

4. Посадовим особам органів акціонерного товариства виплачується винагорода тільки на умовах, які встановлюються цивільно-правовими договорами або трудовим договором, укладеним з ними.

1. Посадові особи органів AT (визначення цього терміна міститься в п. 15 ст. 2 Закону ПАТ) забезпечують організацію його діяльності, прийняття (в межах, визначених законом і статутом) та виконання рішень органів AT, контроль за діяльністю AT (що стосується членів HP, РК/ревізора). У зв’язку з цим коментований закон встановлює низку вимог до таких осіб з огляду на необхідність захисту інтересів AT та їх акціонерів, а в певних випадках — інтересів держави чи територіальної громади.

Посадовими особами органів AT можуть бути так звані суб’єкти відповідальності за корупційні порушення — у разі виконання ними функцій держави або органів місцевого самоврядування (якщо вони представляють інтереси держави в HP або РК AT чи здійснюють функції з управління акціями, що належать державі) або у разі якщо вони звільнилися з відповідних посад, проте на них протягом встановленого строку поширюються обмеження, передбачені Законом «Про засади запобігання та протидії корупції» від 11 червня 2009 р. (далі — Закон від 11.06.09). Згідно з цим Законом:

— до суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення належать (ст.

1) особи, уповноважені на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування: а) Президент України, Голова Верховної Ради України та його заступники, Прем’єр-міністр України та інші члени КМУ, Голова СБУ, Генеральний прокурор України, Голова НБУ, Голова Рахункової палати, Уповноважений ВР України з прав людини, Голова ВР Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим; б) народні депутати України, депутати ВР Автономної Респуб-

ліки Крим, депутати місцевих рад; в) державні службовці; г) посадові особи місцевого самоврядування; ґ) військові посадові особи Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань; д) судді КСУ, професійні судді, народні засідателі і присяжні; е) особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України; є) посадові особи і працівники органів прокуратури, дипломатичної служби, митної служби, державної податкової служби; ж) посадові та службові особи інших органів державної влади;

2) особи, які для цілей Закону від 11.06.09 прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування: а) посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені в п. 1 ч. 1 цієї статті, але одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету; б) члени окружних/територіальних та дільничних виборчих комісій; в) керівники громадських організацій, які частково фінансуються з державного чи місцевого бюджету; г) помічники-консультанти народних депутатів України та інших виборних осіб, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету; ґ) особи, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, експерти, оцінювачі, арбітражні керуючі, незалежні посередники чи члени трудового арбітражу під час розгляду колективних трудових спорів, третейські судді, а також, у встановлених законом випадках, інші особи); д) посадові особи іноземних держав (особи, які обіймають посади в законодавчому, виконавчому, адміністративному або судовому органі іноземної держави, а також інші особи, які здійснюють функції держави для іноземної держави, зокрема для державного органу або державного підприємства); е) посадові особи міжнародних організацій (працівники міжнародної організації чи будь-які інші особи, уповноважені такою організацією діяти від її імені);

3) особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або особи, спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків у юридичних особах, а також фізичні особи—підприємці;

4) посадові особи юридичних осіб, фізичні особи — у разі одержання від них особами, зазначеними в пунктах 1, 2 ч.

ст. 2, або за участю цих осіб іншими особами неправомірної вигоди;

5) юридичні особи — у визначених законом випадках;

— відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону від 11.06.09 особам, зазначеним у пунктах 1—3 ч. 1 ст. 2, забороняється: 1) використовувати своє службове становище з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб; 2) займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту, що здійснюються в позаробочий час) безпосередньо або через інших осіб, якщо інше не передбачено законом; 3) входити, у тому числі через інших осіб, до складу органу управління чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі, та представляють інтереси держави в раді товариства (спостережній раді), ревізійній комісії господарського товариства), якщо інше не передбачено законом; 4) відмовляти фізичним або юридичним особам в інформації, надання якої передбачено законом, надавати недостовірну чи не в повному обсязі інформацію (проте обмеження, передбачені пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 4, не поширюються на депутатів ВР Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі), а також на осіб, зазначених у п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону від 11.06.09;

— статтею 7 передбачено, що встановлені законами обмеження щодо осіб, зазначених у пунктах 1, 2 ч. 1 ст. 2 цього Закону, зберігаються протягом, двох років після звільнення таких осіб з посад або припинення ними ѳ установленому порядку діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави, органів місцевого самоврядування, за умови, що обов'язки цих осіб на новій посаді у приватному секторі безпосередньо пов’язані з функціями, які виконували особи, перебуваючи на попередній посаді;

— згідно зі ст.

наявність яких може вплинути на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень);

— відповідно до ст. 14 не є конфіденційною та не може становити комерційну або банківську таємницю інформація про:

1) розміри, види благодійної та іншої допомоги, що надається фізичним та юридичним особам чи одержується від них особами, зазначеними в пунктах 1, 2 ч. 1 ст. 2 Закону від 11.06.09;

2) розміри, види винагороди, що одержують особи, зазначені в пунктах 1, 2 ч. 1 ст. 2 Закону від 11.06.09, а також правочини, пов’язані з одержанням подарунків цими особами або близькими їм особами; 3) працевлаштування, виконання робіт, надання послуг за цивільно-правовими угодами близьким особам осіб, зазначених у пунктах 1, 2 ч. 1 ст. 2 Закону від 11.06.09, якщо інше не передбачено законом;

— згідно зі ст. 18 за вчинення корупційних правопорушень особи, зазначені в ч. 1 ст. 2 Закону від 11.06.09, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової або дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку, а відомості про таких осіб у триденний строк з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили, зокрема про притягнення їх до цивільно-правової відповідальності, накладення дисциплінарного стягнення заносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення.

2. Розділ X (статті 62, 63) Закону ПАТ не досить грунтовно регулює відносини, пов’язані з виконанням обов’язків посадової особи, закріплюючи лише положення щодо:

а) принципу виплати винагороди — лише на умовах, які встановлюються цивільно-правовими договорами або трудовим договором, укладеним з посадовими особами (ч.

б) кола обов'язків — не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства, крім випадків, передбачених законом (ч. 2 коментованої статті); надавати на вимогу РК/ревізора AT або аудитора документи про фінансово-господарську діяльність товариства (ч. З коментованої статті); діяти в інтересах AT, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства (ч. 1 ст. 63);

в) відповідальності перед товариством за збитки, завдані AT своїми діями/бездіяльністю, та солідарного характеру такої відповідальності — у разі якщо останню несуть кілька посадових осіб (частини 2 і 3 ст. 63). Разом з тим, низка положень щодо посадових осіб органів AT містяться у статтях Закону ПАТ, що сто-

суються органів управління AT: HP (статті 52—57), ВО (статті 58—61) і контрольного органу — РК/ревізора (ст. 73); виконання певних дій, зокрема зберігання чи надання інформації (ст. 36, абз. 2 ч. 4 ст. 40, ст. 71, частини 2 і б ст. 75, статті 77, 78 тощо. Відповідальність за неправомірне використання посадовими особами органів AT комерційної таємниці AT може наставати відповідно до Закону ПЗВНК [29] (статті 16, 17, 23, 24), ГК (статті 36, 37) та КпАП [5] (ст. 164^).

На локальному рівні товариство може більш грунтовно врегулювати питання щодо прав та обов’язків посадових осіб органів AT, керуючись при цьому затвердженими ДКЦПФР Принципами корпоративного управління [71].

Стаття 63. Відповідальність посадових осіб органів акціонерного товариства

1. Посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства.

2. Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом.

3. У разі якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед товариством є солідарною.

1. Коментована стаття містить ключову вимогу до посадових осіб органів AT — діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, статуту AT та інших його документів (положень, рішень органів управління AT, прийнятих відповідно до вимог законодавства та в межах своєї компетенції). Принципи корпоративного управління [71] (п. 3.3) більш ґрунтовно визначають особливості правового статусу посадових осіб органів AT, включаючи й вимоги до них: добросовісно та розумно діяти в найкращих інтересах AT (пп. 3.3.1), розкривати інформацію про наявність у них конфлікту інтересів стосовно будь-якого рішення (правочину) AT (пп. 3.3.2); не використовувати у власних інтересах ділові можливості товариства (пп. 3.3.3).

Якщо вимога щодо розкриття інформації про наявність у посадової особи органів AT конфлікту інтересів стосовно правочи- нів AT встановлена в статтях 71 і 72 Закону ПАТ, то іншим, закріпленим у вищезгаданих Принципах (з достатньою деталізацією), вимогам у ньому приділяється значно менше уваги. Таким чином, доцільно на локальному рівні компенсувати прогалини Закону ПАТ щодо обов’язків і відповідальності посадових осіб органів AT, аби попередити зловживання з їх боку і змен-

13-9-931

шити негативні наслідки від неналежного виконання ними своїх обов'язків.

2. Положення щодо відповідальності посадових осіб за збитки, завдані товариству їх діями (бездіяльністю), є традиційним для учасників як корпоративних, так і трудових відносин. Згадка про ці два види правовідносин стосується саме посадових осіб органів AT, оскільки частина їх виконують свої посадові обов’язки на підставі цивільно-правового договору (члени HP), а інші (зокрема члени ВО) — як наймані працівники (навіть за наявності у них статусу акціонера товариства). Це означає, що перші нестимуть цивільно-правову відповідальність за заподіяну з їх вини шкоду товариству згідно з ЦК, а другі — матеріальну відповідальність згідно з трудовим законодавством.

3. Вимога щодо солідарної відповідальності посадових осіб стосується випадків заподіяння шкоди товариству внаслідок колегіального прийняття невигідного для товариства рішення. Відповідальність у такому разі мають нести члени колегіального органу, які голосували за прийняття зазначеного рішення; при цьому вони повинні відповідати як солідарні боржники (відповідні положення містяться в ЦК — статті 543, 544).

Згідно з ч. З ст. 42 рішення про звернення з позовом до посадових осіб органів товариства стосовно відшкодування збитків, завданих товариству, приймається 33 простою більшістю голосів (встановлення статутом більшої кількості голосів заборонено, що є певною гарантією врахування інтересів дрібних акціонерів, а не лише крупних акціонерів, представниками яких можуть бути такі посадові особи).

Див. також коментар до ст. 58.