Республіка та її види

Республіка (від латин. respublica — res «справа» + publicus «суспільний», тобто «суспільна справа») — це форма державного правління, у якій єдиним джерелом державної влади визнається народ, усі органи державної влади і державні посади є виборними (або такими, що походять від обраного громадянами державного інституту) і регулярно змінюваними.

Основні ознаки республіканської форми правління:

• виборність органів державної влади;

• терміновий характер їх повноважень і пов’язаний з цим принцип змінюваності персонального складу цих органів;

• носієм суверенітету є нація (народ) як сукупність політично повноправних громадян держави. Саме перед народом (реально чи формально) несуть відповідальність органи державної влади.

Проте насправді реальним носієм державної влади, як правило, є бюрократія, тобто функціонери системи виконавчої влади на різних її рівнях, а також різні угрупування правлячої еліти, між якими розподіляються «сфери» владних функцій і повноважень та «зони» контролю над ресурсами суспільства.

Залежно від того, хто — президент або парламент — формує і контролює уряд, виділяють три типи республіки:

• президентська;

• парламентська;

• напівпрезидентська (іноді її ще називають мішаною).

Президентська республіка характеризується у першу чергу тим, що президент є главою не лише держави, але й виконавчої влади. Тому посада прем’єр- міністра в такому типі республіки відсутня, а нерідко й сам уряд замінений на адміністрацію президента, в якій роль ключових міністрів відіграють помічники останнього.

Характерні риси президентської республіки:

• жорсткий розподіл влади на законодавчу, виконавчу і судову і запровадження збалансованої «системи стримувань і противаг»;

• поєднання повноважень глави держави і глави уряду в особі президента;

• формування уряду президентом лише за обмеженої участі парламенту;

• відсутність політичної відповідальності уряду перед парламентом;

• відсутність права глави держави на розпуск парламенту, парламент не може винести уряду вотум недовіри;

• відсутність інституту контрасигнування, тобто скріплення актів президента підписами членів уряду;

• обрання президента за загальних виборах;

• президент має право відкладального вето на рішення парламенту (у США, щоб побороти вето, необхідно, щоб законопроект одержав повторне схвалення кваліфікованою більшістю, тобто 2/3 голосів обох палат Конгресу (Палати Представників і Сенату);

• парламент може обмежувати дії президента за допомогою законів через затвердження бюджету.

Така форма правління утвердилася в США, країнах Латинської Америки (Бразилія, Колумбія). У Європі президентські республіки як масове явище не утвердилися.

Парламентська республіка характеризується формуванням уряду на парламентській основі з пропорційним представництвом за підсумками виборів. Формальною особливістю цієї форми правління є посада прем’єр- міністра.

Характерні риси парламентської республіки:

• здійснення повноважень глави держави і глави уряду різними особами;

• обмеженість владних повноважень глави держави;

• уряд наділено виконавчою владою, а нерідко і законодавчою, а також правом клопотання перед президентом про розпуск парламенту;

• формальна політична відповідальність уряду (колективна або індивідуальна) перед парламентом;

• контрасигнування актів глави держави главою уряду або відповідних міністрів;

• президент має в основному представництві повноваження. Функцію глави держави він виконує за вказівкою уряду.

Президент в парламентській республіці обирається або парламентом (Швейцарія, Греція, Чехія, Туреччина, Ізраїль), або розширеною колегією вибірників (Італія, Німеччина), або шляхом загальних і прямих виборів (Словаччина).

Напівпрезидентська (мішана) республіка (президентсько-парламентська або парламентсько-президентська — залежно від того, у чиїх руках сконцентровано більше владних повноважень) існує в ряді країн світу — Франції, Фінляндії, Австрії, Україні.

До головних характерних рис напівпрезидентської республіки належать окремі всенародні вибори президента (який є реальним главою держави) і парламенту, а також подвійна відповідальність уряду перед тим і іншим. Президент призначає прем’єр- міністра на свій розсуд, але з урахуванням розстановки політичних сил у найвищому законодавчому органі. Парламент, зі свого боку, має право контролювати уряд за допомогою винесення йому вотуму недовір’я.

Основні ознаки президентсько-парламентської республіки:

1) прямі вибори глави держави всенародним голосуванням;

2) право президента призначати і знімати з посади членів уряду;

3) наявність у президента певних законодавчих повноважень;

4) відповідальність уряду перед парламентом, який виражається в можливості вотуму недовір’я;

5) право президента розпустити парламент і призначити дострокові парламентські вибори.

Перші три характеристики президентсько-парламентської республіки збігаються з характеристиками чисто президентської, останні ж дві є спробою подолати недоліки сильної президентської влади.

Основні ознаки парламентсько-президентської республіки:

• всенародне обрання президента;

• наявність у президента значних владних повноважень;

• прем’єр-міністр і кабінет міністрів відповідальні лише перед парламентом;

• право президента розпускати парламент і призначати нові парламентські вибори.

Мішана республіка покликана подолати недоліки сильної президентської влади, поєднуючи її з ефективною діяльністю парламенту і його контролем над органами виконавчої влади.