Теорії емоцій

Теорії емоцій по-різному пояснюють причини їх появи та умови пе­ребігу. Найбільш помітними серед них є еволюційна, периферична, та- ламічна, когнітивна, когнітивно-фізіологічна теорії.

Еволюційна - розроблялась Ч.Дарвіним, який зауважив, що основні емоції, їх вираження, здатність розуміти емоції інших вроджені й зале­жать від анатомічної будови організму. Так, якщо собака може виража­ти радість за допомогою хвоста, то людина - ні.На користь своєї теорії вчений наводить факти про те, що люди в різних культурах користу­ються однаковими виразними засобами емоцій, тварини здатні розуміти емоції інших видів, а людина розуміє емоції тварин.

Периферична (теорія Джемса-Ланге). Причина емоцій полягає в змінах периферичної нервової системи, що викликають судинні (веге­тативні) й гуморальні зміни(склад крові). За цією теорією, спочатку на зовнішній вплив реагують периферичні відділи нервової системи, а по­тім виникає переживання. Ця теорія не змогла пояснити, чому однакові фізіологічні зміни супроводжують різні за якістю емоції, а штучні ор­ганічні зміни не викликають емоцій. Відомо, що коли хворий на гіпер­тонію приймає ліки, вони розширюють судини, але якихось конкретних переживань не викликають.

Таламічна (Кеннона-Барда). Емоції та органічні зміни відбуваються одночасно з одного джерела - таламуса (орган головного мозку). Сьо­годні прийнято говорити про складне поєднання та взаємозумовленість емоцій та органічних змін, а не про передування одного з цих явищ.

Когнітивна (П.В.Сімонов). Емоції визначаються певною актуаль­ною потребою та можливістю її задоволення. Позитивні емоції вини­кають, якщо реальні результати відповідають очікуваним при реалізації цілей. Негативні, - коли отримувані результати менш значні, ніж очіку­вані.

Когнітивно-фізіологічна (С.Шехтер). Емоції залежать від пам’яті та мотивації (установки, інструкції). В експерименті двом групам людей давали фізіологічний розчин. В одній групі попереджали, що він викли­кає гнів, а в іншій - радість. Більшість досліджуваних констатували в себе появу тих переживань, про які їх попередили.

3.