Токсокароз

Збудник — нематода сімейства Anisakidae роду Тохосага. Відомо два види токсокар: Tocsocara canis — гельмінт, що вражає представників сі­мейства псових, і Тохосага mystax — гельмінт сімейства кошачих.

Цикл розвитку

Джерелом інвазії для людей є собаки, які забруднюють грунт яйця­ми токсокар, що виділяються з фекаліями. Зараження людини відбува­ється при проковтуванні інвазивних яєць токсокар. У проксимально­му відділі тонкого кишечника з яєць виходять личинки, які через сли­зову оболонку проникають в кров’яне русло, заносяться в печінку і пра­ву половину серця. Потрапивши в легеневу артерію, личинки продов­жують міграцію і переходять з капілярів в легеневу вену, досягають лі­вої половини серця і потім розносяться кров’ю по різних органах і тка­нинах. Мігруючи, вони досягають місця, де діаметр судини їх не пропу­скає і покидають кров’яне русло. Личинки токсокар осідають в печінці, легенях, серці, нирках, підшлунковій залозі, головному мозку, очах та інших органах і тканинах. Там вони зберігають життєздатність протя-

гом тривалого часу (місяці, роки). Личинки, що осіли в тканинах, пере­бувають в стані «дрімоти», а потім під впливом якихось чинників акти­візуються і продовжують міграцію, обумовлюючи рецидиви захворю­вання. З часом частина личинок інкапсулюється і поступово руйнуєть­ся усередині капсули.

Клініка

Захворювання характеризується тривалим і рецидивуючим перебі­гом, поліморфізмом клінічних проявів, обумовлених міграцією личи­нок токсокар по різних органах і тканинах.

Залежно від симптомів, які переважають, виділяють вісцеральну, оч­ну форми токсокарозу а також безсимптомний перебіг. Останнім часом виділяють неврологічну форму токсокарозу.

Вісцеральний токсокароз.

Основними симптомами цієї форми є:

• рецидивуюча лихоманка;

• враження органів дихання (рецидивуючі трахеїти, бронхіти, пнев­монії з відповідною клінікою);

• гепатолієнальний синдром;

• полілімфоаденопатія (лімфовузли невеликих розмірів, безболісні, не спаяні з навколишніми тканинами);

• абдомінальний синдром (нудота, іноді блювота, болі в животі, здуття живота, діарея).

• еозинофілія (30-60%) з лейкоцитозом, можливий розвиток еози- нофільно-лейкемоїдних реакцій крові;

• гіпергамаглобулінемія.

У частини дітей (30-32%) захворювання супроводжується різнома­нітного типу рецидивуючими висипаннями на шкірі (еритематозні, ур- тикарні). Пальпаторно в місцях висипань виявляються невеликі ущіль­нення.

Очний токсокароз

Розвиток очного токсокарозу пов’язаний з зараженням мінімальною кількістю личинок. Практично завжди вражається одне око.

Виділяють наступні форми: гранульоми в задньому відділі ока, пери­феричні гранульоми, увеїт, парспланіт, хронічний ендофтальміт, абсцес в скловидному тілі, мігруючі личинки в скловидному тілі, неврит зоро­вого нерва, кератит.

Клінічно у дітей діагностують косоокість, зниження зору, лейкоко- рію (білий рефлекс зіниці).

При неврологічній формі токсокарозу виявляються ознаки уражен­ня центральної нервової системи у вигляді конвульсій типу «Petit таї», епілептіформних приступів, парезів і паралічів.

Діагностика

1. Загальний аналіз крові.

2. Біохімічне дослідження крові (загальний білок, білкові фракції та ін.).

3. Імуноферментні методи діагностики (РІФ, РИГА та ін.). Титр спе­цифічних антитіл 1:800 і вище з великим ступенем вірогідності свідчить про захворювання, а титри 1:200, 1:400 — про носійство токсокар при вісцеральному токсокарозі і про патологічний про­цес при токсокарозі очей.

4. Виявлення личинок в біоптатах тканин.

Лікування

• Специфічна терапія токсокарозу:

• тіабендазол (мінтезол) — призначають з розрахунку 25-50 мг/кг маси тіла/добу протягом 5-10 днів;

• мебендазол (вермокс) — по 100 мг 2 рази на добу, незалежно від ві­ку, протягом 2-4 тижнів;

• альбендазол — по 10 міліграм/кг маси тіла/добу протягом 10-20 днів;

• діетилкарбамазин (дитразин) — по 2-6 мг/кг маси тіла/добу про­тягом 2-4 тижні.

• Фото-, лазерокоагуляція — при очному токсокарозі.

• Симптоматична терапія (ферменти, біопрепарати, полівітаміни та ін.).