ТРАНСФОРМАЦІЯ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ СУСПІЛЬСТВА ЯК ФАКТОР ПРИСКОРЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ

кандидат наук державного управління

Харківський регіональний інститут

державного управління Національної

академії державного управління

при Президентові України

Євроінтеграційні прагнення України сьогодні не викликають заперечень ані з боку провідних політичних сил держави, ані з боку більшості її громадян.

Таким чином несформованість демократичної політичної культури в Україні є загрозою розбудови конституційно проголошеної демократії європейського ґатунку. Що в таких умовах має робити відповідальна політична еліта? Сформувати державну програму демократичної просвіти, створити всі умови для формування європейських демократичних цінностей в українському суспільстві.

Спираючись на ці та інші закони соціального розвитку, політико-психологічні особливості українського народу, що мали б робити державні мужі, справді стурбовані долею своєї держави та перспективами її євроінтеграції?

Насамперед, усвідомити, що не варто чекати “вже зараз» європейської демократичності у поведінці та уподобаннях українців, як не варто й намагатися їх швидкої ресоціалізації (цей процес радикальної зміни цінностей носить вельми болісний характер). Відтак стає зрозумілим, що хоч як би нам цього не хотілося, але наша реальна євроінтеграційна перспектива є віддаленою й цілком пов’язаною з «розбудовою Європи в собі» – успішністю послідовного закріплення в політичній культурі українського суспільства демократичних цінностей. Слід визнати, що ми поки що не маємо в Україні грунтовного компаративного аналізу ціннісних орієнтації громадян: наскільки вони схожі та відмінні в різних регіонах держави та у порівнянні з ціннісними орієнтаціями громадян країн західноєвропейської демократії. Тобто ми не маємо чітких орієнтирів відправної точки демократизаційних процесів (окрім загальної тези щодо посттоталітарної політичної культури суспільства). Як не маємо й закріплення у державно-управлінських документах конкретних визначень тих цінностей, які маємо намір (якими шляхами?) закріпити у суспільній свідомості.

Спробуємо накреслити основні риси (цінності) демократичної політичної культури. Відомий американський дослідник С. Хангтінгтон визначає, що демократія як ідеологія, є продуктом західноєвропейського суспільства. Він виокремлює низку головних ментальних рис західноєвропейської цивілізації, що є світоглядно-ідеологічними засадами демократії [7]. Насамперед, цінністю сама по собі є власне демократія як участь народу в державному управлінні. Принциповою світоглядною цінністю демократії є законослухняність, правова культура й верховенство права для всіх від пересічного громадянина до президента. Важливими цінністями демократії є релігійний, соціальний та мовній плюралізм. Наступною непересічною цінністю демократії є традиція представництва як інституту реалізації свободи та природнього права на владу. Загальновизнаними цінністями демократичного суспільства є індивідуалізм та похідна від нього й соціального плюралізму конкурентність.

Сучасна політична наука до основних засад демократії відносить також такі імперативи як визнання народу як єдиного джерела влади і суверенітету та пріоритет прав і свобод людини у владних відносинах між державою та індивідумами; вільний інформаційний простор, в якому функціонують захищені законом альтернативні джерела інформації та право висловлювати свої думки без загрози покарання з найширшого кола політичних питань, включаючи критику посадових осіб, уряду, режиму, соціально-економічного порядку та панівної ідеології; свободу створювати відносно незалежні асоціації чи організації, в тому числі незалежні партії та групи інтересів.

Щеплення цих демократичних цінностей тільки й здатне вивести нас до кола демократичних країн світу. Адже, як стверджує Р. Даль, “консолідація демократії вимагає усталеної демократичної культури, що здатна допомогти країні здолати кризи, забезпечує адекватну емоційну і раціональну підтримку чіткому виконанню демократичних процедур.

Таблиця 1.

Ментально-владні характеристики політичної культури Критерії порівняння Авторитарний

політичний режим Популістський

політичний режим Демократичний

політичний режим Глава держави як тип

політичного панування Харизматична особа – монарх, пророк, воєначальник, ідеологічний лідер Обрана посадова особа з реальними або штучно продукованими харизматич-ними якостями, "месія", "народний вождь", демагог Обрана посадова особа (перший серед рівних) або колегіальний виборний орган, відповідальні перед народом Форма легітимності

політичної системи

(режиму) Афективна або емоційна віра в екстраординарні (божественні) якості харизматичного лідера й у висунуті їм цінності Емоційна віра громадян в здатність лідера реалізувати висунуті їм популістські гасла та цілі Цілераціональна віра громадян в коректність існуючої системи норм Побудова ієрархії владних структур

Жорстка централізація та підпорядкованість знизу до верху. Основний критерій ефективності – чіткість виконання команд "зверху". Формування влади зверху вниз Унітарність та централізація влади, задля концентрації ресурсних потоків в руках правлячого політичного угрупування. Формування влади зверху вниз Децентралізація та декон-центрація влади, чіткий розподіл компетенцій, повноважень та ресурсного забезпечення за принципом субсидіарності. Формування влади знизу вверх Правосвідомість владної

еліти Правовий нігілізм, застосування репресій проти опонентів та ЗМІ, фактичне виведення за правове поле представ-ників правлячої еліти Політика подвійних стан-дартів: публічна декларація верховенства права та реальний пріоритет політичної доцільності над верховенством права. Верховенство права, презумпція невиновності, строге дотримання правових процедур інститутами та посадовими особами влади Принцип добору кадрів влади (канали рекрутування еліт) Персонал, що особисто залежить від глави системи ("піддані" пана або представники певного соціального стану, політичної сили) Світа харизматичного лідера, або всі посадові особи, віддані персонально йому та його політичній структурі, що проголошується "народною", "коаліційною" тощо Державно-управлінська бюрократія добирається з широких верств за принципами професійності, аполітичності та законодавчо захищена від волюнтаризму лідера

Відношення до публічної критики режиму Критика дозована й контрольована.

Як легко побачити з наведеної таблиці, українські реалії поки що далекі від справжньої демократії, хоча політична культура нашого суспільства й перебуває в динамічній трансформації, вже відійшовши від авторитаризму.

Література:

Almond G. A. A Discipline Divided: Schools and Sects in Political Science. – Newbury Park, Calif.: Sage, 1990. – p. 144.

Dahl R. Development and Democratic Culture in Consolidating the Third Wave Democracies / Ed. by L. Diamond, Marc F. Plattner – Baltimor; London, 1997. – р. 34.

Eckstein H. Social Science as Culture Science, Rational Choice as Metaphysics./Culture Matters: Essays in Honor of Aaron Wildavsky. – Boulder, Colo.: Westview, 1997 – p. 25.

Huntington S. P. The Third Wave: Democratization in the Late Twentieth Century. Norman: Univ. of Oklahoma Press, 1991. – p. 164.

Mommsen W.J. The Age of Bureaucracy. Perspectives on the Political Sociology of Max Weber. Oxford, 1974. P. 76-77.

Przeworski A. Democracy and the Market. New York: Cambridge Univ. Press, 1991. – p. 80.

Хантингтон С. Столкновение цивилизаций.– М.: ООО Изд-во АСТ, 2003. – с. 97 – 101.