Загальні засади методики розслідування тероризму та особливості порушення кримінальної справи

Своєрідність і специфічність терористичної злочинності в цілому і її окремих кримінальних проявів полягає не тільки в розглянутих вище особливостях, але й у криміналістичній методиці розкриття і розслідування терористичних актів.

Особливістю порушення кримінальної справи по факту тероризму є те, що в одних випадках розслідуванню передує різна по тривалості (найчастіше

528

тривала) оперативна перевірка функціонування терористичної групи, що закінчується слідчо-оперативною операцією по затриманню на «гарячому» окремих її учасників.

Слідчий і оперативні працівники спочатку повинні визначити приналежність терористичної організації, а вже потім зібрати необхідні відомості для встановлення конкретно винних.

Оперативні працівники повинні бути добре інформовані про всі особливості терористичної організації, підтримувати постійний зв'язок із правоохоронними органами інших країн, від яких може бути отримана інформація про злочин, що готується, або дані, що допомагають розкрити вже вчинений терористичний злочин. Оперативні працівники повинні бути оснащені відповідними технічними засобами для фіксації інформації (відео-фотозйомка, звукозапис і ін.), складаючи водночас відповідні протоколи про їх застосування.

Недоліки, властиві документуванню результатів діяльності злочинних діянь, нерідко пов'язані з неможливістю використовувати необхідні технічні засоби (іноді через їх відсутність, а часом і невмінням їх правильно застосовувати), та з недостатнім знанням кримінально-процесуального законодавства опе-ративно-розшуковими працівниками. Зокрема, незнання ними норм КПК (того, що слід доказувати по кримінальній справі) позбавляє оперативних працівників цільової спрямованості в збиранні розшукової інформації.

Розслідування злочинів, здійснених терористичними фупами, доцільно доручити спеціально створеному для цього підрозділу.

Головним завданням у процесі розслідування є якнайшвидше виявлення ознак діяльності терористичної групи. Для цього насамперед необхідно відштовхуватися від специфічних рис, притаманних її окремим видам. Необхідно звертати увагу на конкретні ознаки прояву типових рис терористичної злочинності: навмисність, зухвалість діяння, продуманість його місця, часу вчинення; складний спосіб вчинення терористичного акту і можливість його безпечного вчинення за участю декількох виконавців з чітким розподілом рольових функцій; тривале, ретельне і приховане спостереження за об'єктом злочинного зазіхання; наявність слідів і інших матеріальних наслідків діяння, що вказують на високу технічну оснащеність і озброєність її виконавців, які доступні лише злочинній організації, з великими матеріальними засобами (використання пристроїв підслуховування, передавачів, автомашин іноземних марок, форми працівників правоохоронних органів і відповідних документів, сучасної вогнепальної зброї, електрошокових кийків та ін.); характер спрямованості теракту, пов'язаного з одержанням великих грошових сум чи матеріальних цінностей; ретельно продуманий (не випадковий) вибір об'єктів злочинного зазіхання (банківські, комерційні й інші структури, або окремі грома-

529

дяни, що володіють великими грошовими сумами чи коштовностями, нерідко здобутим протиправним шляхом); хитромудрі, витончені і швидкі способи реалізації злочинно нажитих грошей і матеріальних цінностей: здійснення терористичного акту ще невідомою групою; специфічне поводження затриманих, підозрюваних (нахабність, заперечування своєї вини, обструкція, конфронтація зі слідчим, складні відносини затриманих між собою тощо); часто відсутність свідків чи їх повна «непоінформованість», нещирість показань потерпілих і свідків; швидке спрацьовування захисних механізмів, характерних саме для терористичної організації, що має політичні і корумповані зв'язки, групи безпеки, своїх адвокатів (погрози слідчому і його близьким, тиск на слідство різних впливових осіб, підключення найбільш досвідчених адвокатів, що випереджають процес розслідування, унеможливлюють документування дій терористичного злочинного формування тощо).

Виявлення зазначених ознак має здійснюватись не тільки в ході дослідної перевірки, але і з початком розслідування.

Ретельна процесуально-криміналістична оцінка первинної інформації необхідна і тоді, коли до слідчого надходять результати тривалої роботи опера-тивно-розшукових органів, які вказують на те, що злочин, який підлягає розслідуванню, вчинений терористичною групою.

Саме наявність у первинній оперативно-розшуковій інформації відомостей про подію злочину й осіб, до нього причетних, забезпечує слідчу і судову перспективу, дозволяє чіткіше спланувати розслідування. Подальше розслідування повинне бути націлене на перевірку факту вчинення злочину терористичною групою, її цілей, чисельності, структури, району дії і т. д. Не менш важливо якнайшвидше розібратися в механізмі вчинення акту тероризму. Саме такі знання допомагають виявити базову спрямованість злочинної діяльності групи, її системність, інші чинники та епізоди терористичної активності.

Законспірованість терористичних формувань і їх зв'язків між окремими членами, їхня кругова порука, ретельна підготовка злочинних акцій і приховання слідів, зухвалість, твердість, витонченість дій, швидкість учинення самого злочину, нерідко вчинення збройного опору оперативним і слідчим органам, можливість витоку і розшифровування оперативнр-розшукової інформації, отриманої внаслідок корумпованих і політичних зв'язків, відсутність необхідного захисту від злочинців свідків і потерпілих додають певної специфіки у комплекс методів і засобів розслідування терористичної діяльності й оперативно-розшу-кових заходів.

У ході розслідування таких справ потрібно проводити значно більше, ніж по інших кримінальних справах, різних криміналістичних операцій на всіх стадіях розслідування й особливо з його початком.

530

їхнього розслідування. Зокрема, мова йде про припинення і попередження розпочатих і підготовлених терористичних актів, затримання злочинців «на гарячому», їх розшук та ознаками зовнішності й іншими даними, встановлення номерів телефонів і місць, звідки ведуться телефонні переговори, прослухо-вування і запис телефонних та інших переговорів, виявлення корумпованих і політичних зв'язків, контрольовані операції з предметами, що перебувають у легальному і нелегальному обігу, забезпечення захисту потерпілих і свідків тощо. Слідчий, визначивши необхідність проведення криміналістичної операції і достатність наявної для цього інформації, разом з оперативно-розшуко-вими працівниками повинен розробити спільний план її проведення. У ньому необхідно визначити час і місце здійснення операції, число виконавців і визначення їх ролі, характер використовуваних технічних засобів і методів, порядок фіксації ходу операції і її результатів. Повинно бути вирішене питання про доцільність участі в операції слідчого, у разі потреби такої участі треба визначити його роль у суворій відповідності з кримінально-процесуальним законом. Криміналістичні операції (головним чином по забезпеченню безпеки свідків і потерпілих) можуть проводитися як до, так і після закінчення розслідування, вже в суді.

Для успіху розслідування важливо вміло застосувати криміналістичну та іншу техніку і відповідні навики, тому що винні, як правило, не дають правдивих показань, не зізнаються у вчиненому, створюють перешкоди в роботі слідчого, а інформацію, яка б викривала їх, з інших джерел (наприклад, від свідків і потерпілих), він може отримати не завжди. Тому повинні широко використовуватися аудіо- та відеозапис, фото- і кінозйомка, засоби електронного про-слуховування і спостереження й інша спеціальна техніка. Необхідно використовувати інформаційно-довідкові обліки, автоматизовані інформаційно-пошукові системи і накопичені в окремих слідчо-оперативних підрозділах масиви комп'ютерної інформації про осіб і організації, підозрюваних у причетності до терористичної діяльності, про вже вчинені злочини, що перебувають у стадії розслідування.

Першочергові і невідкладні слідчі дії

До числа першочергових слідчих дій відноситься допит підозрюваного. При допиті треба враховувати не тільки індивідуальні особистісні особливості підозрюваного, але і його місце в структурі терористичної групи, відносини з лідером і т. д. Слідчому необхідно також визначити послідовність перших допитів з урахуванням наявних рекомендацій по розслідуванню терористичних злочинів. При допиті можуть бути прийнятні комплекси тактичних прийомів, придатні для ситуацій, коли доказів недостатньо чи в них є прогалини. Потрібно враховувати і використовувати з проведенням слідчих дій той факт, що в терористичних групах можуть існувати приховані чи відкриті суперечності і конфлікти між окремими затриманими підозрюваними можуть складатися напружені відносини, що у разі їхньої затримки здатні ще більш посилитися через незнання того, як поведеться і які дасть показання інший затриманий.

531

Приголомшення від цих конфліктів можуть бути посилені і слідчим, наприклад, шляхом прояву поінформованості про їхнє існування і їхні причини, обрання щодо затриманих різних запобіжних заходів, умов утримання, використання отриманих від них показань тощо. Протиріччя, які будуть виникати в їхніх показаннях, іноді доцільно усувати не шляхом проведення очних ставок, а іншими способами, тому що стосовно членів терористичних злочинних груп дуже важко спрогнозувати усі варіанти їхньої поведінки на очній ставці. Далі, коли слідчий добре вивчить підозрюваних і поповнить свій арсенал доказів, проведення очних ставок цілком можливе.

Подальші слідчі дїі

Комплекс подальших слідчих дій включає допити свідків, перевірки показань на місці, очні ставки, допити обвинувачуваних. При цьому можуть використовувати багато тактичних прийомів, що придатні для будь-яких справ, але з урахуванням особливостей терористичної злочинності, психологічних рис даних терористів.

Ситуації, що виникають у ході розслідування, визначаються в основному такими чинниками.

1.

2. Інформаційний аспект розслідування тероризму, особливо на початковому етапі, звичайно містить більше оперативно-розшукових і в основному орієнтовних відомостей, ніж кримінально-процесуальних даних, що теж у певній мірі посилює проблемність їхнього використання.

3. Багато чого обумовлюється не тільки зібраними фактичними пошуковими і слідчими даними про саму розслідувану подію, але і низкою інших інформаційних чинників наявністю чи відсутністю даних, що дозволяють побачити перспективу вирішення питання про відповідальність усіх членів даної терористичної групи; характером наявних у слідства правових і інших можливостей забезпечення безпеки потерпілих і свідків; правової урегульованості методів легалізації розвідувальної роботи оперативно-розшукових органів по даній справі; упевненістю (невпевненістю) у забезпеченні таємниці слідства від членів, фупи, що залишилися на волі; характером наявних відомостей з інформаційно-довідкових джерел МВС і налагодженого взаємозв'язку між слідчим і оперативними співробітниками; теоретичним і практичним рівнем підготовленості слідчих і оперативних працівників до розкриття злочинів, учинених терористичними групами; особливостями прояву затриманими солідарності й водночас суперництва між собою тощо.

4. Політичні чинники, що торкаються внутрішньодержавних і міждержавних відносин. Вони звичайно виявляються з розслідуванням кримінальних

532

справ про терористичні формування ідейно-політичного напрямку і можуть примусити державні органи до певних дій, наприклад, під погрозою убивства заручників обміняти їх на затриманих терористів. Тому слідчий з початку розслідування повинен зібрати інформацію про всі вчинені даною терористичною організацією терористичні акти, 'їхні зв'язки з політичними, суспільними формуваннями, місця розміщення основних сил, зв'язки з іншими терористичними групами, джерела фінансування і постачання вибухових пристроїв, зброї і т. п.

Криміналістичні ситуації по аналізованих справах можуть мати не тільки слідчий, але і дослідчий і післяслідчий характер. Дослідчі ситуації розслідування, особливо якщо терористична група досить довгий час перебувала під контролем чи в оперативній перевірці, здійснюють дуже значний вплив на хід і результати слідства, тому що вони містять істотну для розслідування інформацію. Післяслідчі ситуації характерні для кримінальних справ, по яких, незважаючи на зусилля слідства, вдається виявити не всіх, а лише частину членів терористичної групи. Решта членів, що залишилась на волі, як правило, знову починає вчиняти злочини. У той же час окремі арештовані (засуджені) можуть з різних причин «розговоритися» в місцях позбавлення волі про діяльність їхньої групи, і це може дозволити продовжувати роботу з виявлення злочинців, що сховалися (і особливо лідерів), сприяючи остаточному розвалу срррмування.

Слідчі ситуації при розслідуванні тероризму доцільно поділяти не тільки на ситуації'розслідування і ситуації окремих слідчих дій, але й на ситуації криміналістичних, операцій. Перші можна розділити на ситуації стратегічного і тактичного характеру. До ситуацій стратегічного характеру відносяться такі, що незалежно від слідства полегшують чи утруднюють (навіть унеможливлюють) повне розкриття терористичної діяльності і вирішення всіх завдань розслідування. Частіше вони зв'язані з впливом на хід розслідування політичних, міжнародних, правових, національних і інших обставин, політичних і корумпованих зв'язків злочинців. Це нерідко робить слідчого заручником політичної і міжнаціональної боротьби, недосконалого законодавства й інших складних процесів. Ситуації тактичного характеру не здатні істотно утруднити чи виключити вирішення стратегічних завдань, але можуть ускладнити чи полегшити досягнення важливих проміжних його завдань. Наприклад, рішення одного з затриманих піти на співробітництво зі слідством може полегшити подальше розслідування. Але безуспішні спроби затримати інших виконавців і організаторів можуть утруднити слідство, але не зробити його неможливим. Нерідко виникають ситуації у зв'язку з необхідністю проведення операцій силами слідчих і оперативно-розшукових служб (наприклад, по «взяттю на гарячому», звільненню заручників, затримці інших злочинців і ін.).

По ступеню можливого впливу слідчого ситуації можна розділити на контрольовані ним, частково контрольовані і неконтрольовані. Перші, у свою чергу, можна розділити на контрольовані оперативно-розшуковими засобами в ході дослідчого накопичення розвідувальної інформації і ситуації, контрольовані процесуальними засобами вже при розслідуванні. Частково контрольовані поділяються на ситуації, що піддаються частковому регулюванню засобами криміналістики, організаційно-управлінськими засобами і психологічно.

533

Ними бувають ситуації з приблизно однаковим вмістом у них типових і нетипових ознак; останні більш складні для слідства і вимагають індивідуального підходу, з урахуванням можливостей слідства, на відміну від типових. Наприклад, необхідно шукати і застосовувати нетрадиційні прийоми, використовуючи рекомендації соціологів і психологів.

До числа організаційно-управлінських засобів впливу на ситуації розслідування можна віднести ініціювання перевірок, що може змусити організовану злочинну фупу змінити лінію своєї кримінальної діяльності і відповідно в чомусь себе виявити, що дозволить надалі її контролювати.

Психологічними засобами регулювання ситуацій можуть служити продумані й організовані витоки вигідних для слідства відомостей у пресу, кримінальне середовище, використання методів рефлексивного управління та ін.

Слідчі ситуації по справах аналізованої категорії можна розділити на ситуації, що відносяться до початкового, наступного і заключного етапу розслідування.

Етапи розслідування

На початковому і наступному етапах розслідування характер ситуації часто залежить від застосування окремими злочинцями і терористичною організацією в цілому протидії розслідуванню, а також від того, чи вдалося схилити кого-небудь із затриманих до співробітництва, чи беруть участь у розслідуванні захисники та ін. Якщо злочинна діяльність знаходилася під контролем оперативно-розшукових служб до початку розслідування, то найчастіше фіксуються окремі злочини, наприклад, оптова торгівля наркотичними речовинами і зброєю, вимагання коштів, незаконна торгівля зброєю і т. д. Накопичується матеріал, що дозволяє захопити злочинців зненацька і провести інші операції.

Завданням слідчого є процесуальне закріплення оперативно-розшукрвої інформації і введення її в процес доказування. З огляду на особливості її добування і можливу невірогідність, її необхідно ретельно перевіряти, використовуючи оперативно-розшукові методи і дані, здобуті слідчим шляхом.

Після отримання загального уявлення про злочини терористичної групи слідчі й оперативно-розшукові органи повинні намагатися за рахунок пошукових і інших методів розвити систему одержання даних для виявлення всіх її злочинних акцій. Для цього повинні бути максимально використані і процесуальні засоби (допит підозрюваних, свідків і потерпілих, виїмка й огляд, обшук та ін.). Оскільки розслідування тероризму звичайно починається з одного епізоду, важливо швидко виявити всі вчинені даним формуванням злочини і його базову спрямованість.

Схилення кого-небудь з терористів до співробітництва зі слідством істотно полегшує вирішення основних завдань слідства. Багато чого залежить від того, яке місце ця особа займала в ієрархії групи, наскільки вона обізнана про здійснені групою злочини, про її керівників, їхні ролі в проведенні злочинних акцій, психологічній атмосфері всередині групи. Дуже важливі відомості про керівників організації, організаторів окремих злочинних акцій, політичні зв'язки, джерела фінансування, місцях розміщення терористичних груп і т. п.

Участь захисника в розслідувані з моменту оголошення підозрюваному постанови про затримання також іноді створює своєрідну слідчу ситуацію, що ви-

534

магає від слідчого тактичної перебудови його діяльності. Він у певному сенсі втрачає волю у використанні наявних доказів. Терористичні групи часто утримують своїх, добре оплачуваних адвокатів, що, як правило, відразу ж з'являються після затримання терориста. Адвокат, звичайно, необхідний для забезпечення в процесі ситуації демократичності і змагальності. Але, на жаль, не всі адвокати вибирають законні шляхи у своїй роботі. Деякі з них переконують затриманих відмовитися від даних несприятливих для них особисто чи групи показань, вживають заходів по приховуванню слідів і речових доказів, про які затриманий повідомив і які слідчий не встиг ще процесуальне закріпити. Адвокат може «натиснути» на свідків і навіть понятих, не несучи за це відповідальності.

Слідчий повинен пристосуватися до подібних ситуацій, зокрема максимально використовувати час до моменту допущення адвоката до справи, використовуючи всі тактичні прийоми розслідування «по свіжих слідах» після затримки терориста. Необхідно також правильно використовувати фактор раптовості затримання, приховуючи можливу обмеженість відомостей про обсяг наявних проти нього доказів, дефіцит часу в нього для необхідних пояснень, можливість їхньої швидкої перевірки, у тому числі на місці вчинення злочину, що дає можливість закріпити наявні в матеріалах справи докази. При одержанні від підозрюваного даних, що вказують на нові можливі джерела доказів, їх необхідно швидко процесуальне закріпити. Це дозволить впевнено вести роботу з ним навіть за участі адвоката.

На наступному і заключному етапах розслідування слідчі ситуації обумовлюються: характером зібраного до цього часу фактичного матеріалу про обсяг злочинної діяльності (усієї чи тільки частини) терористичної організації, чисельності й особливості функціонування; кількістю виявлених і затриманих її членів; наявністю відомостей про те, які ланки організації чи конкретні члени є найбільш уразливими елементами її системи; тим, чи вдалося слідству розхитати єдність основних і другорядних членів групи; наявністю реальних умов, забезпечених зібраними даними для удару по керівництву групи з метою її знищення і наступного викриття політичних сил, що є натхненниками терору.

Рекомендована література Підручники

Андреев Й. С., Грамович Г. Й., Порубов Н. Й. Криминалистика.- Минск, 1997.

БіленчукП. Д., Головач В. В., Салтевський М. В. Криміналістика- Київ,1997.

Гик С. Криміналістика.- Регенсбург, 1948.

Криміналістика. Криміналістична тактика і методика розслідування злочинів / За ред. В. Ю. Шепітька.-Харків, 1998.

Советская криминалистика. Методика расследования отдельньїх видов преступ-лений. /Под ред. В. К. Лисиченка-Киев, 1988.

НапаизеКТасіеизг. КгутіпаІізІуКа-КаІо»ісе, 1993.

Ноіузі Вгипоп. КгутіпаІізІуКа.- Магзгаи/а, 1993.

535

Монографії, лекції, навчальні посібники

Аленин Ю. П. ОсновьІ раскрьітия й расследования очагов преступлений.- Одесса, 1993.

Аленин Ю. П. Вьіявление й расследование очагов преступлений: теория й практика.-Одесса, 1996.

Аленин Ю. П., ффКолесник С. С. Взаимодействие при раскрьітии й расследовании корьютно-насильственньїх й половьіх преступлений- Одесса - Симферополь, 1995.

Биленчук П. Д., Ермаков А. С., Ломако 3. М., Назаров В. С. Справочное пособие для следователей.- Киев, 1981.

Біленчук П. Д., Зубань М. А. Комп'ютерні злочини: соціально-правові і криміноло-го-криміналістичні аспекти,- Київ, 1994.

Біленчук П. Д, Ягодинський В. М. та ін. Організація розслідування кримінальних справ про злочини, вчинені неповнолітніми та за їх участю- Київ, 1996.

Біленчук П. Д, Котляревський О. І. Портрет комп'ютерного злочинця- Київ, 1997.

Биленчук П. Д, Еркенов С. Е., Кофанов А. В. Транснациональная преступность: состояние й трансформация,- Киев, 1999.

Коновалова В. О. Проблеми логіки і психології у слідчій практиці.- X.: 1965.

Коновалова В. Е. Психология в расследовании преступлений. X.: 1978.

Коновалова В. Е. Правовая психология.-Х.: 1997.

Коновалова В. 0. Вбивство: мистецтво розслідування. Монографія-X.: 2001.

Колесниченко А. Н., Коновалова В. Е. Криминалистическая характеристика преступлений.-X.: 1985.

Салтевский М. В., Щербаковский М. Г, Губанов В. А. Осмотр компьютерньїх средств на месте происшествия.- X.: 1999.

Салтевский М. В. ОсновьІ методики расследования легапизации денежньїх средств, нажитьіхнезаконно-X.: 2000.