ВИСНОВКИ
За визначенням Д. Ліндона політичний маркетинг – це сукупність теорій і методів, якими можуть користуватися політичні організації й публічна влада для визначення своїх цілей і програм та для одночасного впливу на поведінку громадян ?11?.
Таким чином, політичний маркетинг – це комплекс методів з метою створення адекватності кандидата його потенційному електорату, подання його як можна більшому числу виборців і кожному з них, створення розходжень між кандидатом і його конкурентами-супротивниками й збільшення числа голосів, необхідних для перемоги на виборах ?4?.При обґрунтуванні значимості політичного маркетингу часом справа доходить до того, що ряд авторів проводять аналогію між рекламою товарів у бізнесі й кандидатів у політиці. Стверджується, що поведінка індивідуума в кабіні для голосування принципово не відрізняється від його поведінки в універмазі. При цьому виходять із того, що всякий товар має свої відмінні властивості: колір, форму, упакування. Як і будь-який інший товар, кандидат на виборні посади теж повинен пропонувати виборцям певні фізичні якості. Деякі автори говорять про тотожність комерції й політики, маркетингу комерційного й політичного. ?5?
Та Ф. Маарек застерігає від механістичного перенесення принципів, методів і напрямків комерційного маркетингу в сферу політичного ?4?. Вони значно різняться специфікою процесу придбання й споживання, а політичні події набагато більше непередбачені, ніж розвиток комерційного сценарію. Політичний маркетинг крім цього не зводиться до використання суми методів «промоушена», він із самого початку задіює цілу систему політичної комунікації ?6, с. 30?. Наявність серйозних робіт дозволяє розглядати політичний маркетинг як сплав теорії й практики, як академічну й у той же час прикладну дисципліну, завдяки якій політика є сьогодні не тільки мистецтвом, але й наукою [11, c. 58-59].
Нині фахівці й консультанти займають одне із центральних місць в апарату претендентів на політичні пости у всіх скільки-небудь великих розвинених країнах.
Психологів залучають в основному для роботи з кандидатом – навчити розмовляти або правильно поводитися перед телекамерами. Однак залучення психологів доцільно й для аналізу й коректування структури партії. Інше застосування психологічного знання й досвіду – це конфлікти усередині структури партії. Робота на межі психологічних можливостей, передстресовий стан працівників – родючий ґрунт для виникнення внутрішніх конфліктів, яких практично не уникнути. Вчасно ліквідувати наслідки конфлікту, а в ідеалі – і запобігти йому – завдання внутріпартійного психолога. Ще одне призначення психологів – робота з агітаторами або іншими працівниками, які безпосередньо будуть зустрічатися й розмовляти з виборцями. Від їхнього настрою й відношення до роботи часом прямо залежить формування думки про партію. Представляється важливою також робота психологів над мотивацією на роботу й успіх всіх ланок системи. Зробити головною метою в роботі всіх членів і працівників партії перемогу кандидата на виборах, а не, наприклад, розмір і своєчасність виплати зарплати, цілком під силу психологові. Безумовно, перераховані напрямки роботи психолога на виборах не є вичерпними. Особливо активно їх залучають також для тестування агітаційних продуктів (психолінгвістика, психодизайн). ?6, с. 30–35?