Вимоги до виконавчого документа
Усі процесуальні кодекси передбачають правило, за яким виконавчі документи, що видаються в рамках того чи іншого виду судочинства, мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим ЗУ «Про виконавче провадження».
Так, згідно ст. 18 зазначеного Закону у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, власне ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб’єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;
4) резолютивна частина рішення;
5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;
6) строк пред’явлення виконавчого документа до виконання.
Варто відзначити, що ці вимоги адресовані суду, який складав виконавчий документ. Разом з тим бувають випадки, коли суди допускають упущення певних даних, фактично порушуючи описані вище вимоги.
Справа у тому, що суди вносять до виконавчих документів лише ті дані, які наявні у матеріалах справи, і не здійснюють заходів з пошуку додаткових даних, які у справі відсутні, але повинні бути внесені до виконавчого документа. Тому стягувачу, за можливості, важливо самому подбати, аби у матеріалах справи були присутні усі дані, які включаються до виконавчого документа, адже відсутність таких даних стане підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження по справі.Судовій практиці, зокрема, відомі випадки відсутності у виконавчому документі індивідуального ідентифікаційного номеру фізичної особи чи ідентифікаційного коду суб’єкта господарської діяльності. Законодавець, вносячи до ЗУ «Про виконавче провадження» відповідні положення, не подумав про те, що жодній фізичній чи юридичній особі ні один розпорядник персональних даних не надасть індивідуальний ідентифікаційний номер іншої фізичної особи без згоди такої особи. Отримати ідентифікаційний код суб’єкта господарської діяльності можна, але за ці дані необхідно платити. Найгірше, що такі дані не є обов’язковими для включення до позовної заяви будь-якого виду судочинства, і часто виходить, що, отримавши судове рішення на свою користь, а також неправильно оформлений судом виконавчий документ, стягувач позбавлений процесуальних можливостей внести до нього зміни, і, відповідно, не може звернути такий документ до стягнення. Державні виконавці, як правило, у таких випадках відмовляють у відкритті виконавчого провадження у зв’язку із тим, що виконавчий документ не відповідає встановленим вимогам.
Враховуючи описане вище, ми радимо іще в процесі судового розгляду справи подати до суду клопотання про отримання відповідних даних самим судом. У такому випадку Ви подбаєте про те, аби у матеріалах справи були присутні усі необхідні дані. Якщо ж із якоїсь причини суд цього не забезпечив, існує і інший шлях. ЕПЛ у своїй практиці зіткнулася із такими двома випадками.