10.4. Поняття, завдання і видикримінологічного планування

Кримінологічна політика (за А. Зелінським) — це науково обґрунтована стратегія і тактика попередження злочинності із застосуванням системи профілактичних заходів соціально-кримінологічного характеру, а також шляхом запобігання й припинення конкретних злочинів.

Кримінологічне планування охоплює процес підготовки, складання і затвердження планів попередження злочинів. План — це окреслена система заходів, що передбачає їх певний порядок, послідовність і строки виконання, а також відповідальних виконавців.

Планування є однією з форм координації попереджувальної діяльності як в окремому регіоні, так і в державі загалом.

Розрізняють територіальне (регіональне) і відомче (галузеве) планування профілактики злочинів. За змістом такі плани

є комплексними, оскільки охоплюють велику кількість суб'єктів профілактики і передбачають різні заходи впливу.

Відомчі плани, як правило, мають функціональний характер, що відповідає профілю відомства (наприклад, план профілактики дорожньо-транспортних пригод УДАІ УМВС області). Ці плани називають ще функціонально-відомчими.

Територіальне кримінологічне планування може здійснюватись у масштабі адміністративного району, міст, областей, Автономної республіки Крим, України загалом.

За строком дії (виконання) розрізняють плани короткострокові (на один-два роки), середньострокові (до 5 років) і перспективні (на 10-15 років).

Можливе також поточне планування профілактичних заходів на нетривалі проміжки часу (наприклад, літній сезон, святкові дні).

Процес планування складається з п'яти основних етапів:

організаційно-підготовчого;

інформаційно-аналітичного;

безпосередньої розробки плану;

організація виконання плану;

оцінювання попереджувальної діяльності й висновки.

На першому, організаційно-підготовчому етапі відповідний орган виконавчої влади приймає рішення про розробку плану, створює спеціальну комісію (робочу групу), попередньо визначає джерела матеріально-технічного забезпечення роботи комісії, джерела необхідної інформації, розподіляє обов'язки.

На другому, інформаційно-аналітичному етапі комісія вивчає й аналізує злочинність у регіоні, її динаміку й тенденції. У разі потреби комісія організовує конкретно-соціологічні дослідження, витребовує відомості кримінологічного характеру з правоохоронних органів (суду, прокуратури, органів внутрішніх справ), а також збирає іншу необхідну інформацію: про територіальну, економічну, демографічну характеристики регіону, матеріальні та житлово-побутові умови населення, соціально-політичну ситуацію в регіоні, соціальну інфраструктуру, міграцію населення тощо.

Безпосередньо розробка комплексного плану профілактики злочинів передбачає:

статистичну обробку й аналіз отриманої інформації, її оцінку і формулювання висновків;

кримінологічне прогнозування на певний строк;

розробку планових попереджувальних заходів з визначенням строків виконання і конкретних виконавців;

узгодження, рецензування й обговорення проекту плану, його коригування і доопрацювання;

затвердження плану.

Організація виконання комплексного кримінологічного плану полягає в доведенні планових завдань до виконавців, визначенні строків подання звітності, встановленні контролю за виконанням плану, коригуванні планових завдань, проведенні нарад з виконавцями.

Попереджувальну діяльність оцінюють не за формальними ознаками намічених заходів, а на основі реальної ефективності, тобто за станом правопорядку в регіоні.

До кримінологічного планування всіх рівнів висувають такі основні вимоги:

планування повинно бути колективним як за колом учасників складання плану, так і за колом його виконавців;

виконавці плану повинні мати необхідні повноваження;

намічені заходи повинні взаємоузгоджуватись і не суперечити один одному;

заходи слід планувати з урахуванням конкретної обстановки в регіоні (відомстві) і своєчасно коригувати з урахуванням її змін.

Форми плану можуть бути різноманітними.