Терористичні акти можуть бути таких видів:

Диверсія (вибухи, розпилення отруйних речовин і т. п.). Провадяться вибухи транспортних засобів, будинків з метою завдати шкоди і викликати людські жертви, а також на відкритому просторі для знищення людей.

518

житлові будинки, магазини, банки, готелі, аеропорти, транспортні магістралі, виробничі спорудження. Особливо численні жертви в результаті вибухів літаків.

Викрадення. Як правило, викрадають осіб, які здатні привернути увагу громадськості: відомі політики, чиновники, журналісти, дипломати. Більш гуманний, чим диверсійний спосіб здійснення терористичної діяльності, але більш складний у виконанні, тому що вимагає злагодженої, дисциплінованої роботи злочинців протягом тривалого часу. Статистика свідчить, що на початку 1980-х років були зроблені десятки викрадень цивільних і військових представників іноземних держав.

Замах / убивство є один з основних методів вчинення тероризму. Здійснюється збройними групами. Відрізняється демонстративною адресністю, тому ефективний для цілеспрямованого психологічного впливу на вузьку аудиторію. При здійсненні замахів використовується холодна і легка стрілецька зброя, ручні гранати, міномети і гранатомети.

Хайджекінг - захоплення транспортного засобу: літака, залізничного потяга, автомобіля, корабля. Найчастіші у світі захоплення літаків ще позначають як «скайджекінг». Перший випадок авіапіратства відбувся в 1930 р. По 6 нападів зроблено в 1946, 1960, 1961, 1967 рр. У США на початку 60-х років був розповсюджений авіатероризм кубинських емігрантів і лівих екстремістів, що захоплювали літаки з метою пропаганди й одержання викупу. З 1968 р. починається здійснювана палестинцями компанія авіапіратства в Європі і на Близькому Сході. У 1969 р. вчинено 91 захоплення цивільних літаків (при цьому 5 чоловік убиті і 32 поранені), у 1972 р. зроблено 59 спроб викрадення, з яких ЗО - вдалі (141 чоловік убитий, 99 - поранені). Пік авіатероризму припадає на вересень 1971 р., коли за 11 днів були захоплені 300 пасажирів і знищені 4 літаки різних західних авіакомпаній.

Масштаби авіатероризму змусили уряди й авіакомпанії вжити низку заходів по боротьбі з піратами. На початку 70-х років в Україні для боротьби з авіапіратством були створені спецпідрозділи міліції в аеропортах. У 1973 р. американські і європейські авіаслужби приступили до систематичної перевірки багажу пасажирів, що трохи знизило терористичну активність, але рівень її залишався як і раніше високим: у 1976 р. вчинено 25 викрадень аеробусів (218 чоловік загинуло і 215 поранено). У1980-1990-х роках акти повітряного піратства продовжуються, але в значно меншій кількості. В останні три десятиліття популярність авіатероризму, досягши піка в 1960-х роках, коли 38% усіх терористичних актів приходилрся на напади на авіалінії, скоротилася до кінця століття до 12% нападів. Скайджекінг найбільш ефективний серед інших видів хайджекінга, тому що, по-перше, утримує спецслужби від проведення атак на терористів через високий ризик поразки заручників, по-друге, авіатранспорт представляється більш зручним видом транспорту для того, щоб схо-

519

ватися від переслідування.

Захоплення будинків активно вчинюються лівими терористами в Європі, а також латиноамериканськими партизанами і палестинськими організаціями, що використовують тактику міжнародного тероризму. Найчастіше нальотам піддаються будинки посольств, урядові заклади, партійні офіси. Чеченські терористи піддали нападу лікарні.

Як правило, захопленням будинку терористична операція не обмежується. У випадку вдалого для терористів перебігу подій їм вдається залишити захоплену будівлю під прикриттям заручників.

Найбільше близькою до терористичної діяльності є партизанська війна, що локалізується в сільській місцевості. Партизанська війна характерна для країн третього світу з відсталою соціальною структурою. Партизанські загони відрізняються, насамперед, специфічним складом бойовиків (селяни, малоосвічені робітники і ремісники, декласовані елементи), їхня діяльність носить характер масових збройних зіткнень, продовжується десятиліттями, то загасає, то знову активізується. Нерідко партизани використовують терористичні методи боротьби: диверсії на залізницях, трубопроводах та інших комунікаціях, замаху на відомих політиків, чиновників, суддів. Для проведення антиурядової диверсійно-терористичної діяльності створюються спеціальні бойові структури. Партизанські формування обмежуються встановленням контролю над місцем постійного проживання бойовиків.