Трансформація альянсу

НАТО - це альянс, відданий справі колективного захисту його країн-членів. Він є основою для збереження миру та майбутньої безпеки. Але слідом за величезними змінами, які відбулися в Європі в 90-х роках, НАТО також став каталізатором процесу поширення безпеки й стабільності на всю Європу.

Трансформація НАТО, що почалася із закінченням холодної війни та розмежуванням Європи, спрямована на досягнення високого ступеня співробітництва та взаємної довіри, від чого виграє вся Європа. В рамках процесу адаптації Альянсу до вимог нинішнього світу йде процес розширення НАТО і надання нової форми військовим структурам Альянсу, щоб створити для НАТО можливості виконання нових функцій в плані врегулювання криз, проведення миротворчих операцій та операцій з підтримки миру в євроатлантичному регіоні, а також посилення участі європейських країн у вирішенні питань безпеки. У контексті цих змін НАТО докладає зусиль для налагодження реального партнерства з багатьма країнами, що не є членами НАТО, з метою створення прозорішої Європи, в котрій буде значно менше місця для непорозумінь та недовіри. Центральне місце в цій ідеї належить програмі "Партнерство заради миру" (ПЗМ), яка сприяє співробітництву між членами НАТО та 26 країнами-партнерами з широкого кола питань, пов'язаних з проблемами безпеки. Рада євроатлантичного партнерства (РЄАП), до якої залучено 46 країни, зокрема країни - члени НАТО, забезпечує політичну основу для ПЗМ та є форумом для обговорення питань, пов'язаних з проблемами безпеки. Глави держав та урядів 46 країн провели засідання РЄАП на вищому рівні у Вашингтоні по завершеннi саміту НАТО. За останні кілька років Росія та Україна встановили особливі відносини незалежного характеру з країнами - членами Альянсу, в рамках яких вони здійснюють програми співробітництва з широкого кола практичних питань, пов'язаних з проблемами безпеки, що на користь самим цим країнам та Європі в цілому.

Обидві країни є членами Ради євроатлантичного партнерства. Здійснюється програма особливого співробітництва в контексті Середземноморського діалогу НАТО, тобто діалогу з сімома середземноморськими країнами, що не є членами НАТО (Єгиптом, Ізраїлем, Йорданією, Мавританією, Марокко та Тунісом). Мета Середземноморського діалогу -поширення безпеки й стабільності на весь Середземноморський регіон. Безпека та стабільність у Середземномор'ї пов'язані з безпекою в Європі. У складі НАТО є комітети, відповідальні за перспективне планування з таких питань, як політичні консультації, воєнне планування та військові операції, співробітництво в плані озброєнь тощо. Комітети надають рекомендації Північноатлантичній раді, найвищому органу, що приймає рішення, або Комітету воєнного планування НАТО, який займається головним чином питаннями інтегрованої військової структури НАТО. Також проводяться консультації з економічних питань стосовно оборонного бюджету та конверсії воєнно-промислового комплексу. НАТО також забезпечує форум для активного співробітництва серед країн-членів та країн-партнерів за такими напрямами, як планування на випадок надзвичайних ситуацій, надання допомоги під час стихійного лиха, наукові програми та програми з охорони навколишнього середовища. І хоча кожна країна несе основну відповідальність за своє власне планування на випадок надзвичайних ситуацій, НАТО працює над тим, щоб гарантувати найефективніше використання цивільних ресурсів Альянсу, коли в цьому виникає необхідність. НАТО проводить багато програм обмінів з наукових проблем та з тих питань охорони навколишнього середовища, що викликають занепокоєння НАТО та країн-партнерів. Ці програми надають підтримку науковим дослідженням високого ступеня складності, сприяють розвитку національних наукових та інженерно-технічних ресурсів та уможливлюють економію коштів завдяки міжнародному співробітництву. Велику кількість таких заходів спрямовано на вирішення екологічних проблем, пов'язаних з оборонною діяльністю, яка має шкідливий вплив на сусідні країни, і які можна розв'язати лише шляхом спільних дій. Сьогодні НАТО перетворилося на військово-політичний альянс. Процес зовнішньої адаптації НАТО має шість складників, запроваджених з метою сприяння розвитку регіонального діалогу та безпеки, а саме: Рада євроатлантичного партнерства (РЄАП); розвиток Постійної спільної ради (ПСР) Росія - НАТО; Комісія Україна - НАТО (КУН); власне Європейська система безпеки та оборони (ЄСБО); План отримання членства в НАТО (ПОЧ); розвиток діалогу з неєвропейськими країнами, не членами НАТО, країнами Середземномор'я (Середземноморський діалог). НАТО виробило також нові військові механізми для забезпечення операцій із врегулювання криз, були запроваджені Багатонаціональні оперативно-тактичні сили (БООТС) та почала діяти нова командна структура.

<< | >>

↑

Источник: SenatM.com. Шпаргалка по международному праву (на украинском языке). 2011

Еще по теме Трансформація альянсу:

- Европейское право - Зарубежное право - Инвестиционное право Казахстана - История государства и права Германии - История государства и права зарубежных стран - История государства и права Р. Беларусь - История государства и права США - Криминалистика - Криминалистическая методика - Криминалистическая тактика - Криминалистическая техника - Криминальная сексология - Криминология - Международное право - Профессиональные навыки юриста - Римское право - Сравнительное правоведение - Теория и история государства и права - Юридическая психология - Юридическая техника - Юридическая этика -

- Антропология - Астрономия - Безопасность жизнедеятельности - Библиотечное дело - Биология - Военное дело - География - Зоология - История - Культурология - Литература - Математика - Медицина - Педагогика - Политология - Право России - Право України - Психология - Религоведение - СМИ и журналистика - Социология - Технические науки - Транспорт - Физика - Философия - Финансы - Экология - Экономика - Этнография и демография - Юриспруденция - Языкознание -