7.1.Загальна характеристика

Нижчі і вищі рослини схожі спільністю походження, але у процесі еволюції їх розвиток проходив паралельно в обох групах.

Нижчі рослини - ростуть в різних умовах суходолу, воді по всій Земній кулі і відіграють велике значення в загальному кругообігу речовин.

Царство рослини представлено організмами, клітини яких вкриті щільною клітинною стінкою (целюлозою) і здатні до фотосинтезу. Рослини цього царства поділяються на три півцарства: багрянки, справжні водорості та вищі рослини. Тіло багрянок і справжніх водоростей не поділено на тканини і органи, тому вони є нижчими. Всі інші рослини вищі, які характеризуються поділом на тканини і органи. Ці рослини пристосовані до життя у наземно - повітряному середовищі.

Водорості - це нижчі автотрофні організми, у тілі яких міститься хлорофіл і живуть переважно у прісній і солоній воді, а також зустрічаються на вологих ґрунтах та на тілі тварин. На землі їх нараховують 40000 видів, які об’єднуються у відділи: Зелені, Діатомові, Бурі та Червоні.

Водорості - найдавніша група рослинного світу. Виникли вони сотні мільйонів років, тому пройшли складний і довготривалий шлях розвитку. Але, завдячуючи водному способу життя, їх нащадки не зазнали змін. З цієї ж причини водорості не дуже відрізняються за своєю організацією. Їх розміри варіюють від мікроскопічних до гігантських (60 м). Водорості поділяються на одноклітинні (хлорела, хламідомонада), нитчасті (улотрикс та спірогіра), колоніальні (вольвокс) та багатоклітинні (ламінарія). Серед одноклітинних і колоніальних водоростей є рухомі з джгутиками і нерухомі. Тіло багатоклітинних водоростей може бути примітивної будови - нитчасті (улотрикс, спірогіра) або складно збудовані (ламінарія).

Рис. 7.1. Будова хламідомонади.

Колір тіла залежить від кількості і різноманіття пігментів. Крім хлоропластів і каротиноїдів, що присутні у всіх водоростей, можуть бути додаткові пігменти: бурі, сині, червоні. Набір додаткових пігментів збільшується в залежності від глибини існування. Товща води поглинає жовто- червоні промені, пропускаючи синьо-зелені, які можуть бути використані лише за допомогою червоно-бурих пігментів. Тому ближче до поверхні живуть зелені водорості, глибше - бурі та червоні. Будова ядра і цитоплазми клітин більшості водоростей подібна будові вищих рослин. Клітинна стінка містить пектин і целюлозу і може містити кремнезем та вапняк, тому водорості стають твердими. Всі речовини, які необхідні для харчування (вуглекислий газ

та мінеральні речовини) і дихання (кисень), водорості поглинають з води.

Рис. 7.2. Розмноження одноклітинних водоростей.

Розмножуються водорості: вегетативно, безстатево та статево. При вегетативному розмноженні нові особини виникають з частин нитчастого тіла (улотрикс, спірогира), кусків слані (бурі та червоні), розпаду колоній (вольвокс), поділом клітини (хламідомонада, хлорела). При безстатевому розмноженні вміст однієї клітини багато разів ділиться і утворюється велика кількість одноклітинних диплоїдних зооспор у хлорели - вісім, таким способом водорості розмножуються в теплу пору року. Статеве розмноження водорості відбувається при злитті статевих галоїдних клітин гамет, внаслідок злиття яких утворюється зигота, яка перетворюється у молоду водорість. Є такі види злиття статевих клітин: ізогамія - це злиття однакових за розмірами гамет (улотрикс, хламідомонада), оогамія - це злиття гамет, що мають різні розміри - яйцеклітина велика і нерухома, сперматозоїд малий і рухомий і має джгутик. Зигота, яка утворилась, вкривається товстою клітинною стінкою, накопичує запасні поживні речовини і в такому стані легко переносить несприятливі умови. Зигота багаторазово ділиться, утворюючи зооспори, які дають початок новим особинам. (рис.7.2).

7.2.