Функції спілкування та рівні його аналізу

Традиційно виділяють три функції спілкування.

1) Інформаційно-комунікативна функція, що полягає у здійсненні прийому та передачі інформації у процесі спілкування. Інформація є важливою умовою організації діяльності.

2) Регуляційно-комунікативнафункція спрямована на зміну поведін­ки учасників спілкування. За допомогою спілкування люди регулюють- власну поведінку, впливають на поведінку інших, спонукаючи їх роз­почати або припинити дії, посилити чи послабити їх, виправити. З іншого боку, поведінка людини регулюється з боку партнерів по спіл­куванню.

3) Афективно-комунікативнафункмія полягає у створенні під час спілкування загального емоційного стану, який впливає на психологіч­ний клімат, сприятливий або несприятливий для діяльності. Весь спектр людських емоцій виникає і розвивається у спілкуванні.

Сукупність усіх взаємодій між людьми неоднорідна. Вона включає як широкі контакти із суспільством, так і спілкування з товаришами, батьками, вчителями тощо. За широтою охоплення виділяють такі рівні спілкування, як макрорівень, мезарівень та мікрорівень (див. рис. 1).

Макрорівень охоплює всю сукупність взаємозв’язків людини з вио­кремленням певних ліній спілкування (у шкільному житті, вдома, у спортивній секції, на відпочинку). Вивчення цього рівня розкриває все коло спілкування людини.

Мезарівень передбачає вивчення контактів людей під час спільного розв’язанню задачі. Спілкування розглядається як процес встановлення контактів, формування спільного плану роботи, узгодження дій. Це спіл­кування обмежується початком і завершенням розв’язання спільної задачі.

Мікрорівень включає вивчення елементарних одиниць спілкування - окремих взаємодій, кожна з яких охоплює дію одного учасника і відпо­відну дію іншого. Наприклад, такі види взаємодій, як питання - відпо­відь, спонукання - виконання, прохання - відмова (згода).

Рис. 1. Рівні спілкування

Дослідник В.М.Саратовський на підставі цілей учасників та способів їх досягнення вирізняє чотири рівні спілкування: маніпуляцію (пово­дження з партнером як з об’єктом), «рефлексивну гру» (прагнення обіг­рати партнера), правове спілкування (на основі справедливих норм і правил), моральне спілкування (на основі єдності поглядів і духовної близькості).

Американський психолог Е. Берн за ознакою активності взаємодії та її змісту виділяє шість рівнів спілкування: нуль-спілкування (мовчазна черга перед кабінетом); ритуали (привітання, співчуття,прощання); роз­ваги; робота; ігри, коли людина зображує одне, а має на увазі інше; близькість.

4.