105. Основні напрямки міжнародного співробітництва правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю.

Відповідно до ст.27 (співробітництво між правоохоронними органами)

„Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності” кожна Держава-учасниця вживає ефективних заходів, спрямованих на:

a) зміцнення, або де це необхідно, установлення каналів зв’язку між їхніми компетентними органами, установами і службами для того, щоб забезпечити надійний і швидкий обмін інформацією про всі аспекти злочинів, що охоплюються цією Конвенцією;

b) співробітництво з іншими Державами-учасницями у проведенні розслідувань у зв’язку зі злочинами, що охоплюються цією Конвенцією, з метою виявлення:

i) особи, місцезнаходження і діяльності осіб, підозрюваних в участі у вчиненні таких злочинів, або місцезнаходження інших причетних осіб;

ii) переміщення доходів від злочинів чи майна, отриманого в результаті вчинення таких злочинів;

iii) переміщення майна, устаткування або інших засобів, що використовувалися чи призначалися для використання при вчиненні

таких злочинів;

c) надання, у відповідних випадках, необхідних предметів або необхідної кількості речовин для цілей аналізу чи розслідування;

d) сприяння ефективній координації між їхніми компетентними органами, установами і службами і заохочення обміну співробітниками й іншими експертами, включаючи, за умови укладання заінтересованими Державами-учасницями двосторонніх угод або домовленостей, направлення співробітників по зв’язках;

e) обмін з іншими Державами-учасницями інформацією про конкретні засоби і методи, які застосовуються організованими злочинними групами, включаючи, у відповідних випадках, маршрути і засоби транспорту, а також використання підроблених посвідчень особи, змінених чи підроблених документів або інших засобів приховування їхньої діяльності;

f) обмін інформацією і координацію адміністративних та інших заходів, що вживаються у відповідних випадках з метою завчасного виявлення злочинів, що охоплюються цією Конвенцією.

Конкретное содержание криминологической характеристики состоит в выявлении всех признаков, составляющих в своей совокупности и взаимосвязи ее структуру. Здесь можно выделить группы:

1) криминологически значимые признаки преступления;

2) данные, раскрывающие криминологическую ситуацию (типы таких ситуаций, совершения преступлений);

3) признаки, определяющие специфику деятельности по предупреждению преступлений.

Компонентами первой совокупности признаков являются:

причины преступления,

объект и механизм преступления;

преступник, мотив и цель;

виктимогенные факторы (потерпевший);

последствия преступления.

Вторую группу составляют данные, характеризующие криминологическую ситуацию совершения преступления, среду проявления преступного деяния, социально-экономические условия и т.

Третью - выбор объектов и субъектов предупреждения преступлений, методов и средств профилактики; источники информации о признаках (элементах) криминологической характеристики преступлений.

По характеру проявлений и своей сущности элементы криминологической характеристики подразделяются на субъективные, объективные, а также комплексные, соединяющие в своей сути признаки первых двух категорий.

К первой группе относятся: свойства личности преступника; мотив и цель преступления; свойства личности потерпевшего.

Ко второй: статистика преступлений; сведения о социальных условиях (обстановка) преступления (социально-политическая; социально-экономическая; время; география; социальная среда и т. п.).

К третьей: причины преступлений; последствия преступлений; механизм преступления; обстоятельства, способствующие преступлениям (см. схему).