ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МІЖНАРОДНОГО ІНКАСО

Найважливіша мета експортера - зберегти товаророзпорядчі документи до тих пір, доки імпортер заплатить за товар, або надасть певні гарантії оплати в майбутньому. Інкасо, яке здійснюється за ініціативою банку (пряме іноземне інкасо) дозволить, залежно від своєї структури, задовольнити цю мету.

Міжнародне інкасо - це процес, в якому банк, що має назву "банк- ремітент", діючи за інструкцією експортера, надає імпортеру документи за торговельною угодою. Це відбувається за допомогою ще одного банку, котрий має назву "інкасуючий банк".

Послідовність кроків при проведенні операцій з інкасо напроти документів, у вигляді спрощеної конструкції, наведена на рис. 2.1.

Згідно з інкасо, експортер дає доручення банку у своїй країні (банку- ремітенту), надіслати документи банку до країни імпортера (інкасуючому банку). Інкасуючий банк, у свою чергу, подає свої документи імпортеру і, відповідно до особливих інструкцій, одержує від імпортера або оплату за пред'явленням, або акцепт термінової тратти (торговельний акцепт), яку виписав експортер на ім’я імпортера. Акцепт припускає, що імпортер бере на себе зобов’язання здійснити платіж після закінчення строку термінової тратти, яку виписано на його ім’я та ним акцептованої.

Правові основи здійснення інкасових розрахунків

У разі документарного інкасо банки повинні спиратися на "Уніфіковані правила по інкасо" (У П І), які видаються Міжнародною торговою палатою в Парижі.

1. Укладення угоди між покупцем і продавцем. 5. Вручення документів покупцю напроти

2. Відправка товару. платежу і т.д.

3. Подача документів /інкасового доручення'. 6. Платіж іноземним банком вітчизняному банку.

4. Відправка документів вітчизняним банком 7. Виплата продавцю/експортеру/, зроблена

до іноземного банку. вітчизняним банком.

Рис. 2.1. Схема здійснення платежів за допомогою інкасо напроти документів.

В якості правової основи "У П І " використовують ще не повною мірою, як УПЗДА для акредитивних операцій. Однак банківські спілки більшості країн визнали У П І . За допомогою відповідної позначки у формулярі доручення вони (У П І) стають складовою договору між довірителем та банком.

Наприклад, документарна римеса Кредит Свісс містить таке посилання:

"Виконання даного доручення грунтується на Уніфікованих правилах по інкасо Міжнародної торговельної палати в Парижі, наскільки їх можливо використати”.

У П 1 регулюють основні правила та обов’язки банків, а також відповідальність, яку вони беруть на себе з прийняттям інкасового доручення. Банк-ремітент несе відповідальність за те, щоб вказівки його довірителя були передані інкасуючому банку. Він несе відповідальність

за можливі помилки. Банки не беруть на себе платіжних зобов’язань і не можуть відповідати за наслідки форсмажорних обставин, затримки або втрати під час передачі інформації чи документів, якщо вони не винні у цьому безпосередньо.

2.2.