1. Загальна характеристика типу

Тіло багатоклітинних складається з великої кількості різноманітних за будовою та функціями клітин, що втратили свою самостійність, тому є тільки частинами організму.

Для життєвого циклу багатоклітинних організмів властивий складний індивідуальний розвиток, у процесі якого із заплідненого яйця (при партеногенезі - з незаплідненого) формується дорослий організм.

Багатоклітинних поділяють на дві групи: променеві (радіально - симетричні), двошарові, двобічно - симетричні, або тришарові. Променевим властива наявність декількох площин симетрії і радіальне розташування органів навколо осі тіла. У процесі індивідуального розвитку у них утворюються тільки два зародкових листка - ектодерма і ентодерма. До променевих відноситься тип Кишковопорожнинні. До двобічно-симетричних належить більшість тварин. На відміну від променевих вони мають одну площину симетрії, яка ділить тіло на дві дзеркально однакові половини - ліву і праву. Крім ектодерми і ентодерми у них утворюється третій зародковий листок - мезодерма, з якого розвиваються внутрішні органи.

Тип Кишковопорожнинні

Об’єднує примітивних багатоклітинних радіально-симетричних тварин, що мають двошарову будову тіла і живуть тільки у водному середовищі. У більшості це морські колоніальні, рідше - одноклітинні, які ведуть прикріплений або вільно плаваючий спосіб життя. Багато кишковопорожнинних мають дві життєві форми - поліпа і медузи. У одних представників ці форми чергуються на ранніх стадіях життєвого циклу, а у інших - переважає одна з будь-яких форм.

У процесі індивідуального розвитку у кишковопорожнинних утворюється два зародкових листка - ектодерма та ентодерма. Між ними знаходиться мезоглея - неклітинний прошарок, який виконує функцію опори, механічного і хімічного зв’язку.

Для кишковопорожнинних властиве внутріклітинне (у одноклітинних) і порожнинне (у багатоклітинних) травлення. Неперетравлені рештки їжі викидаються через рот, який оточений щупальцями - органами активного захвату їжі.

У ектодермі всіх кишковопорожнинних є жалкі клітини, а також нервові клітини зірчастої форми, які з’єднуються своїми відростками і утворюють нервову систему дифузного типу - найбільш примітивну у тваринному світі. Дихають всією поверхнею тіла. Розмножуються кишковопорожнинні безстатевим (брунькуванням) і статевим шляхом. Запліднення у них зовнішнє. Яйцеклітини і сперматозоїди виводяться у воду, де унаслідок їх злиття утворюється зигота, яка дає початок новому організму.

Основні представники типу: гідри, колоніальні поліпи і медузи.

Гідри - прісноводні поодинокі поліпи, які живуть у чистій проточній воді. Мають стеблоподібне, порожнисте тіло довжиною 1 см, яке за допомогою підошви прикріплюється до субстрату. На передньому кінці тіла знаходиться рот, оточений 5-12 щупальцями, які можуть витягуватись та вкорочуватись. Стінки тіла гідри двошарові і представлені ектодермою і ентодермою, між якими розташовується мезоглея. Ектодерма складається з епітеліально- мускульних, нервових, жалких і проміжних клітин. Нервові клітини ектодерми утворюють нервове сплетіння, розташоване навколо ротового отвору та підошві. При подразненні нервові клітини приходять у збуджений стан, подразнення передаються від однієї клітини до іншої і поступово розповсюджуються на все тіло гідри. Це викликає скорочення відростків епітеліально-мускульних клітин ектодерми і ентодерми, чим забезпечується зміна форми тіла і рух організму. Рухається гідра шляхом почергового прикріплення до субстрату заднім і переднім кінцем тіла. Жалкі клітини розташовуються переважно в ектодермі щупалець. Всередині клітин знаходиться капсула з отруйною речовиною і згорнута у спіраль трубчаста нитка. На поверхні жалких клітин є чутливий волосок. Ці клітини слугують гідрі органом нападу та захисту. При контакті здобичі або ворога з чутливим волоском жалка капсула викидає нитку назовні.

Ентодерма складається з епітеліально-мускульних і залозистих клітин. Основна функція ентодерми - травлення. Епітеліально-м’язові клітини ентодерми за допомогою джгутиків, обернених у кишкову порожнину, підганяють їжу, а корененіжки її захвачують. Крім того, залозисті клітини ентодерми виділяють у кишкову порожнину травні соки, де також відбуваються процеси травлення. Живляться гідри мілкими тваринами: циклопами і дафніями.

Розмножуються гідри як безстатевим, так і статевим шляхом. При безстатевому розмноженні на тілі гідри з’являється брунька, яка росте, потім у неї проривається рот і утворюються щупальці. Таким чином виникає дочірня особина, яка відділяється від материнської. Восени гідри розмножуються статевим шляхом. В ектодермі утворюються статеві залози - гонади, у яких розвиваються яйця і сперматозоїди. Сперматозоїди виходять з тіла тварини, плавають за допомогою джгутика, а потім проникають в ектодерму іншої особини і запліднюють яйцеклітину. Весною з зиготи утворюються нові особини. Ці тварини здатні до підвищеної регенерації.

Клас гідроїдні. Прісноводний поліп гідра

Будова тіла. Двошарові водні тварини з променевою симетрією тіла. Тіло мішковидне, витягнуте, довжиною до 1,5 см. На передньому кінці тіла рот, оточений щупальцями з жалкими клітинами. Задній кінець - підошва, якою гідра прикріплюється до субстрату (водні рослини та предмети).

Покрив. Зовнішній шар тіла - ектодерма, яка складається з покривних, жалких, шкірно-м’язових і нервових клітин. Під ентодермою знаходиться неклітинна мезоглея. Порожнина тіла відсутня.

Травна система. Має кишкову порожнину, яка починається ротовим отвором і замкнена на задньому кінці тіла. Порожнина покрита ентодермою, клітини якої здатні до фагоцитозу. Травлення у поліпа гідри порожнинне і внутрішньоклітинне (травні вакуолі), а неперетравлені рештки викидаються через ротовий отвір.

Дихання. Поглинають кисень всією поверхнею тіла.

Виділення. Кінцеві продукти дисиміляції видаляються через ектодерму.

Нервова система. Дифузного типу. Зірчасті клітини з’єднані відростками. Активно добувають їжу і сприймають подразнення.

Органи чуттів. Відсутні. Сприймають подразнення всією поверхнею тіла, чутливими волосками, жалкими клітинами, вбивають здобич.

Розмноження. У прісноводного поліпа гідри переважає безстатеве - брунькування. Кишковопорожнинні гермафродити, в ектодермі розвиваються яйцеклітини і сперматозоїди. Запліднення перехресне.

Розвиток. З зиготи утворюється двошарова личинка з зачатком кишкової порожнини - планула, яка пересувається у воді і зимує на дні водоймища. Дорослі гідри восени гинуть. Регенерація розвинена. (рис.12.1).

Коралові поліпи - найбільш багаточисельні кишковопорожнинні. Вони широко представлені у тропічних морях, де ведуть прикріплений спосіб життя. Більшість з них - колоніальні форми, але є поодинокі (актинії). У життєвому циклі коралові поліпи не мають форми медузи, а представлені тільки формою поліпу. Це типові кишковопорожнинні тварини з усіма властивими їм ознаками, у яких добре розвинута мезоглея. Окремий кораловий поліп зовні схожий на гідру, але має зовнішній скелет. На передній частині тіла знаходиться рот, навколо якого багато щупалець з жалкими клітинами. Кишкова порожнина розділена вертикальними перегородками на камери, які збільшують поверхню, що здатна засвоювати їжу. У них спостерігається утворення м’язової тканини, яка у своєму складі має клітини ектодерми та ентодерми, розташована біля роту, щупалець та підошви. У них нервова система дифузного типу. Розмноження у коралових поліпів безстатеве і статеве. Безстатеве розмноження відбувається шляхом брунькування і дочірні особи не відділяються, а залишаються з материнськими організмами, внаслідок чого виникають великі колонії. При розростанні колоній

утворюються коралові рифи і острови, які є відкладеннями вапняку.

Рис.

Медузи - морські, плаваючі в товщі води організми, тіло яких зонтикоподібне, по краях якого розташовуються щупальці. Деякі з медуз досягають 2 м у діаметрі при довжині щупалець 10 - 15 м і рухаються зменшуючи та збільшуючи зонтик. При зменшенні зонтика вода виштовхується з - під нього в один бік, а тварина рухається у протилежний (реактивний рух). У медузи стінки тіла мають два шари - ектодерму та ентодерму. Мезоглея розвинена і на 98% складається з води. Ротовий отвір розташований посередині нижнього боку тіла медузи. Він веде у глотк, від якої починається змінена кишкова порожнина, яка перетворюється в систему радіальних каналів. Вони з’єднані між собою і забезпечують не тільки травлення, алей розподіл їжі. У зв’язку з рухомим способом життя нервова система медуз ускладнена. Крім дифузної нервової системи під зонтиком по його краю утворюється суцільне нервове кільце. Тут розташовуються органи чуття: світлочутливі вічка і органи рівноваги. Розмножуються медузи статевим шляхом, їх особини роздільностатеві. Статеві клітини утворюються в ентодермі і через рот виводяться назовні. З запліднених яєць виходить личинка, яка опускається на дно, де перетворюється на поліпа. Поліпи починають безстатево розмножуватись, унаслідок чого один поліп розпадається на декілька дисків, які потім перетворюються в медуз. Таким чином відбувається чергування поколінь безстатевого (поліп) і статевого (медуза). У життєвому циклі переважає форма медузи, а поліп - короткочасна форма життя.

Медузи - хижаки, які вбивають свою здобич жалкими клітинами, живляться мілкими водними тваринами і мальками риб. При дотику деякі медузи можуть викликати у людини опіки. Деяких медуз в Азії вживають у їжу.(рис.12.2).

12.2.