Типи монархії

За типом взаємовідносин глави держави з законодавчими та виконавчими органами державної влади в рамках монархічної форми правління можна виділити:

• абсолютну (необмежену) монархію, де вся повнота державної влади зосереджена в руках монарха (Бруней, Саудівська Аравія, Оман);

• конституційну (обмежену) монархію, де повноваження монарха обмежені конституцією, законодавчі функції передані парламенту, виконавчі — уряду (усі європейські монархії, крім Ватикану).

Конституційна монархія поділяється на:

• дуалістичну, де монарх наділений здебільшого виконавчою владою і лише частково — законодавчою з правом «вето» на закони, прийняті парламентом та правом розпуску парламенту (Йорданія, Марокко);

• парламентську, де монарх хоча і вважається главою держави, але фактично володіє представницькими функціями і лише частково виконавчими. Інколи має право «вето» на рішення парламенту, яким практично не користується. Уряд в парламентських монархіях формується парламентом і підзвітний парламенту, а не монарху.

Особливим різновидом конституційної монархії є виборна монархія, коли монарх обирається (Рада правителів Малайзії, до якої входять правителі дев'яти монархічних штатів і губернатори чотирьох штатів, обирає Верховного Правителя терміном на п'ять років; Вища Рада Федерації ОАЕ, до складу якої входять правителі семи еміратів, обирає Голову Ради зі свого складу терміном на п'ять років).

В історичному плані як окремі типи монархій виділяють також:

• теократичну, у якій монарх вважається прямим представником «вищих», божественних сил (Ватикан, де глава держави — Папа Римський є намісником Святого Петра) або їх уособленням (Тибет, де глава держави — далай-лама сприймався як земне втілення, «інкарнація» Будди);

• еспотичну, де влада монарха формально нічим не обмежена, але реальною владою на місцях користуються його намісники — «сатрапи», повязані із центральною владою лише вассальними зобовязаннями у вигляді сплати данини та участі у військових походах правителя (Давня Персія).