МІСІЯ ОБЛАСНИХ ІНСТИТУТІВ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ ЯК КОРПОРАТИВНИХ СТРУКТУР

В.Ф.Живодьор, І.А.Медведєв

Сумський обласний інститут

післядипломної педагогічної освіти

Актуальність теми. В сучасних реаліях входу української освіти в європейський та взагалі світовий освітній простір, при нагальній потребі наближення якості вітчизняної освіти до умов Болонського процесу все більш важливим стає розуміння необхідності усвідомлення місії та цілій освіти.

Сьогодні на думку таких авторів як Гриньова В., Даниленко Л., Козлова О., Корженко В., Луговий В. все більше в загальному (всеукраїнському) освітньому просторі зростає значення післядипломної педагогічної освіти, а також державне управління післядипломною педагогічною освітою. Серед головних поглядів на дану проблему можна вибрати такі напрямки:

По-перше, післядипломну педагогічну освіту можна виділити в сучасну (або сучасно існуючу) галузь педагогічно-управлінської діяльності, яка працює для відповідного реагування на потребу змін перепідготовки і підвищення кваліфікації педагогів;

По-друге, післядипломну педагогічну освіту можна вважати механізмом (або системою механізмів державного управління освітою на рівні країни, області, адміністративного району.

По-третє, післядипломну педагогічну освіту можна розглядати як систему вищих навчальних закладів, а також підрозділів у відділах, управліннях освіти на місцевому рівні (методичні кабінети), що існує для вирішення стратегічних, планових, та поточних завдань, які стоять перед єдиним освітній середовищем.

Безумовно, можна привести безліч тлумачень або визначень щодо післядипломної педагогічної освіти. Проблеми місії даної частини освітянської галузі хвилюють педагогів, філософів, соціологів, демографів, економістів. На жаль, науковці в галузі державного управління довгий час обходили цю тему своєю увагою, хоча можна стверджувати що даної проблеми досить певним чином торкалися Луговий В., Корженко В., Майборода В., Майборода С.

Постановка проблеми у загальному вигляді. Відносно місії організації – існує широке й вузьке її розуміння [1]. Так от такі автори як Вихановський О., Дігтяр О., Бурдун В., Груба Г. під широким розумінням місії вбачають – філософію, мету, сутність існування підприємства. Дані автори вважають філософію управління як філософію функціонування підприємства. Отож якщо поглянути на післядипломну освіту з цього боку то тоді стають зрозумілими спроби створення „відчайдушного” цілеусвідомлення, яким займається величезна армія науковців і управлінців від освіти, що працюють в інститутах післядипломної педагогічної освіти. Саме ця частина науковців відтворює, та перш за все, претендує на прогноз майбутнього інститутів післядипломної педагогічної освіти. Спробуємо і ми розглянути погляди цих науковців та систематизувати їх за шляхами та векторами м можливого розвитку:

система вищих навчальних закладів, що має за допомогою розпорядчого механізму (створення окремого закону) прирівняна до інших ВНЗ ІІІ-VI рівнів акредитації: в даний момент часу такий закон розробляється та лобіюється певними силами (але на нашу думку його прийняття – майже утопія в даний політичній ситуації в Україні);

друга частина вважає, що „потрібно діяти” - тобто не чекати прийняття ЗАКОНУ, а намагатися підвищувати свій фаховий рівень, ускладнювати стратегічні цілі, підвищувати фаховий рівень професорсько-викладацького складу та створювати потужну матеріально-технічну базу, щоб вийти на загальнодержавний рівень акредитації: бо логічно, що ВНЗ, які працюють з спеціалістами та магістрами, повинні мати не ІІІ-VI рівень, а відповідно V;

наступною тенденцію є переформування структури сучасної післядипломної педагогічної освіти на систему перепідготовки та підвищення кваліфікації на манеру Національної академії при Президентові України (одна головна організація – наступні регіональні (обласні інститути): але дана тенденція має свої РИЗИКИ й ВАДИ – в даний момент часу сувора централізація українським навчальним закладам шкодить, також загрозою є руйнація конституційної складової комунальної освіти, про яку на жаль не пам’ятають деякі українське вчені;

є також тенденція про зрощування даних інститутів з педагогічними ВНЗ: такі спроби поєднання в Україні є – чи є вони доцільними відповість час та досвід;

ще одна модель – створення на базі інститутів післядипломної педагогічної освіти комплексів неперервної професійної освіти (коледж – підготовка спеціалістів – підвищення кваліфікації – перепідготовка – магістратура - аспірантура – докторнатура: дана модель у поєднанні з моделлю № 2 на наш погляд є оптимальною.

Але враховуючи що місія – це й форма, що відповідає наявності бажаної позиції підприємства (інститутів післядипломної освіти), його способу життя, й сформованому процесу мислення, рівню інтелектуальності роботи, можливістю застосування педагогічних та інформаційних технологій.

В свідомості деяких науковців та управлінців від підвищення кваліфікації спрацьовує комплекс „гальмування прогресу” – якщо я навчу їх – то завтра вони будуть знати й читати те саме що й я. У такому „квазі” розумному егоїзмові є свій ценз – СИСТЕМА ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ЖИВУЧА БО БІЛЬШІСТЬ ЛЮДЕЙ ЩО В НІЙ ПРАЦЮЮТЬ МОЖУТЬ АКТИВНО НАВЧАТИСЯ (ПЕРЕНАВЧАТИСЯ) та здатні бути мобільними і постійно зростають інтелектуально, творчо, науково. Такий гальмівний механізм спостерігається серед деяких українських керівників обласними інститутами післядипломної педагогічної освіти (ОІППО) – в даний момент є багато інститутів якими керують ДИРЕКТОРИ, що не мають не вчених звань, ні наукових ступенів – отож задавати риторичні або філософськи питання про рівень цих інститутів та місце їх керівників зайве. Більш за все їх місія хибна й ведуть вони свої колективи „не туди” або „взагалі нікуди не ведуть”.

Місія може бути обґрунтована та визначена лише за умови чіткого уявлення про продукцію чи послугу. В даному розрізі складаються найбільші протиріччя. Сучасний стан освіти в Україні, складність та напруженість процесів змін в галузі, часте невиконання декларованих державою конституційних засад не дає можливості вирішувати магістральні та повсякденні завдання та й проблеми післядипломної педагогічної освіти. Тому, в сучасній українській освіти кожен керівник від міністра до директора школи повинен, перш за все для себе, чітко відповісти на запитання „До якої сфери належить і повинна належати наша діяльність? Чим ми збираємося займатися в майбутньому?” Відповіді на ці запитання і повинні допомогти усвідомити місію післядипломної педагогічної освіти.

Безумовно, місія післядипломної педагогічної освіти може бути обґрунтована та визначена за умови чіткого уявлення про освітянську продукцію, інтелектуальний продукт, педагогічну та навчальну послугу, яка може і здатна найти збут та може бути конкурентоспроможною та потрібною людям. В даному випадку, як ми вже зазначали, важливе місце мають управлінські, педагогічні, організаційні та фінансово-правові можливості післядипломної педагогічної освіти.

Також повинен сформуватися певний кодекс відповідальності (або колективної відповідальності – можна сказати корпоративної відповідальності) інститутів, що поряд з ідеєю самовизначення цих навчальних закладів та формування позитивного іміджу є основною філософією існування системи післядипломної педагогічної освіти в сучасних умовах.

Якщо спробувати висловити місію післядипломної педагогічної освіти коротко, як цього прагне більшість корпорацій, бізнес-структур то це перш за все (і так склалося традиційно): „Вчити вчителів”. І з „класичного” розуміння місії так воно ї є – бо цільовий споживач послуги ОІППО – вчитель, вихователь, педагогічний працівник. Але на превеликий жаль усвідомлення того, що „купуватися” споживатися повинно саме власне вироблене а не продукція інших підприємств (тобто інститутів) більш за все, не зовсім підходить післядипломній педагічній освіті. Дати вчителю найкраще і чуже і власне, навчити його розробляти своє, і знову ж таке власне, навчити цього своїх учнів – чи це не місія?

Місія - це також погляд, бачення вищого керівництва на те якою повинна бути галузь. У даному випадку на місію післядипломної педагогічної освіти впливають думки та погляди:

Президента України;

Прем‘єр міністра України;

депутатів верховної ради України;

міністрів;

Центрального ІППО;

голів та депутатів обласних рад;

голів обласних державних адміністрацій,

начальників управлінь обласних державних адміністрацій;

ректорів та директорів ОІППО

ін.

Автори даної праці ні яким чином не претендують на досконалість цього списку. Від може бути або звуженим або доповненим у відповідності до політичних, політико-адміністративних, геополітичних, фереративно-центриських, етнічно-національних, адміністративно-інституційних факторів або ж підходів. Але скласти сьогодні „текстову рекламу” післядипломної педагогічної освіти в України вищезгаданий творчий колектив навряд чи здатен, тим більше місія цієї системи на наш погляд виходить далеко за межі лозунгу – саме тому радянське „Вчити вчителів!” ми вважаємо застарілим.

Слід зазначити, що місія як генеральна мета післядипломної педагогічної освіти, яка стосується її довгострокової орієнтації може бути зорієнтована на будь-який вид діяльності та певне місце на ринку (як ринку освітніх послуг так і на якомусь іншому: ринку податкових послуг, громадського харчування, видавничих послуг, рекреації, туризму та ін.).

На превеликий жаль, сьогоднішня ситуація не дозволяє менеджерам від освіти належним чином розвивати ці функції. Хоча в деяких випадках додаткові джерела фінансування, тобто додаткова діяльність руйнує „місію” ОІППО. Менеджер, що працює над створенням, або виконанням місії повинен її усвідомлювати і різнити місію і другорядну мету, завдання, певну програму, власні інтереси. У кожної „місії” повинен бути „месія”, а в нього учні-послідовники.

В розумінні місії ОІППО важливе місце займає сам ринок освітніх послуг. Щодо основної діяльності – підвищення кваліфікації педагогічних кадрів то інститути повинні контролювати ринок цих послуг у себе в області і намагатися його розширювати. Сегмент нарощування знаходиться як в інших регіонах, куди треба робити „експансію” так і за кордоном. Також багаторівнева освіта через надання комплексу освітніх послуг, на наш погляд є стратегією успіху. Класти „багато яєць в один кошик” – це сучасна філософія бізнесу: перемагає той хто пропонує широкий спектр послуг. Саме тут місію ОІППО можна наростити з точки зору „споживача”. Згадаємо також, що за Законом „Про місцеве самоврядування” та статутами обласних інститутів післядипломної власником їх є громада області, а розпорядником майна обласна рада – отож надати якомога більше послуг для свого власника – чи не однією з „допоміжних місій”?

Основними групами людей, інтереси яких впливають на діяльність обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти та інтереси яких враховуються при визначенні місії даної корпоративної структури:

- власники підприємства (інституту), які за рахунок результатів його діяльності вирішують свої життєві потреби (держава – суспільство в цілому – громада області – освітянське середовище області – обласна державна адміністрація – обласна рада);

- працівники підприємства (інституту), які своєю працею забезпечують його діяльність, одержують за свою працю компенсацію, за допомогою якої вирішують свої життєві проблеми (науково-педагогічні працівники – вчені – науковці – методисти – технічні працівники – бібліотекарі - працівники інформаційних, видавничих, моніторингових, дистанційних та інших центрів – працівники деканатів – навчальна частина – працівники гуртожитку – ректорат – ректор);

- покупці (споживачі) інтелектуально, педагогічного, інформаційного методичного на ін.

продукту що виробляє інститут (ті – хто послугами інституту задовольняє свої потреби) – (вчителі області - вчителі методисти - вихователі дошкільних навчальних закладів - директори ЗОШ – завідувачі ДНЗ – працівники ліцеїв, коледжів, технікумів – працівники ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації, слухачі, що отримують другу вищу освіту, слухачі магістратури та ін.);

- місцеві навчальні заклади та інші установи, що знаходяться з інститутами ППО в формальних та неформальних ділових, комерційних і некомерційних стосунках ( ДНЗ, ЗОШ, інші ВНЗ, центри зайнятості населення, відомчі центри перепідготовки, підрозділи органів державної влади на місцях та суб’єкти органів місцевого самоврядування та ін.).

- місцеві підприємства та організації які знаходяться з ОІППО у взаємодії з питань формування соціального та економічного середовища життєдіяльності соціуму (міська рада - обласна рада - фонд державного майна – комбінати комунального підприємства – фіскальні органі – органи земельного користування - контрольно-ревізійна комісія – служби санітарного нагляду та ін.);

- суспільство в цілому в особі державних органів, які взаємодіють з ОІППО у політичних, правових, економічних та інших сферах макрооточення і які одержують від ОІППО частину створено ним багатства (блага) інтелектуального, виховного, методичного, матеріального, інформаційного, суспільного – тобто суспільного добробуту та розвитку, плодами якого крім інших членів суспільства користується і сама галузь післядипломної педагогічної освіти. Найбільший вплив на місію обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти чинять інтереси: власників, працівників інститутів та споживачів продукту інститутів. У зв’язку з цим місія повинна бути сформульована вищим керівництвом з урахуванням інтересів цих трьох груп.

Якщо проаналізувати місію обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти у „класичному вигляді”, за Ф. Котлером, скоріш за все на неї будуть впливати такі фактори: а) історія створення навчального закладу, у процесі якого створювалася його філософія, формується його профіль та стиль діяльності, місце в освітянському та ринковому середовищі; б) існуючий стиль поведінки та спосіб дій власників і управлінського персоналу; в) стан середовища життєдіяльності інституту; г) ресурси, які інститут може привести в дію для досягнення своїх цілей; д) відмінні особливості, якими володіє інститут.

До того ж, існують чіткі правила вибору місії (генеральної мети) обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, які дають змогу жорстко пов’язати об’єктивні та суб’єктивні її сторони [2].

Правило 1. Керівництво інституту повинно забезпечувати відкриту розробку та обговорення місії серед працівників та інших зацікавлених у діяльності навчального закладу осіб (за допомогою формальних процедур, що дає змогу компенсувати наслідки змін у складі співробітників і враховувати альтернативи в ході формування і коригування місії).

Правило 2. Потрібно встановити, оцінити та обговорити альтернативні варіанти місії в межах інституту як корпоративної структури (що допомагає співробітникам усвідомити, чим є насправді навчальний заклад де вони працюють).

Правило 3. Визначити в процесі обговорення місії інституту прихильників і супротивників. Перші об’єднуються навколо мети, інші усвідомлюють, що їхні джерела економічного та морального задоволення перебувають за межами даного навчального закладу, і згодом приймають рішення про звільнення.

Висновки. Таким чином, правильно сформульована місія інституту післядипломної педагогічної освіти дозволяє:

- мати суб’єктам зовнішнього середовища загальне уявлення про те, що являє собою навчальний заклад; до чого він прагне; які засоби може використовувати у своїй діяльності; яка його філософія;

- сприяти формуванню іміджу навчального закладу у зовнішньому середовищі;

- сприяти єднанню в межах інституту як корпоративної системи та створення корпоративного духу серед співробітників;

- більш активно управляти, тому що створює базу для оцінки використання ресурсів навчального закладу; дозволяє застосувати більш широкий набір прийомів мотивації працівників післядипломної педагогічної освіти; допомагає встановлювати цілі та стратегії закладу.

Напрямками подальших досліджень повинні стати шляхи теоретико-методологічного усвідомлення місії післядипломної педагогічної освіти, при врахуванні більшості напрямків вивчення даної проблематики як в Україні та і в інших країнах з позиції порівняння специфічних особливостей кожної з країн.

Література:

1. Виханский О.С. Стратегическое управление. - 3-е изд., перераб. И доп. –М.: «Экономист», 2004, -296 с.

2. Шершньова З.Є. Стратегічне управління: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. –К.: КНЕУ, 2004. – 699 с.

<< | >>

↑

Источник: В.Ф. Живодьор. МЕНЕДЖМЕНТ ЗА УМОВ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ІННОВАЦІЙ: ВИКЛИКИ, РЕФОРМИ, ДОСЯГНЕННЯ. У 2 ч. – Ч 1.. 2007

Еще по теме МІСІЯ ОБЛАСНИХ ІНСТИТУТІВ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ ЯК КОРПОРАТИВНИХ СТРУКТУР:

- Бизнес - Бухгалтерский учет - Бюджет - Внешнеэкономическая деятельность - Государственное регулирование экономики в России - Державне регулювання економіки в Україні - Инвестиции - История экономики - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Логистика - Макроэкономика - Международная экономика - Менеджмент - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Основы экономики - Политическая экономия - Эконометрика - Экономика предприятий - Экономика труда - Экономическая теория -

- Антропология - Астрономия - Безопасность жизнедеятельности - Библиотечное дело - Биология - Военное дело - География - Зоология - История - Культурология - Литература - Математика - Медицина - Педагогика - Политология - Право России - Право України - Психология - Религоведение - СМИ и журналистика - Социология - Технические науки - Транспорт - Физика - Философия - Финансы - Экология - Экономика - Этнография и демография - Юриспруденция - Языкознание -