Аналогія

Аналогія, як одна з операцій мислення, побудована на порівнянні структур, функцій, принципів; на визначенні суттєвої подібності та пе­реносі цих ознак у нове рішення. Залежно від ступеня подібності розрі­зняють повні, значні, часткові аналогії.

Особистісна аналогія побудована на ототожненні людини з об’єктом дослідження (інженер уявляє себе мостом).

Пряма передбачає порівняння об’єкта з відповідними у техніці, при­роді (літак - птах, серце - двигун).

Символічна - абстрактна й узагальнена (застібка схожа на квітку, що ввечері закриває пелюстки).

Фантастична - образи за участю невідомих сил, що втілюються в комахах, гномах. Наприклад, уявлення про те, що мурахи зшивають одяг (застібка-блискавка).

При розробці задуму розв’язання часто звертаються до аналогії. В процесі рішення відбувається не тільки сходження від конкретного до загального, коли людина використовує наявні знання для конкретного випадку, але й перехід від одного конкретного до іншого конкретного. Особливо при відсутності необхідних узагальнень чи достатнього дос­віду. Історія науки й техніки засвідчує значну плідну роль аналогії у винаходах та відкриттях.

Аналогія спрацьовує не лише стосовно задуму, але й способу розв’язання. Навички рішення задач у галузі однієї сфери можна пере­носити на рішення задач іншого виду. Так, людина, яка добре навчи­лась розв’язувати геометричні задачі, може використати цей досвід і при роботі з лінгвістичними чи фізичними задачами. Це свідчить про те, що розв’язання різних за змістом задач спирається на єдині психо­логічні механізми. «Перенос» виникає внаслідок існування загальних закономірностей творчості, спільної структури й логіки пошуку.

Аналогія відіграє провідну роль при формуванні задуму (В.О. Моляко, 1983). У діяльності школярів аналогію було використано у 70% рішень, інженерів - приблизно у 45%. Аналогія - психологічний механізм інтуїтивного мислення. Так, в експерименті представникам технічних професій пропонували розв’язати три серії поступово ускла­днюваних задач. При переході від задачі до задачі у кожній серії спос­терігалась схильність досліджуваних як свідомо, так і несвідомо, вико­ристати досвід розв’язання попередніх. Продуктивність рішень залежить від широти аналогій, їх точності.

Навчання школярів стратегії пошуку аналогів значно підвищує їх здатність до розв’язання творчих задач(В.О.Моляко).

5.