Організація Північноатлантичного договору (НАТО)

Організація Північноатлантичного договору (НАТО) - це міжурядова організація, головною метою якої є захист свободи і безпеки всіх її членів політичними та військовими засобами відповідно до Статуту ООН.

Правовою та практичною основою Альянсу є Північноатлантичний договір, підписаний 4 квітня 1949 року у Вашингтоні, відповідно до Статті 51 Статуту ООН, яка підтверджує невід'ємне право незалежних держав на індивідуальну або колективну оборону. Першими членами НАТО були Бельгія, Велика Британія, Люксембург, Нідерланди, Франція, США, Канада, Данія, Ісландія, Італія, Норвегія і Португалія. У 1952 році до договору приєдналися Греція і Туреччина. У 1955 році до Альянсу вступила Федеративна Республіка Німеччина. Іспанія стала членом НАТО у 1982 році, а Польща, Угорщина і Чеська Республіка приєдналися до них у 1999 році. Зараз членами НАТО є 19 держав. Під час листопадового 2002 року Саміту НАТО глави держав та урядів країн - членів Організації Північноатлантичного договору, які взяли участь у засіданні ухвалили рішення "щодо розширення Альянсу та подальшого зміцнення його ролі з метою гарантування більш ефективного протистояння новим серйозним загрозам та широкомасштабним викликам у галузі безпеки, що виникли у ХХІ столітті". Результатом цього стало запрошення Болгарії, Естонії, Латвії, Литви, Румунії, Словаччини та Словенії розпочати переговори щодо вступу до Альянсу. У резолюції, прийнятій під час Саміту також зазначалося, що "у майбутньому кількість учасників ПЗМ та РЄАП може збільшитися"… Північноатлантичний альянс був створений на основі договору між державами-членами, кожна з яких приєдналась до нього добровільно після завершення публічного обговорення і відповідної парламентської процедури. Договір поважає індивідуальні права всіх держав - членів Альянсу, а також їхні міжнародні зобов'язання згідно зі Статутом ООН.

Він зобов'язує кожну державу-члена взяти на себе частину ризику і відповідальності, пов'язаних із спільною безпекою, водночас надаючи кожному з членів Альянсу можливість користуватись перевагами спільної безпеки. Договір також вимагає від кожної держави-члена утримуватись від приєднання до будь-яких міжнародних зобов'язань, які йому суперечать. Згідно з Договором країни-члени беруть на себе зобов'язання підтримувати та розвивати свою обороноздатність, індивідуально та спільно забезпечувати основу для колективного воєнного планування. Стаття 4 Договору про утворення НАТО забезпечує рамки для консультацій між країнами-членами, в разі виникнення загрози для однієї з них. У цій статті підкреслюється основоположне значення широкомасштабного консультаційного процесу, що відбувається в межах Альянсу, та пояснюється, чому Альянс перебирає на себе нові місії, метою яких є зміцнення безпеки в євроатлантичному просторі в цілому. У статті 5, міститься посилання на право щодо забезпечення колективної оборони, зафіксоване в Статуті ООН. Тут проголошується, що збройний напад на одного або кількох членів НАТО вважатиметься нападом на них усіх. Вступ нових членів до Альянсу відповідає статті 10 Договору про утворення НАТО, в якій проголошується, що кожна європейська держава, котра здатна втілювати у життя принципи цього Договору та сприяти безпеці у Північноатлантичному регіоні, може бути запрошена до приєднання до цього Договору. Після недавнього вступу Польщі, Угорщини та Чеської Республіки керівники Альянсу підкреслили, що двері до НАТО залишатимуться відкритими в майбутньому й для інших країн. В інших статтях Договору мова йде про те, що кожна з країн-членів зобов'язується всіляко сприяти розвиткові мирних та дружніх міжнародних відносин, зокрема, шляхом зміцнення своїх вільних інституцій та забезпечення умов для стабільності й благополуччя. Договір також передбачає докладання зусиль з врегулювання конфліктних ситуацій, які можуть виникати між країнами-членами в міжнародній економічній політиці, та докладання зусиль щодо сприяння співробітництва між ними.

<< | >>

↑

Источник: SenatM.com. Шпаргалка по международному праву (на украинском языке). 2011

Еще по теме Організація Північноатлантичного договору (НАТО):

- Европейское право - Зарубежное право - Инвестиционное право Казахстана - История государства и права Германии - История государства и права зарубежных стран - История государства и права Р. Беларусь - История государства и права США - Криминалистика - Криминалистическая методика - Криминалистическая тактика - Криминалистическая техника - Криминальная сексология - Криминология - Международное право - Профессиональные навыки юриста - Римское право - Сравнительное правоведение - Теория и история государства и права - Юридическая психология - Юридическая техника - Юридическая этика -

- Антропология - Астрономия - Безопасность жизнедеятельности - Библиотечное дело - Биология - Военное дело - География - Зоология - История - Культурология - Литература - Математика - Медицина - Педагогика - Политология - Право России - Право України - Психология - Религоведение - СМИ и журналистика - Социология - Технические науки - Транспорт - Физика - Философия - Финансы - Экология - Экономика - Этнография и демография - Юриспруденция - Языкознание -