Местное самоуправление после конституционной реформы: плюсы и минусы
Конституционная реформа заложила истоки новой истории Украины, так или иначе, перераспределила полномочия политических элит. Стоит заметить, что реформирование главного государственного закона имело скорее срочный характер, чем обдуманное отражение волеизъявления народа.
Конституционная реформа изменила не только форму, но и содержание политического портрета Украины. Политические силы, выигравшие в парламентской гонке, заняли посты абсолютно всех уровней власти, депутатами стали и стар и млад. Политические силы заполняли избирательные списки, как могли и чем могли.
Положительным моментом отражения Конституционной реформы на местном уровне можно считать более демократичное распределение депутатских кресел. Процентные показатели присутствия тех или иных политических сил, отражают уровень доверия к ним, в определенном регионе. Реформа ставит все на свои места, в большей степени отражает волю народа, к чему Украина так долго стремилась. При этом представители различных политических сил выполняют свои обязанности плечо к плечу, участвуют в дискуссиях и ведут координационную деятельность абсолютно нормально, как собственно это и должно быть.
Что же касается отрицательных моментов, то конечно стоит заметить, невозможность корректного распределения депутатов по отраслевым комиссиям, то есть далеко не все члены депутатских комиссий имеют представление о деятельности в рамках отрасли. Еще один момент касается присутствия депутатов, не имеющих и малейшего представления о депутатской деятельности, чисто случайно прошедшие по избирательным спискам совсем не ожидая этого, что не делает чести политическим силам.
Украина вступила в период изменений, неизвестно, сколько их еще будет, но они будут обязательно.
Конституционная реформа не решает всех проблем даже в политике, страна все еще остается биполярной, но одно понятно точно, что реформа уровняла шансы противоборствующих сил и внесла некое равновесие, как во власть, так и в другие сферы. Единственное, что будет способствовать устойчивому развитию Украины, это тесное взаимодействие демократическихсвоих полномочий, отслеживали реальные изменения в экономике и социальной жизни украинских граждан. Выполнение всех этих функции - конкретные шаги к обеспечению эффективного представительство региона.
Виктория Орёл, интерн Симферопольского городского совета
Отже, за пропорційної системи партія виступає як самодостатня «виборча машина», що стає єдиним інструментом формування представницьких органів на місцях. Саме вона, прийшовши до влади, визначає проблеми та пропонує шляхи їх вирішення, визначає загальну політику, пріоритетні напрямки, а найголовніше, наповнює кабінети кваліфікованими кадрами та налагоджує системну роботу.
Чи були готові політичні партії до покладених на них новим виборчим законодавством завдань? Об'єктивно - ні. Адже для цього партія має бути достатньо структурованою, мати розгалужене представництво по всій країні, систему підготовки кадрів, постійну роботу в регіонах, тощо. Автор не бачить жодної політичної сили, яка б задовольняла хоча б визначені критерії в повній мірі. Про роботу партійного апарату, особливо на місцях, свідчить низький рівень довіри до них виборців. Адже громадяни стикаються з ними лише під час виборів, наїдаються черговими обіцянками та залишаються забутими до чергових перегонів.
Під час перших пропорційних виборів на місцях все ще спрацював мажоритарний принцип вибору саме харизматичного лідера, а не політичної сили за її ідеологічною особливістю. Причинами стала низька виборча культуру громадян (більшість не знали, що місцеві вибори відбуватимуться на пропорційній основі), велика кількість політичних партій, в повних списках яких дуже важко зорієнтуватися пересічному виборцю, а також те, що вибори всеукраїнського масштабу відвернули увагу від регіональних.
Це в решті-решт негативно вплинуло на системність роботи місцевих рад.Перші півроку роботи свідчать про те, що ховаючись за спинами лідерів, до рад прийшли люди не достатньо компетентні. На багатьох рівнях так і не було сформовано ефективних команд.
Для того, щоб партія відповідально поставилася до підбору кадрів у своїх списках, необхідно, щоб громада мала можливість контролювати цей процес. Якщо громадянин не має можливості впливу на наповнення списку політичної партії до офіційної реєстрації, то виходом із ситуації могли б стати відкриті, або так звані «м'які» партійні списки, коли виборець голосує за партію та сам розподіляє місця серед запропонованих політичною силою претендентів, таким чином вберігши себе від м'яко каучи випадкових людей в органах місцевого самоврядування. Натомість, ми зіштовхнулися з тим, що пересічному виборцеві було дуже важко познайомитися із списком партії (не лише першою п'ятіркою), а також із баченням цих людей стосовно їх діяльності в регіоні після виборів.
Об'єктивно, місцеві органи самоврядування переживають перехідний період. Тому не дивно, що під час їхньої роботи виникають конфлікти та непорозуміння. До них можна зарахувати і купу неузгоджень стосовно того, хто в яку раду піде (адже за законодавством кандидат міг йти по спискам кількох рад одночасно), коли протягом тривалого часу не було відомо повний склад депутатів, і зрив сесій, через нездатність політичних сил домовитися між собою, і затяжний процес з утворенням стабільної коаліції та виникнення тимчасових, які не
співпадали з київськими варіантами, намагання прийняти рішень, які не входять до компетенції ради (наприклад мовне питання в міській раді). Але найгірше те, що все це забирало час від нагальних господарчих та соціальних проблем, які мали вирішуватися у місті. Певний час в деяких відділах відмовлялися підписувати термінові, але довгострокові документи, так як не були впевнені в політичній ситуації. Вже зараз можна говорити про те, що муніципальне життя стало більш заполітизоване, а рішення стосовно тих чи інших питань приймаються не з господарської, а з політичної точки зору.
Турбує також і брак механізмів, які б забезпечували відкритість з боку депутатів та контроль над їх діями з боку громадян.
Не прописано в законодавстві, що політична сила зобов'язана дотримуватися своїх передвиборчих обіцянок. Також не існує механізм відслідковування виконання депутатами місцевих програм партій та звітування перед виборцями за їх виконання. Це справа відповідальності політичної партії перед своїми виборцями. Нажаль, інформація, наявна в ЗМІ стосовно сесій різних рад реально не відображає того, що відбувається в сесійних залах, як фракції і в якому складі голосують за ті чи інші рішення і як це співпадає із програмними засадами партії. Ось виходить, що виборець не володіючи більшістю інформації стосовно своїх обранців ризикує вже вкотре «повірити їм на слово», що зовсім не зобов'язує партії свого слова дотримуватися. А вибір 'рунтуватиметься на пустих гаслах чи якихось випадкових факторах, а не на аналізі та узагальненні попередньої діяльності політичної сили.Не відбулося також і синхронного відображення представників політичних партій на керівних посадах у радах пропорційно до волевиявлення населення. Тоді яка політична сила має взяти на себе відповідальність за процеси, які відбуваються в громаді: та, що набрала найбільше голосів чи та, чиї представники займають керівні посади? В пошуках крайнього важко не заплутатися.
Загалом, застосування пропорційної системи на місцевих виборах викликала багато схвальних відгуків, але воно не призвело до очікуваної стабілізації в суспільстві. Більше того загальнополітична ситуація в країні продовжує негативно впливати на системність роботи місцевих рад. Аби врегулювати ситуацію, необхідно по-перше внести зміни до виборчого законодавства, а саме: підвищити прохідний бар'єр, запровадити відкриті партійні списки, розвести вибори в часі. По-друге, суспільство має усвідомити новий принцип обрання місцевої еліти та виокремити ті політичні сили, які б заслуговували на його довіру з одного боку. А з іншого - створити ефективні механізми контролю за їх діяльністю.
Тетяна Пекур, інтерн Чернігівської міської ради
общественных институтов на действия органов власти.
В демократическом обществе обратная связь может проявляться в различных формах, начиная хотя бы с периодического изучения общественного мнения по поводу того или иного решения, действий власти до создания провластных подразделений, которые профессионально изучали бы запросы и предложения граждан в решении основных политических, экономических, социальных проблем и т.д.Также не стоит забывать о немаловажной роли СМИ в жизни общества. Следует по максимуму использовать возможности масс-медиа (причем не только в период предвыборной кампании). Неплохой практикой является выступление депутата по радио, телевидению, практика «горячих линий» в газетах, где он имеет возможность общаться с населением, таким образом обеспечивая эффективну обратную связь с населением. Да и сами СМИ должны знать конкретных депутатов, занимающихся теми или иными вопросами, чтобы при возможности получить от них квалифицированные комментарии по тем или иным вопросам. Когда депутат предстает в роли интересного и «вменяемого» комментатора, это «на руку» не только масс-медиа, но и самому народному избраннику. Ведь это дает возможность напрямую донести свою точку зрения до общественности. На этом этапе важно изучить СМИ региона (округа) по авторитетности, популярности, уровню доверия. Это даст возможность расставить свои приоритеты над. Не следует исключать сотрудничества представителей власти с различными общественными организациями. «Власть должна быть честной и открытой, действовать в интересах общества в целом и человека в частности». Стоит, по крайней мере, стремиться к этому.
Публичность играет немаловажную роль, ведь именно она приводит к повышению авторитета депутатов. Как следствие - весомая роль в исполнительных органах власти, что может обеспечить решение той или иной задачи, лоббирования тех или иных интересов. А, как известно публичность депутатской деятельности тесно взаимосвязана с публичностью работы совета и его исполнительных органов. И чем прозрачнее будет деятельность совета, тем больше влияния сможет оказывать депутат на процесс принятия решений. Далее все происходит по иерархической последовательности (снизу-вверх). Главное - хорошо налаженная связь между всеми составляющими звеньями одной цепи. Это, возможно, позволит обеспечить «первые места» в партийных списках. А при условии набирания партией достаточного количества голосов, и обеспечит прохождение депутата в Верховную Раду Украины, где возможно лоббирование свои интересов (интересов региона). Таким образом, будет осуществляться своеобразная конкуренция между регионами. Соответственно, чем больше и лучше будет представлен регион и его проблемы, тем больший результат будет достигнут. А здоровая конкуренция - есть отличный показатель демократичности отношений.
На должном уровне организовать общественные институты, которые бы обеспечили реальную оценку исполнения органами местного самоуправления