Залізодефіцитна анемія

Залізодефіцитна анемія (ЗДА) — захворювання, яке характеризу­ється зниженням вмісту гемоглобіну (НЬ) у сироватці крові унаслідок дефіциту заліза в організмі при порушенні його надходження, засвоєн­ня або патологічних втрат.

За даними ВООЗ (1973) — нижня межа рівня НЬ у дітей віком до 6-й років складає 110 г/л, а у дітей старше 6-й років — 120 г/л. ЗДА — одне з найбільш поширених захворювань як серед дитячого населення, так і серед дорослих. За даними ВООЗ (1985), на дефіцит заліза страждає майже 30% населення планети.

Поширеність ЗДА серед дітей складає близько 18% у школярів і біль­ше 50% — у дітей раннього віку.

Етіологія

1.Антенатальні припини:

• порушення матково-плацентарного кровотоку (гестози, загроза переривання вагітності, гіпоксія плоду);

• недоношеність, багатопліддя, часті вагітності (інтервал менше 1,5-2 роки);

• глибокий і тривалий залізодефіцитний стан вагітної;

• хронічна інтоксикація плоду (куріння вагітної, алкоголізм, нарко­манія, професійні шкідливості).

2. Інтранатальні причини: фетоплацентарна трансфузія, передчасне або пізнє перев’язування пуповини.

3. Постнатальні причини:

• недостатнє надходження заліза з їжею (нераціональне вигодову­вання, відсутність м’яса і інших продуктів тваринного походжен­ня, багатих на залізо, у харчовому раціоні дитини);

• порушення всмоктування заліза у кишечнику (синдром мальаб- сорбції, дисбіоз, тривалий діарейний синдром);

• підвищена потреба у залізі дітей з високими темпами росту (не­доношені, діти з надмірною масою тіла), часто- і тривалохворію- чих дітей;

• підвищені мікровтрати заліза (атопічний дерматит, гельмінтози, тривалі геморагічні маткові виділення у дівчаток у період станов­лення менструального циклу).

Патогенез. В основі патогенезу ЗДА лежать два основні механізми. По-перше, розвиваються гіпоксичні зміни у тканинах і органах у резуль­таті зниження гемоглобіну.

Класифікація ЗДА. На сьогоднішній день ступінь важкості ЗДА ви­значається по рівню НЬ у сироватці крові:

Легкий ступінь (І ступінь) — НЬ 109-91 г/л;

Середній ступінь (II ступінь) — НЬ 90-71 г/л;

Важкий ступінь (III ступінь) — НЬ 70-51 г/л;

Надважкий ступінь (IY ступінь) — НЬ — 50 г/л і нижче.

Клініка. Сидвропенічний синдром (епітеліальний): блідість і сухість шкіри і слизових, при рівні НЬ 90 г/л і нижче — шкіра з восковидним відтінком; витонченість, підвищена ламкість і випадіння волосся, не­правильної форми нігті, їх розшарування, ангулярний стоматит, атро­фія сосочків язика.

Шлунково-кишковий синдром: зниження апетиту (часто — це провід­ний симптом, який привертає до себе увагу) іноді значне — аж до ано- рексії, спотворення нюху і апетиту — дитина їсть неїстівні речовини (крейда, пісок, дерево і інші), гепатолієнальний синдром.

Серцево-судинний синдром: тахікардія, розширення лівої межі серця, послаблення тонів серця, систолічний шум функціонального характеру над верхівкою серця.

Астено-вегетативний синдром: характерний для дітей старшого ві­ку — часті головні болі, запаморочення, сонливість, зниження пам’яті, уваги, підвищена втомлюваність, тенденція до гіпотонії.

При важкій анемії можлива задишка, м’язева слабкість, зниження імунітету і, як наслідок, часті захворювання.

Лабораторна діагностика

1. Загальний аналіз крові (зниження рівня НЬ, кількості еритроцитів, збільшення ретикулоцитів, анізоцитоз, пойкілоцитоз).

2 Сироваткове залізо (знижується залежно від важкості, норма — 10,6-21,4 мкмоль/л).

3. Загальна залізозв’язуюча здатність сироватки крові (підвищуєть­ся, норма — 44,6-62,5 мкмоль/л).

4. Коефіцієнт насичення трансферину залізом (знижується, норма — 20-50%).

Диференціальний діагноз ЗДА проводиться з анеміями іншого Гене­зу.

Лікування. Лікування ЗДА І ступеня проводиться, як правило, ам­булаторно під наглядом сімейного лікаря, важчі анемії — в умовах ста­ціонару.

Основні напрямки лікування:

• усунення причини, яка призвела до розвитку анемії;

• дієтотерапія, яка передбачає включення в меню м’яса, м’ясних продуктів і інших продуктів харчування, які містять багато заліза згідно з віком дитини.

• патогенетичне лікування — препарати заліза;

• профілактичні заходи, спрямовані на попередження її рецидиву.

При анемії І ступеня (НЬ 100 г/л і вище), викликаною погрішностями у харчуванні, корекція дефіциту заліза проводиться за рахунок дієтоте­рапії, препарати заліза у даній ситуації не призначаються.

Препарати заліза призначають дітям переважно ентерально у вигля­ді крапель, сиропів, таблеток (актиферин, гемофер, ферум — лек, фер- роплекс, тотема та інші). Добові терапевтичні дози ентеральних препа­ратів заліза наступні:

діти до 3-х років — 3-5 мг/кг/добу елементарного заліза;

діти віком від 3-х до 7-й років — 50-70 мг/добу елементарного заліза; діти старші 7-й років — 100 мг/добу елементарного заліза.

Лікування ЗДА препаратами заліза проводиться до нормалізації рів­ня НЬ, але не менше 1-2 місяців, з наступним зменшенням дози наполо­вину. Тривалість лікування — 6 місяців, у недоношених — до 2-х років. Препарати заліза доцільніше приймати до вживання їжі, недоцільно за­пивати молоком чи чаєм (Са і танін погіршують всмоктування заліза). При анемії важкого ступеня у лікувальний комплекс необхідно включа­ти вітаміни гр. В, С, фолієву кислоту.

Парентеральне введення препаратів заліза проводиться за певними показами: синдром порушеного всмоктування, важкий ступінь ЗДА, непереносимість чи неефективність ентеральних препаратів, стан піс­ля великої резекції шлунку чи кишечника.

Добова доза елементарного заліза для парентерального введення (ферум — лек) наступна: для дітей 1-12 місяців — 25 мг/добу; 1-3 ро­ки — 25-40 мг/добу; старше 3-х років — 40-50 мг/добу. Курс лікуван­ня 5-10 ін’єкцій, з наступним ентеральним застосуванням профілактич­них доз.

Гемотрансфузії (переливання еритроцитарної маси чи відмитих ери- | троцитів) проводяться лише за життєвими показами.

Профілактика. Необхідно проводити вагітним жінкам з групи ризи­ку, починаючи з 2-ї половини вагітності препаратами заліза чи полівіта­мінними комплексами, збагаченими залізом, а також дітям з групи висо­кого ризику розвитку ЗДА. Профілактична доза складає 0,5-1 мг/кг/до- бу протягом 3-6 місяців.

Діти, які перенесли ЗДА, знаходяться на диспансерному обліку протягом 3-х років.