77. Поняття озброєних конфліктів і їх види.

Збро?йний конфлі?кт (від лат. conflictus - зіткнення) - украй гостра форма вирішення протиріч між державами, що характеризується двостороннім застосуванням воєнної сили. У широкому значенні слова під конфліктом військовим розуміється будь-яка воєнна акція із застосуванням збройної сили.

Конфлікт військовий у вузькому смислі слова являє собою відкрите озброєне зіткнення, найчастіше на державному кордоні, пов'язане з його порушенням, обмеженням суверенітету тієї або іншої держави. Розрізняють міжнародні збройні конфлікти та збройні конфлікти неміжнародного характеру. Згідно положенням Женевських конвенцій 1949 року міжнародними озброєними конфліктами признаються такі конфлікти, коли один суб'єкт міжнародного права застосовує озброєну силу проти іншого суб'єкта. Таким чином, сторонами в озброєному конфлікті можуть бути держави, нації і народності, що борються за свою незалежність, міжнародні організації, що здійснюють колективні озброєні заходи по підтримці миру і міжнародного правопорядку. Згідно ст. 1 Додаткового протоколу I Женевських конвенцій, що стосується захисту жертв міжнародних озброєних конфліктів, міжнародними є також озброєні конфлікти, в яких народи ведуть боротьбу проти колоніального панування і іноземної окупації і проти расистських режимів в здійснення свого права на самовизначення. Озброєний конфлікт між повстанцями і центральним урядом є, як правило, внутрішнім конфліктом. Проте повстанці можуть бути визнані “воюючою стороною”, коли вони: мають свою організацію; мають на чолі відповідальні за їх поведінку органи; встановили свою владу на частини території; дотримують в своїх діях “закони і звичаї війни”. Визнання повстанців “воюючою стороною” виключає застосування до них національного кримінального законодавства про відповідальність за масові безлади і т.д. На захоплених в полон розповсюджується статус військовополонених.

Повстанці можуть вступати в правовідносини з третіми державами і міжнародними організаціями, одержувати від них допомогу, що допускається міжнародним правом. Таким чином, визнання повстанців “воюючою стороною”, як правило, свідчить про придбання конфліктом статусу міжнародного і є першим кроком до визнання нової держави. Озброєні конфлікти неміжнародного характеру – це все непотрапляючі під дію ст. 1 Додаткового протоколу I озброєні конфлікти, що відбуваються на території якої-небудь держави “між його озброєними силами або іншими організованими озброєними групами, які, знаходячись під відповідальним командуванням, здійснюють такий контроль над частиною його території, який дозволяє їм здійснювати безперервні і узгоджені військові дії і застосовувати положення Протоколу II, що стосується захисту жертв озброєних конфліктів неміжнародного характеру. Озброєні конфлікти неміжнародного характеру володіють наступними ознаками: застосування зброї і участь в конфлікті озброєних сил, включаючи поліцейські підрозділи; колективний характер виступів. Дії, ваблячі (влекущие) обстановку внутрішньої напруженості, внутрішні безлади не можуть вважатися даними конфліктами; певний ступінь організованості повстанців і наявність органів, відповідальних за їх дії; тривалість і безперервність конфлікту. Окремі спорадичні виступи слабоорганізованних груп не можуть розглядатися як озброєні конфлікти неміжнародного характеру; здійснення повстанцями контролю над частиною території держави. До озброєних конфліктів неміжнародного характеру слід відносити всі громадянські війни і внутрішні конфлікти, що виникають із спроб державних переворотів і т.д. Ці конфлікти відрізняються від міжнародних озброєних конфліктів, перш за все тим, що в останніх обидві воюючі сторони є суб'єктами міжнародного права, тоді як в громадянській війні воюючою стороною признається лише центральний уряд.

<< | >>

↑

Источник: SenatM.com. Шпаргалка по международному праву (на украинском языке). 2011

Еще по теме 77. Поняття озброєних конфліктів і їх види.:

- Европейское право - Зарубежное право - Инвестиционное право Казахстана - История государства и права Германии - История государства и права зарубежных стран - История государства и права Р. Беларусь - История государства и права США - Криминалистика - Криминалистическая методика - Криминалистическая тактика - Криминалистическая техника - Криминальная сексология - Криминология - Международное право - Профессиональные навыки юриста - Римское право - Сравнительное правоведение - Теория и история государства и права - Юридическая психология - Юридическая техника - Юридическая этика -

- Антропология - Астрономия - Безопасность жизнедеятельности - Библиотечное дело - Биология - Военное дело - География - Зоология - История - Культурология - Литература - Математика - Медицина - Педагогика - Политология - Право России - Право України - Психология - Религоведение - СМИ и журналистика - Социология - Технические науки - Транспорт - Физика - Философия - Финансы - Экология - Экономика - Этнография и демография - Юриспруденция - Языкознание -