Види і засоби спілкування

Види спілкування О.О.Леонтьєв розрізняє за чотирма ознаками.

1) За орієнтацією: соціальне і особистісне.

2) За сферою перебігу: в сфері знань, навичок, умінь (навчання і ви­ховання), у реально виконуваній діяльності (навіювання, переконання), у сфері мотивів і потреб (переконання).

3) За використовуваними засобами: матеріальне (предмети висту­пають засобами в спілкуванні), знакове - вербальне і невербальне, осо- бистісно-смислове з використанням засобів, зрозумілих лише в окремій групі людей (погляди, репліки).

4) За ступенем опосередкування: безпосереднє - наявність прямого контакту (спільне місце і час зустрічі); опосередковане - між людьми, розділеними в просторі й часі за допомогою листа, телефону.

Особливості спілкування залежать і від професійної діяльності, в якій воно використовується. Важливого значення спілкування набуває у педагогічній діяльності.

Педагогічне спілкування - це професійне спілкування вчителя з учнями на уроці або поза ним, що виконує певні педагогічні функції та спрямоване на оптимізацію навчання й виховання(О.О.Леонтьєв).

Специфіка педагогічного спілкування розрізняє його із іншими ви­дами спілкування. Вона полягає у наступному.

1. Обов’язковість: без педагогічного спілкування неможливе розв’язання задач навчання та виховання.

2. Педагогічна цілеспрямованість: педагогічне спілкування завжди переслідує цілі різноманітних та ефективних впливів на учнів.

3. Організованість: передбачає складання плану, відбір засобів і способів його реалізації.

4. Суперечливість ролей учасників педагогічного спілкування: з одного боку, спілкуються партнери з різним запасом досвіду, що поро­джує нерівність, а з іншого - повноцінне спілкування вимагає рівно­правності партнерів.

5. Володіння вчителем технологією педагогічного спілкування, яка є змістом професійної підготовки й удосконалення педагога.

В.О.Кан-Калик (1987)вирізняє такі етапи (структуру) педагогічно­го спілкування:

— моделювання майбутнього спілкування;

— організація безпосереднього спілкування в момент початкової взаємодії;

— управління спілкуванням в ході педагогічного процесу;

— аналіз реалізованої системи спілкування у зв’язку з моделюван­ням наступної.

Розрізняють стилі педагогічного спілкування:

— спілкування в процесі спільної творчої діяльності;

— спілкування на основі дружніх відносин;

— спілкування-дистанція;

— спілкування-залякування;

— спілкування-загравання.

Будь-яке спілкування здійснюється за допомогою вербальних (мов­лення) і невербальних засобів.

Мовлення — це універсальний засіб комунікації. Кожен учасник спі­лкування почергово то слухає, то говорить, то виражає думку в мовлен­ні (кодує інформацію), то розкриває зміст висловів партнера (декодує).

Мовлення доповнюється невербальными засобами спілкування. Роз­різняють наступні їх види:

а) екстралінгвістичні (жест, міміка, пантоміміка);

б) паралінгвістичні (пауза, тон, тембр мовлення, темп; сміх, плач);

в) простір і час спілкування (обличчя до обличчя).

Наприклад, важливою є відстань між учасниками спілкування, що сприймається ними як належна. Відомо, що у народів Європи така відс­тань близько 50 см, у народів Латинської Америки менше 50 см. Пору­шення дистанції між співрозмовниками слугує додатковим знаком (близькості, поваги чи навпаки). Невербальні засоби доповнюють, пог­либлюють, уточнюють вербальні, але їх не завжди легко розшифрувати і зрозуміти. Існує словник, у якому зібрано і розшифровано 120 тисяч виразів обличчя.